Справа № 309/3271/19
Закарпатський апеляційний суд
09.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/607/20 за апеляційною скаргою прокурора Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 23.01.2020.
Цією ухвалою:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, одружений, не судимий, на підставі ст.45 КК України звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.335 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрито у зв'язку з дійовим каяттям.
З ухвали вбачається, що відповідно до Указу Президента України №22/2019 від 02.02.2019 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2019 році», ОСОБА_8 будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про наслідки відмови від отримання повістки, без поважних причин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, пройшов медичний огляд, де рішенням військово-лікарської комісії (надалі ВЛК), протокол №201, визнаний придатним до проходження строкової служби у Збройних Силах України, після чого відмовився від підписання та отримання бойової повістки та не прибув до збірного пункту в назначений час, а саме 08.10.2019 о 07 год., чим порушив вимоги чинного законодавства щодо проходження строкової служби у Збройних Силах України.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ст.335 КК України як ухилення від призову на строкову військову службу.
На обґрунтування прийнятого рішення, з посиланням на положення ст.45 КК України, ст.ст.285,286 КПК України, роз'яснень, які містять у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» та враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, визнав себе винуватим та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, шкода його діями не завдана, суд дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв'язку з його дійовим каяттям.
-2-
В апеляційній скарзі, прокурор просить зазначену ухвалу скасувати як незаконну та необґрунтовану, а кримінальне провадження направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурором зазначено, що суд, звільняючи ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям, не дотримався вимог цієї статті щодо обов'язкової наявності умов дійового каяття. Прокурор вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі не наведено достатніх підстав для прийнятого рішення, оскільки не зазначено у чому саме виразилося дійове каяття ОСОБА_8 та у чому полягає його активне сприяння розкриттю злочину. На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_8 не продемонстрував жодних фактів щодо усунення шкоди, яка настала внаслідок вчиненого ним діяння, а прийняте судом рішення фактично призвело до уникнення передбаченої законом відповідальності особою, яка ухилилася від призову на строкову службу.
Судове провадження розглядається за відсутності, обвинуваченого, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Апеляційний суд вважає, що вказаних вимог Конвенції та кримінального процесуального закону суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 не дотримався.
Відповідно до вимог ст.45 КК України особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, якщо вона вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
-3-
Тобто, дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялася, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам досудового розслідування будь-якої допомоги у встановленні невідомих їм обставин справи. При цьому, активне сприяння - це добровільні дії особи, що вчинила злочин, спрямовані на допомогу органам досудового розслідування у встановленні знарядь, засобів, співучасників вчиненого злочину, а також інших обставин, які мають кримінально-правове чи кримінально-процесуальне значення для розслідування та розкриття злочину.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.
Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст.45 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив злочин невеликої тяжкості, визнав себе винуватим та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, шкода його діями не завдана.
Однак матеріали кримінального провадження не містять прохання чи клопотання ОСОБА_8 про звільнення його від кримінальної відповідальності, а також жодних даних, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття.
На переконання колегії суддів, заява ОСОБА_8 яка міститься у матеріалах кримінального провадження (а.с.30), у якій він надає добровільну згоду на звільнення у порядку ст.45 КК України, сама по собі не може свідчити про його дійове каяття.
Поряд з тим, апеляційний суд враховує те, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03.2018 (у справі №759/7784/15-к), розкаяння не повинно носити формальний характер. Окрім визнання особою факту вчинення злочину, каяття передбачає, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
За наведених обставин, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо наявності такої суб'єктивної обставини, що характеризує дійове каяття особи, як активне сприяння розкриттю злочину, оскільки в оскаржуваній ухвалі судом не наведено, які саме довільні дії ОСОБА_8 спрямовані на допомогу органу досудового розслідування у встановленні обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, за змістом роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її
-4-
звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК, і лише після цього має бути постановлене (ухвалене) відповідне судове рішення у визначеному КПК порядку. При цьому ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Отже, суд першої інстанції приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, мав встановити факт вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, переконатися, що кримінальне правопорушення, у якому останній обвинувачується дійсно мало місце, що кримінальне правопорушення містить склад злочину і обвинувачений винен у його вчиненні та навести в ухвалі аналіз доказів його винуватості, що відповідало б вимогам ст.372 КПК України.
Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України, у мотивувальній частині ухвали, що викладається окремим документом має бути зазначено встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону яким він керувався.
Проте, як вбачається з ухвали, цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції також не дотримався.
Так, з мотивувальної частини ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 23.01.2020 вбачається, що суд формально виклав обвинувачення сформульоване ОСОБА_8 органом досудового розслідування. При цьому, даних про те, що ж було встановлено безпосередньо у судовому засіданні в ході судового розгляду, в результаті яких встановлених обставин суд прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.335 КК України, мотивувальна частина ухвали не містить.
Вказані порушення колегія суддів вважає істотними, оскільки вони пов'язані з неповнотою судового розгляду і впливають на висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого, можливість призначення покарання або звільнення від нього, чи звільнення від кримінальної відповідальності за певні дії.
Крім того, дослідивши детально матеріали кримінального провадження, ознайомившись із журналами судових засідань, колегією суддів було встановлено, що розглядаючи дане кримінальне провадження, судом першої інстанції було допущено грубе порушення кримінального процесуального закону України, зокрема, положень ст.351 КПК України та не проведено належним чином допит обвинуваченого ОСОБА_8 щодо фактичних обставин кримінального провадження, не з'ясовано дату, час, місце та обставини вчиненого ним кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що в порушення вимог ст.351 КПК України, судом першої інстанції допит обвинуваченого ОСОБА_8 не проводився, зазначене у вироку суду першої інстанції твердження про те, що обвинувачений ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті щодо нього, визнав повністю, не відповідає дійсності. що в свою чергу свідчить про те, що висновок суду про щире розкаяння ОСОБА_8 не ґрунтується на будь-яких доказах, у тому числі і його показаннях.
Зазначені обставини свідчать про порушення судом першої інстанції принципу безпосередності дослідження доказів, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист, а також презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, які передбачені ст.7 п.п.10,13,16 КПК України і є вимогами, що містять загальні засади кримінального провадження, які за своїм змістом та формою повинні бути суворо дотримані.
Колегія суддів вважає, що за таких обставин висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.335 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, є передчасним та невмотивованим .
-5-
Крім того, апеляційний суд враховує і те, що згідно ч. ч.2,3 ст.285 КПК України, підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, всупереч вищезазначеним положенням закону, судом першої інстанції не дотримано процедуру судового розгляду, а саме не роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_8 суть обвинувачення та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з підстав передбачених ст.45 КК України, що підтверджується журналом судового засідання від 23.01.2020.
Відповідно до ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , колегія суддів вважає істотними.
Згідно п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справив суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого за ст.335 КК України, судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст.415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 дійсно мало місце, що воно містить склад кримінального правопорушення і особа винна у його вчиненні, а також наявність чи відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 КПК України.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.404,405,407,409,412,415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Хустської місцевої прокуратури Закарпатської області ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 23.01.2020 щодо ОСОБА_9 , обвинуваченого за ст.335 КК України скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: