П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10260/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
додаткове рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 06 вересня 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 17.12.2020р. №ОД1139/1589/НП/ТД-ФС,-
У червні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
01.09.2021 року (вх. № ЕС/1864/21) від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео-конференції поза приміщенням суду.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, Головним управлінням Держпраці в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якійпосилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що стягнена судом першої інстанції з відповідача сума коштів - 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку із розглядом даної справи в суді першої інстанції, є необґрунтованою та завищеною, оскільки позивач ФОП ОСОБА_1 не надав у порушення КАС України жодного доказу реальності здійснених витрат, зокрема детального опису здійснених адвокатом послуг. Доказів у підтвердження понесених витрат, доказу сплати позивачем вказаних коштів. До того ж, як наголошує апелянт, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх необхідності та дійсності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав правильної оцінки заяві представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, яка характеризується повною відсутністю з боку заявника документального підтвердження реальності та обґрунтованості розміру відповідних витрат, що в свою чергу вказує на безпідставність їх вимагання за рахунок держави.
02.11.2021р. (вхід.№23297/21) від позивача у справі до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач зазначає про необґрунтованість доводів апелянта та просить залишити скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що наданими до справи письмовими доказами підтверджено надання позивачу правової допомоги адвокатом Важеніною С. на підставі договору від 14.05.2021р. №14/05. Також, на думку позивача, при ухваленні додаткового судового рішення у даній справі, судом першої інстанції вже була врахована співмірність та реальність витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням чого, судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача із заявлених до відшкодування 23000,00 грн. лише 5000,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції, прийнявши до уваги надані позивачем письмові докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 23000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг), та вважав доцільним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, витрати останнього на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 та ст.131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомуст.134 КАС України.
Як передбачено частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 та 4 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу заперечував, наголошуючи на не співмірності заявленого у заяві розміру до відшкодування, відсутністю документального підтвердження наданих послуг та здійснення оплати за отримання позивачем послуги.
З огляду на наведені вище правові норми, судова колегія зауважує, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, для того, щоб визначити розмір витрат, потрібно, в першу чергу, встановити, чи особа понесла ці витрати.
Як свідчать матеріали справи та було взято до уваги судом першої інстанції, представником позивача на підтвердження понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 14/05 від 14.05.2021р. «про надання правової допомоги», акт приймання передачу наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 14/05 від 14.05.2021р.
Колегія суддів дослідивши надані документи звертає увагу, що за умовами договору про надання правової допомоги № 14/050 від 14.05.2021р., укладеного між фОП ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Важеніна Світлана Анатоліївна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (виконавець), зміст правової допомоги за цим Договором полягає в тому, що замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснити під час дії цього договору підготовку,. Складання та подачу позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці в Одеській області від 17.12.2020р. №ОД/1139/1589/НП/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства по працю та зайнятість населення, а також представництво під час судового розгляду позовної заяви в Одеському окружному адміністративному суді.
Пунктом 4 вказаного вище Договору сторонами цього договору узгоджено, що повна фактична винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором становить 23000,00 грн. Розмір винагороди складає тверду суму та не залежить від об'єму виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід'ємною частиною Договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг.
У пункті 4.2 договору № 14/05 від 14.05.2021р. сторони погодили, що винагорода підлягає сплаті протягом 30 банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставленого рахунку.
На підтвердження факту виконання умов вказаного договору, представником позивача до суду було надано підписаний сторонами договору акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 14/5 від 14.05.2021р., згідно якого Виконавець надав, а Замовник прийняв наступні послуги: збирання та наліз доказів, необхідних для підготовки позову; аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції; підготовка складення позовної заяви та формування додатків до позову, направлення до суду.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що вказаним вище Актом приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 14/5 від 14.05.2021р. сторонами погоджено було загальний розмір гонорару Адвоката за надання правової (правничої) допомоги.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що долученими документами позивачем, поза розумним сумнівом, в цілому доведено надання йому адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції, а надані суду матеріали доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката саме в розглядуваній справі.
В контексті надання оцінки доводам апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В свою чергу слід також вказати, що відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи складність справи, задоволення заявлених позовних вимог, значення справи для позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Ця сума, на переконання колегії суддів, є цілком ґрунтовною та не є такою, яка могла б за даний спірних обставин справи вважатись неспівмірною, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги ГУ Держпраці в Одеській області.
Також, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, згідно якого метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Щодо доводів апелянта про відсутність доказу оплати витрат на правову допомогу, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 у справі №813/481/18: «Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.».
Аналогічний висновок наведений в Верховним Судом в постанові від 21.01.2021 по справі №280/2635/20: « 25. Судова колегія зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.».
Інші доводи апеляційних скарг є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків цього рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 241-243, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі № 420/10260/21 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.