Провадження № 33/803/387/22 Справа № 209/3922/21 Суддя у 1-й інстанції - Решетник Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
15 березня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 січня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн.,
Згідно постанови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 січня 2022 року ОСОБА_1 25 вересня 2021 року о 00:49 год. у м. Кам'янське по вул. Харківській, 57 керував автомобілем «ВАЗ 21121», д.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, хитка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» та від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що повний текст постанови отримав лише 04 лютого 2022 року.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги посилається на те, що він не керував транспортним засобом, а керував ОСОБА_2 , який це підтвердив, що також підтверджується відеозаписом. Вважає, що суд безпідставно відмовив у витребуванні відеозапису з відео-реєстратора поліцейського Шайко С.А. з моменту зупинки до часу оформлення протоколу. Звертає увагу, що відповідно до відеозапису 25 вересня 2021 року о 00.03 год. він розмовляв з працівниками поліції та транспортний засіб не рухався, тоді як відповідно до протоколу він керував транспортним засобом о 00.49 год. 25 вересня 2021 року. Також зазначає, що не знає, хто такий ОСОБА_3 , та чому його розписка знаходиться у матеріалах справи.
ОСОБА_1 та захисник Редько С.М. у судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду судового засідання до суду не надходило, у зв'язку з чим справу розглянуто за відсутності вказаних осіб.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов наступного висновку.
Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 28 січня 2022 року за відсутності учасників справи. З матеріалів вбачається, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 04 лютого 2022 року, про що свідчить розписка останнього про отримання копії судового рішення, тоді як апеляційна скарга ним подана 14 лютого 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 04 лютого 2022 року, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Згідно ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставини щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно до ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено два види об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та фактичних обставинах.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції зазначив, що його винуватість підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп"яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп"яніння, а також відеозаписом з бодікамери поліцейських.
Вказані висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Як встановлено апеляційним переглядом водію ОСОБА_1 інкримінується відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони за ст. 130 КУпАП є саме керування особою транспортним засобом, при цьому не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Як слідує з апеляційної скарги ОСОБА_1 , він свою вину не визнає та вказує, що не керував транспортним засобом, а був пасажиром, керував транспортним засобом його знайомий ОСОБА_2 .
Наразі судом першої інстанції не було враховано, що під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи та відеозапис з бодікамер поліцейських не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов'язані з приведенням транспортного засобу в рух відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Також апеляційний суд, проаналізувавши матеріали справи та зміст оскаржуваної постанови, дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку доводам сторони захисту та поясненням свідка, наданих у суді першої інстанції.
Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери поліцейського слідує, що ОСОБА_1 неодноразово заперечував факт керування ним транспортним засобом, однак працівники поліції не реагували на його зауваження.
При цьому ОСОБА_2 , допитаний у суді першої інстанції в якості свідка, підтвердив, що дійсно 25 вересня 2021 року саме він керував транспортним засобом, а ОСОБА_1 був пасажиром, що також узгоджується з відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому біля транспортного засобу присутній вказаний свідок.
З урахуванням наведених обставин та приймаючи до уваги вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 266 КУпАП апеляційний суд дійшов висновку, що огляд на стан сп'яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання огляду на стан сп'яніння недійсним.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити особі, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 січня 2022 року.
Апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 січня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот