П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10260/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 05 серпня 2021 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови від 17.12.2020р. № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС,-
У червні 2021року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки інспекційне відвідування проведено з грубими порушеннями законодавства. Інспекційне відвідування проводилось 27.10.2020р. за відсутності позивача (або його уповноваженої особи), не повідомлено підстав проведення інспекційного відвідування з визначенням підстав для його проведення, на надано позивачу акта, складеного за результатами інспекційного відвідування. При цьому, вимога про надання (поновлення) документів № ОДФ 139/1589/ПД від 27.10.2020р. не була направлена позивачу, а вручена неналежній особі. Позивач не отримував вказану вимогу, не знав про її існування та об'єктивно не міг її виконати. Незважаючи на вказані обставини, на відповідача накладено штраф за недопущення до перевірки з питань виявлення порушень, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), створення перешкод у її проведенні. Позивач (його уповноважений представник) не був присутній під час перевірки, в зв'язку з чим не міг ознайомитись з посвідченням інспектора Держпраці, не отримав копію направлення на інспекційне відвідування із зазначенням підстав для його проведення, періоду його проведення, не отримував повідомлення про передачу документів за результатами інспекційного відвідування для розгляду справи про накладення штрафу, тому не мав можливості подати пояснення.
Відповідач проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ Держпраці в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянти просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позву.
В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на приписи ст. 265 КЗпП України, апелянт зауважує, що в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Так, апелянт наголошує, що фахівці Головного управління не мали змоги дослідити документацію у повному об'ємі згідно «Вимоги про надання документів» № ОД1139/1589/ПД від 27.10.2020р.. та таким чином були позбавлені можливості виконати свої посадові обов'язки, тобто здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у Формі інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та їм було створено перешкоди в проведенні інспекційного відвідування (насамперед, в частині дослідження необхідної документації вказаного Підприємця - в тому числі і на предмет забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та інших подібних питань. Висновки суду першої інстанції стосовно неповідомлення позивача про розгляд справи та невручення йому направлення та вимоги є необґрунтованими, оскільки як звертає увагу відповідач у своїй апеляційній скарзі та на цих обставинах акцентував увагу суду й у відзиві на позовну заяву, вимогу про надання документів № ОДІ 139/1589/ПД від 27.10.2020 було вручено під підпис продавцю ФОП ОСОБА_3 для передачі. Також, як вказує апелянт, копії направлення № 15/01-29-2213 від 22.10.2020 було вручено особам, які працюють у ФОП ОСОБА_4 : ОСОБА_5 - за адресою АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; ОСОБА_6 - за адресою АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». До того ж, посилаючись на те, що згідно відеофіксації (додаток 8 до відзиву на позов), ОСОБА_6 працює на ОСОБА_7 , реалізуючи м'ясну продукцію в інтересах його підприємницької діяльності, вказана особа може вважатись уповноваженим представником останнього. В свою чергу. Акт про неможливість інспекційного в відвідування та повідомлення про розгляд справи було направлено ФОП ОСОБА_2 поштою на офіційну юридичну адресу підприємця. Враховуючи вказане, апелянт вважає, що Головним управлінням було обґрунтовано прийнято рішення про притягнення до фінансової відповідальності ФОП ОСОБА_7 за позбавлення можливості посадовим особам Головного управління виконати свої посадові обов'язки, насамперед, в частині дослідження необхідної документації даного Підприємця на предмет забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, проте судом першої інстанції проігнорована протиправна поведінка Позивача по невиконанню законної вимоги органу державної влади для реалізації контрольного заходу та намагання ФОП ОСОБА_4 уникнути законодавчої відповідальності за створення перешкод у проведенні контрольного заходу Відповідача, що призвело до невірного вирішення справи по суті та необґрунтованого скасування правомірно прийнятої постанови № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020.
02.11.2021р. (вхід.№ 23298/21) від позивача ФОП ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наголошує на тому, що відповідачем було порушено процедуру проведення інспекційного відвідування та вручення документів особам, які не уповноваженні на їх отримання для ФОП ОСОБА_2 . На думку позивача, контролюючий орган не спростував у своїй скарзі жодних висновків суду першої інстанції про неправомірність прийнятої відповідачем постанови.
За приписами ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів вважає, що справу можливо розглянути без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,наказом Головного управління Держпраці в Одеській області №2678 від 22.10.2020 р., направлення на здійснення інспекційного відвідування № 15/01-29-2213 від 22.10.2020 р., посадовим особам Головного управління Держпраці в Одеській області доручено здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та здійснює господарську діяльність за адресами: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») у період з 27.10.2021 р. по 09.11.2021 р. з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп. 3.1, пп.3.9, пп. 3.10 розділу 3 частини І акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) особи, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017р., зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.
27.10.2020р. інспектором праці Долгою Інною Миколаївною винесено вимогу про надання документів № ОДФ 139/1589/ПД від 27.10.2020р., якою зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у строк до 13 год. 00 хв. 29.10.2020р. надати завірені належним чином копії документів та оригінали для огляду, необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно переліку.
Зазначену вимогу вручено продавцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .
Копії направлення на здійснення інспекційного відвідування № 15/01-29-2213 від 22.10.2020 р. вручено працівникам фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
09.11.2020р. посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ОД1139/1589/НП.
17.12.2020 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №15/01-29-2213 від 09.11.2020р. прийнято постанову про накладення штрафу №ОД1139/1589/НП/ТД-ФС, відповідно до якої на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 80000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.
Суд першої інстанції також зазначив про безпідставність тверджень відповідача щодо недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод та застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, що своєю чергою свідчить про протиправність постанови Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та наявність підстав для її скасування.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Як встановлено пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначені статтею 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (надалі - Закон №877- V).
Зокрема, згідно положень частини четвертої вказаної статті Закону №877-V, виключно законами встановлюються: спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Підстави для здійснення позапланових заходів наведені у частині першій статті 6 Закону №877-V.
Водночас, частиною другою даної статті Закону №877-V передбачено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (частина перша статті 7 Закону №877-V).
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою (частина друга статті 7 Закону №877-V).
В частині третій статті 7 Закону №877-V зазначено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються, у тому числі, форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо), а також підстави для здійснення заходу та предмет здійснення заходу.
Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектори праці керуються Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок № 823).
Відповідно до підпунктів 1-5 пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Пунктом 11 Порядку № 823 визначено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Крім цього, пунктом 12 Порядку № 823 передбачено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відповідно до п. 14 Порядку від 21.08.2019 року №823 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Разом з цим, відповідно до п.п. 16, 17, 24 Порядку від 21.08.2019 року №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
В силу вимог ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Абзацом 7 ч. 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ФОП ОСОБА_2 притягнутий до відповідальності за правопорушення, передбачене абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП, а саме за недопущення до проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), створення перешкод у її проведенні.
Отже, умовами для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої ст.265 КЗпП України, є недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю,створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених п.11 Порядку №823.
Слід також зазначити, що механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (далі - Порядок №509).
Згідно з п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі:
рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису;
акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;
акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
У відповідності до п.3 Порядку №509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Апеляційний суд звертає також увагу на приписи п. 4 Порядку №509, якими передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
До затвердження Мінекономіки зазначеної у цьому пункті форми постанови про накладення штрафу застосовується форма постанови про накладення штрафу, затверджена Мінсоцполітики.
Тобто, відомості, викладені в акті, підлягають дослідженню та оцінці для вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу, а отже такі відомості не є беззаперечним доказом вини особи у порушенні вимог законодавства про працю, а підлягають перевірці.
Як встановлено з наявних у справі матеріалів, відповідно до рішення керівника Головного Управління щодо здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, згідно направлення від 22.10.2020р. №15/01-29/2213, головними державі інспекторами відділу з питань оплати праці Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Долгою Інною Миколаївною, Мяловою Оленою Миколаївною, спільно з представником Великодолинської селищної ради - спеціалістом 1-ої категорії Мельничуком Миколою Миколайовичем, представниками Вилківської міської ради головними спеціалістами Галківою Юлією Михайлівною, ОСОБА_8 27 жовтня 2020 року об 10-00 годині був здійснений вихід за адресами:
АДРЕСА_2 , магазин "Твои любимые";
АДРЕСА_1 , магазин «Твои любимые" - з метою проведення контрольного заходу у формі інспекційного відвідування ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).
Під час проведення контрольного заходу у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 , як вказується відповідачем у справі, зафіксовано використання останнім найманої праці 2-х працівників (яких було ідентифіковано як ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ).
Враховуючи неможливість дослідження фахівцем ГУ Держпраці в Одеській області організаційно-розпорядчої, облікової та бухгалтерської документації Підприємця, ведення якої передбачено законодавством про працю (насамперед пов'язаної з оформленням трудових відносин із найманими працівниками), необхідних для здійснення позапланового заходу державного контролю, згідно направлення від 22.10.2020р. №15/01-29-2678, фахівцем ГУ Держпраці в Одеські області винесено письмову «Вимогу про надання (поновлення) документів» № ОД1139/1589/ПД від 27.10.2020р. (згідно переліку), за якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у строк до 13 год. 00 хв. 29 жовтня 2020 року зобов'язано надати документи (завірені належним чином копії та оригінали для огляду), необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме трудові договори з найманими працівниками, які перебувають у трудових правовідносинах на дату відвідування (накази, розпорядження про прийняття на роботу), повідомлення в Державну податкову службу про прийняття на роботу найманих працівників з підтвердженням отримання органом ДПС), особові картки працівників за Ф П-2.
Як зауважує, відповідач, у зв'язку із неможливістю особистого вручення ФОП ОСОБА_2 , або іншій належним чином уповноваженій особі, за місцем провадження останнім власної підприємницької діяльності, один примірник вимоги про надання (поновлення) документів №ОД1139/1589/ПД від 27.10.2020р. вручено продавцю ОСОБА_9 під розпис цього ж дня.
З даного приводу апеляційний суд звертає увагу, що копії направлення на здійснення інспекційного відвідування № 15/01-29-2213 від 22.10.2020 р. було вручено працівникам фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
Водночас, слід зазначити, що приписами п. 8 Порядку № 823 чітко визначено, що перед початком проведення виїзної перевірки уповноважена посадова особа повинна пред'явити своє службове посвідчення саме керівнику об'єкта нагляду або уповноваженій ним посадовій особі.
Тобто, колегія суддів за встановлених обставин вважає необґрунтованим доводи апелянта про надання невірної оцінки судом першої інстанції діям відповідача щодо невручення направлення на перевірку та вимоги, ігноруючи факт їх вручення його представникам, оскільки, на переконання колегії суддів, вказані вище особи, які є продавцями у магазині ФОП ОСОБА_11 , тобто його працівниками, а не представниками.
Відтак, проведення інспекційного відвідування та вручення працівникам ФОП ОСОБА_2 будь-яких документів щодо інспекційного відвідування, до кола обов'язків яких таке не входить, є порушенням процедури проведення такого інспекційного відвідування.
Також, скаржником не доведено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були уповноважені на отримання від імені ФОП ОСОБА_2 будь-яких документів, які стосуються інспекційного відвідування.
Колегія суддів враховує доводи позивача у справі, у яких посилаючись на вимоги ЦК України останній зазначає, що уповноважена особа, яка мала право представляти інтереси позивача під час проведення інспекційного відвідування повинна була мати довіреність від імені ОСОБА_1 , з визначенням кола прав та конкретних дій, на які вона уповноважена. Однак такої довіреності позивач своїм працівникам не надавав.
Безпосередньо сам ФОП ОСОБА_2 не був присутнім під час проведення інспекційного відвідування, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на участь у інспекційних відвідуваннях не уповноважував, так само й на отримання будь-яких документів, зокрема направлень на перевірку, вимоги про надання документів, надання будь-яких пояснень щодо питань перевірки, тощо.
В матеріалах справи міститься копія вимоги про надання документів № ОДФ 139/1589/ПД від 27.10.2020р., складеної інспектором праці Долгою Інною Миколаївною, якої зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у строк до 13 год. 00 хв. 29.10.2020р. надати завірені належним чином копії документів та оригінали для огляду, необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно переліку.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначену вимогу вручено продавцю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Докази вручення позивачу вимоги №ОДФ 139/1589/ПД від 27.10.2020р. в матеріалах справи відсутні.
Копії направлення на здійснення інспекційного відвідування № 15/01-29-2213 від 22.10.2020 р. вручено працівникам фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
В свою чергу, матеріали справи не містять жодних належних доказів вручення безпосередньо позивачу направлення на здійснення інспекційного відвідування.
Зазначених обставин відповідачем не спростовано ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані у ході апеляційного розгляду справи.
Колегією суддів з матеріалів справи також встановлено, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 15/01-33-11617 від 26.11.20020р., яким повідомлялось про одержання начальником Головного управління ОСОБА_12 акту про неможливість інспекційного відвідування №ОД1139/1589/НП від 09.11.2020 для розгляду справи про накладення штрафу було надіслано на поштову адресу ФОП ОСОБА_2 , проте докази вручення зазначеного повідомлення позивачу відсутні.
Таких доказів апелянтом не до матеріалів справи під час апеляційного розгляду справи також не надано.
За вказаних встановлених обставин, колегія суддів вважає хибним також й твердження апелянта про те, що ним належним чином було повідомлено фізичну особу - підприємця про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
Поряд з наведеними, на переконання апеляційного суду, враховуючи, що за спірною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 80000,00 грн., то особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи.
Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Положення пункту 6 Порядку №509 покладає цей обов'язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Відповідно до пункту 7 Порядку №509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов'язок з'ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
З огляду на це, обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Таке тлумачення пункту 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 12.06.2019 року по справі №813/3415/18 (провадження №К/9901/5962/19).
В свою ж чергу, як було вірно встановлено судом першої інстанції, та ввже вище зазначалось апеляційним судом, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення ГУ Держпраці в Одеській області про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 , відповідно, про час розгляду справи про накладення штрафу позивач не був поінформований належним чином.
З наведеного слідує, що у зв'язку із неповідомленням ФОП ОСОБА_2 про розгляду справи про накладення штрафу, Головним управлінням Держпраці в Одеській області було фактично позбавлено позивача можливості надати пояснення, документи, які можливо б спростували твердження Головного управління.
До того ж, доводи відповідача з посиланням на обставини, зафіксовані у акті від 09.11.2020р. №оД1139/1589/НП, з огляду на встановлені обставини справи, жодним чином не свідчать про вчинення позивачем дій, які можна кваліфікувати як такі, що відповідають об'єктивній стороні правопорушення, передбаченого абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, перелік яких міститься у пункті 14 Порядку №823.
Відтак, застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є також безпідставним, що свідчить про протиправність постанови Головного управління Держпраці в Одеській області № ОД1139/1589/НП/ТД-ФС від 17.12.2020 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та наявність підстав для її скасування.
Інші дводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачем не доведено за встановлених спірних обставин справи правомірність прийняття спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі № 420/10260/21-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Єщенко О.В. Димерлій О.О.