П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/9286/21
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
31.08.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року №Ф-35724-51.
В обґрунтування позову зазначено, що в квітні 2021 року позивачем одержано податкову вимогу про сплату боргу від 22.02.2021 року №Ф-35724-51 в сумі 39241,22 грн., у тому числі 38979,95 грн. недоїмка, 119,40 штраф та пеня 141,87 грн. Позивач вказує, що був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем 12.10.2010 року, з 13.10.2010 року по 01.01.2013 року перебував в податковому органі на обліку на спрощеній системі оподаткування, як фізична особа-підприємець першої групи єдиного податку, підприємницьку діяльність не здійснює з 2013 року. Встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід. Вказує, що в порушення положень п.п. 3, 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування податкова вимога не була сформована протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, в якому виникла недоїмка, а також не була сформована на підставі відповідних даних документальних перевірок чи звітів платника.
Разом з цим, з урахуванням змін, внесених у розділі VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Законом №1072-IX тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе. Наведені обставини у сукупності, а також те, що з отриманої вимоги не вбачається період нарахування суми боргу, і вимога підписана особою, відносно якої відсутні офіційні відомості про повноваження на вчинення таких дій, свідчать про необґрунтованість та неправомірність рішення відповідача, наявність підстав для його скасування.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Проаналізувавши положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд першої інстанції виходив з того, що фізичні особи-підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску.
З наявністю у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску у податкового органу на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу виникає обов'язок сформувати та надіслати (вручити) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Враховуючи те, що в спірному періоді позивач не був найманим працівником, мав статус фізичної особи-підприємця, а положення п. 9-10.1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на позивача не поширюються, суд першої інстанції визначив, що оспорювана вимога є обґрунтованою та правомірною і підстави для її скасування відсутні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і помилково не враховано, що:
недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сформована безпідставно, оскільки позивач не здійснював підприємницьку діяльність, не подавав звітність майже 10 років з моменту реєстрації фізичною особою-підприємцем;
відповідачем порушено процедуру формування та строки направлення вимоги про сплату боргу;
контролюючим органом не було проведено в установленому порядку перевірки, результати яких свідчили б про порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у тому числі у відповідача була відсутня звітність про самостійне визначення позивачем сум єдиного внеску;
тимчасове звільнення від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування і належать до першої групи платників єдиного податку, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 грудня 2020 року, з 1 по 31 січня, з 1 по 28 лютого, з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2021 року за себе.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, що з 13.10.2010 року ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №25560000000090449.
Згідно Довідки за №14510/29-107 позивач взятий на облік як фізична особа-підприємець в органах державної податкової служби з 13.10.2010 року.
Згідно повідомлення від 25.03.2011 року №0164 позивач взятий на облік платника єдиного внеску.
Відповідно до відомостей інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності першої групи та сплачувала єдиний податок з фізичних осіб за ставкою 10% від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
На підставі заяви від 13.09.2013 року позивач відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку із переходом на сплату інших податків та зборів.
15.04.2021 року проведено реєстрацію припинення позивача фізичною особою-підприємцем та знято з податкового обліку.
Разом з цим, 22.02.2021 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено позивачу вимогу про сплату богу (недоїмки) за №Ф-35724-51 у сумі 39241,22 грн., у тому числі недоїмка - у розмірі 38979,95 грн., штраф - 119,40 грн. та пеня - 141,87 грн.
Вказана вимога сформована на підставі відомостей облікових даних з інформаційної системи податкового органу, виходячи з розміру мінімального страхового внеску на місяць, у тому числі:
за 2017 рік - у розмірі 8448 грн.;
за 2018 рік - у розмірі 9828,72 грн.;
за 2019 рік - у розмірі 11016,72 грн.;
за І квартал 2020 р. - у сумі 2078,12 грн., за ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн., за ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн., за IV квартал 2020 року - 2200 грн.
за IV квартал 2021 року - 2200 грн.
Станом на 31.01.21 в інтегрованій картці платника обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 38 979,95 грн., штрафи - 119,40 грн., пеня - 141,87 грн. (за 2012 рік сальдо на початок року - 1191,21 грн., 2017 року - 8448 грн., 2018 року - 9828,72 грн., 2019 року - 11016,72 грн., 2020 року - 8495,30 грн.).
Не погоджуючись із нарахуванням єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаного рішення відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI єдиний внесок нараховується:
для платників, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно із ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до абз.абз. 1, 5, 6, 7 ч. 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску..
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
За правилами ч.ч. 2, 3, 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Слід також враховувати, що згідно із п. 10 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953), обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п.п. 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за №449 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Аналіз наведених правових норм показав, що фізичні особи - підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Отже, мінімальний розмір обов'язкового платежу прямо визначений Законом і не залежить від подання чи не подання платником податків відповідної звітності, або здійснення нарахувань контролюючим органом.
Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
Виходячи з обставин у цій справі, судом першої інстанції вірно враховано, що у період з 2017 року по січень 2021 року, позивач був зареєстрованим фізичною особою-підприємцем, перебував на обліку в податковому органі на загальній системі оподаткування, а тому мав дотримуватись правил щодо нарахування та сплати єдиного внеску у встановленому розмірі, незалежно від фактичного одержання доходу від такої діяльності.
Так, згідно даних облікової картки платника податку, які в силу положень п.п. 3, 4 розділу VІ Інструкції від 20.04.2015 року №449 враховуються формування податкової вимоги, станом на 31.01.2021 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску у сумі у сумі 39241,22 грн., у тому числі недоїмка - у розмірі 38979,95 грн., штраф - 119,40 грн. та пеня - 141,87 грн.
Доказів сплати вказаного збору у період, з якого утворилась недоїмка, позивачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано.
Факт не сплати єдиного внеску за відповідний період не заперечується позивачем.
Враховуючи викладене, оскільки позивач не виконав свій обов'язок щодо сплати єдиного внеску, ці обставини підтверджуються відповідними інформаційними даними контролюючого органу, які в свою чергу не потребують додаткової перевірки, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що винесення оспорюваної вимоги відбулось обґрунтовано та на законних підставах, у зв'язку із чим обставини для її скасування відсутні.
Як вірно визначено судом першої інстанції, не виключають обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску і приписи п. 9-10.1 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки у спірному періоді позивач перебував на загальній системі оподаткування.
Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло