Справа № 464/3500/18 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.
Провадження № 22-ц/811/3520/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
04 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
Секретар Іванова О.О.
розглянувши у письмовому провадженні без участі учасників цивільну справу № 464/3500/2018 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 03.09.2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором»,-
21 червня 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 30 червня 2011 року у розмірі 31 578,50 грн.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 03.09.2021 року позов задоволено частково.
Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30 червня 2011 року в розмірі 4 603,77 грн.
Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 11 999,99 грн. відсотків, 13 494,82 грн. пені та 1 479,93 грн. штрафу (процентна складова).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 256,90 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк» в особі представника О.Л.Крилової.
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог за відсотками в розмірі 11 999,98 грн., пені в розмірі 13 494,82 грн.
Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, обставини справи не відповідають фактичним обставинам.
Суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши порушення норм матеріального права.
Зазначає, що районний суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом-2,5% на місяць, про що зазначено у Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки Універсальна 55 днів пільгового періоду від 29.07.2011 року, яка підписана відповідачкою.
29.07.2011 року з відповідачкою було погоджено та остання погодилася і підписала Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду. Сторонами погоджено: тип картки, тип кредитної лінії-поновлювальна, пільговий період-55 днів, валюта рахунку-гривня, базова відсоткова ставка-2,5 % на місяць, розмір щомісячного платежу-7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів-до 25 числа місяця, що слідує за звітним, нарахування пені, де пеня= пеня (1) + пеня(2), де пеня(1)= (базова % ставка за договором)/30-нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)= 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше) і штрафу 500 грн. + 5% від суми позову.
Заперечення з приводу підпису чи не погодження з умовами кредитування не надано, розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.
Апелянт посилається на практику Верховного Суду у зазначеній категорії справ.
Просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 11 999,98 грн. та пені в розмірі 13 494,82 грн., задоволити вимоги банку у цій частині, стягнути судові витрати.
На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Представником позивача АТ КБ «Приватбанк» О.Р.Деркач надано письмові пояснення у яких зазначає, що судом не досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, не враховано правові позиції Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 30 червня 2011 року між сторонами по справі укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем ОСОБА_1 анкети-заяви з урахуванням довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с.9,10).
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
АТ КБ «Приватбанк» виконав умови договору, надавши відповідачу кредитну картку, яка неодноразово перевидавалася. Остання кредитна карточка видана 15.11.2016 року та була дійсна до 07.2020 року (а.с.29 т.2).
Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ОСОБА_1 станом на 29.07.2011 року кредитний ліміт встановлений у розмірі 1 00,00 грн., який з часом змінювався в сторону збільшення і станом на 31.01.2017 року встановлений у розмірі 10 300,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 неодноразово користувалася кредитними коштами, однак допустила заборгованість, яка згідно із Розрахунком наданим позивачем станом на 24.05.2018 року становить: за тілом кредиту-4 603,77 грн.; за відсотками-11 999,98 грн.; пеня-13 494,82 грн.; штраф-1479,93 грн. (а.с.15-27 т.2).
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції стягнув з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 червня 2011 року в розмірі 4 603,77 грн. В частині стягнення відсотків та штрафних санкцій відмовив, прописавши, що надані позивачем розрахунки заборгованості помісячно з поділом на категорії не містять ні детального нарахування згаданих сум, ні підсумку таких сум ( остаточні суми наявні тільки у підсумку під таблицями), крім фіксованої частини штрафу в розмірі 500,00 грн.
Із висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується.
Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ст.1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей та інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК неустойкою (штрафом), пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
У анкеті-заяві позичальника від 30.06.2011 року процентна ставка не зазначена. Крім цього, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Однак, у Довідці про умови кредитування від 29.06.2011 року зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5 %, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, розмір комісії та зняття готівки і особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а.с.10). Зазначена довідка підписана особисто позичальником ОСОБА_1 .
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник та яку суд вирішив правомірно стягнути), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Стягуючи тіло кредиту в розмірі 4 603,77 грн., суд першої інстанції прописав, що зазначена сума тіла кредиту 4 603,77 грн. та 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) є обґрунтованими, однак у резолютивній частині про стягнення штрафу в розмірі 500,00 грн. судом не прописано.
Щодо стягнення інших сум, суд зазначив, що банком не надано доказів на підтвердження розрахунку згаданих сум, а наданий розрахунок є неповним.
Однак, на а.с.71-117т.1 має місце Рахунок про рух коштів, сум із зазначенням дати проведення банківської операції та її назва, зазначеної суми проведеної операції та розрахунків по кредиту, їх погашення та залишок суми погашеної та не погашеної. Із Виписки про рух коштів по картковому рахунку ( а.с.15-27 т.2) вбачається, що відповідач активно користувалася банківською карткою із встановленим кредитним лімітом, знімаючи готівку, розраховувалася через термінали в магазинах. Сплачуючи періодичними платежами заборгованість, відповідач фактично визнала факт отримання кредитних коштів та їх використання. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року, справа № 342/180/17-ц. На спростування заборгованих сум відповідачем не надано свого розрахунку, не проведено експертного бухгалтерського дослідження. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач керується правовими позиціями Постанови від 03 липня 2019 року Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17, однак не зазначає Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, у якій визначена відсоткова ставка за користування кредитом, строки погашення щомісячних платежів, визначені штрафні санкції: пеня у процентному відношенні та фіксована частина штрафу. Відповідач ОСОБА_1 підписала таку довідку, погодилася з її умовами, а відтак зазначені суми підлягають до стягнення.
Відповідно до ч.1п.3 ст.12, ч.1, 5 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ) ч.5 ст.81 ЦПК.
Банк, будучи у статусі позивача, надав суду докази отримання відповідачем кредиту та умови на яких кредит надавався. Відповідач по справі, знаючи про непогашені грошові кошти банку, частково визнаючи позов в частині тіла кредиту, не дотрималася умов, передбачених довідкою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у частині позовних вимог, дійшов помилкового висновку, що банком не доведено існування заборгованості між ним та відповідачем кредитних правовідносин, оскільки належним чином не досліджено надані банком докази щодо видачі ОСОБА_1 кредиту, користування нею кредитними коштами, що підтверджено наданим Розрахунком заборгованості. Така правова позиція Верховного Суду висловлена у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 382/327/18-ц).
Із врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом в розмірі 11 999,98 грн.. Щодо стягнення пені в розмірі 13 494,82 грн., така перевищує розмір тіла кредиту та відсотків, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити таку до розміру тіла кредиту. При цьому зазначає, що заборгованість відповідача має місце з 2011 року, яка частково погашалася, перекривалася, а тому позивачу необхідно було вчасно реагувати на заборгованість та ставити вимогу про погашення, не допускаючи таку до значних сум заборгованості. Колегія суддів бере до уваги також вік відповідачки, така є особою з інвалідністю, малозабезпечена.
Відповідно до ч.1 п.п.1,4 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: п.1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.п.1,2; 375; 376 ч.1 п.1,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 03.09.2021 року скасувати в частині відмови у позовних вимогах.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.06.2011 року: за відсотками в розмірі 11 999,98 грн.( Одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн.. 98 коп.), пені в розмірі 4 603 грн. (Чотири тисячі шістсот три грн.) та судові витрати в розмірі 1 721,20грн. (одна тисяча сімсот двадцять одна грн.. 20 коп.).
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк