П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 березня 2022 р.м. ОдесаСправа № 522/11232/20
Час і місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:
11:40 год., м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
15.06.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Абухін Р. Д.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серії ЕАК №2493766 від 06.05.2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки поліцейського про порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме п. 15.9 Правил дорожнього руху, є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Позивач вказує, що здійснив зупинку транспортного засобу задля попередження скоєння правопорушення, а саме - виконання заборонених судом будівельних робіт на прибудинковій території по АДРЕСА_1 . Наведені обставини, а також те, що відповідачем не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі не було складено протокол про адміністративне правопорушення і не долучено пояснення свідків та речових доказів, свідчать про необґрунтованість та неправомірність адміністративного стягнення, що є безумовною підставою для задоволення позову та скасування оспорюваної постанови відповідача.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Проаналізувавши положення ст.ст. 245, 251, 252, 276, 277, 280 КУпАП та п.п. 1.5, 15.9 Правил дорожнього руху, суд першої інстанції виходив з того, що факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений відеозаписом з місця події та поясненнями свідка.
В свою чергу, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами тих обставин, що ним вчинено адміністративне правопорушення з метою усунення небезпеки, яка загрожує правам і свободам громадян, а його дії вчинені в стані крайньої необхідності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність правових обставин для його задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, з посиланням на положення ст.ст. 251, 280, 283 КУпАП та ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, апелянт вказує, що в силу ст.ст. 71, 73, 74 КАС України представлені відеозаписи та пояснення свідка не можуть вважатись належними і допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки посилання в оспорюваній постанові на ці матеріали відсутні.
У тому числі, апелюючи проти правомірності постанови інспектора поліції, апелянт зазначає, що п.п. 6-9 рішення відповідача не відповідають встановленій формі, зокрема, наведеній у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, та у постанові інспектора поліції відсутній пункт щодо роз'яснення водієві вимог ст.ст. 268, 289 КУпАП.
Доводячи правомірність своїх дій, апелянт вказує, що рішенням загальних зборів ОСББ «Успенська 17» від 13.11.2016 року визначений порядок користування прибудинковою територією та заборонено в'їзд на територію внутрішнього двору вантажного транспорту, а намагання позивача припинити порушення як його прав і законних інтересів так й інших співвласників неправильно розцінені поліцейськими, що стало наслідком безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 06.05.2020 року інспектором 1 батальйону 3 роти Управління патрульної поліції сержантом поліції Есертом Олександром Олеговичем винесено постанову Серії ЕАК №2493766 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення у розмірі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Підставою для винесення вказаної постанови стало здійснення позивачем зупинки та стоянки транспортного засобу Land Rover Range Rover НОМЕР_1 у дворі по вул. Успенській, 17 в м. Одесі, чим суттєво перешкоджав проїзду іншого транспортного засобу та порушив п. 15.9 Правил дорожнього руху.
У постанові позивачем застережено свою незгоду із висновками поліцейського.
Правомірність своїх дій позивач в суді першої інстанції підтверджував ухвалами Апеляційного суду Одеської області від 18.04.2017 року по справі №522/1327/16-ц та Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року по справі №815/2736/15.
Відповідач, доводячи факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, в суді першої інстанції представив відеозапис з місця події та пояснення свідка події - ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із вказаною постановою, посилаючись на її необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
Так, відповідно до п.п. 15.1, 15.2 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Зокрема, згідно із п.п. «ж» п. 15.9 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 зупинка забороняється у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився.
Частиною 3 ст. 122 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід враховувати, що відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення; вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Статтею 251 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У ст. 283 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
розмір штрафу та порядок його сплати;
правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Також, виходячи з обставин справи, слід враховувати, що позивач заперечує наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, що в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України зобов'язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.
Водночас, відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з обставин, що склались у цій справі, апеляційний суд враховує, що оспорювана за цим позовом постанова не містить посилань на наявність доказів правопорушення, у тому числі відповідні відеоматеріали та пояснення свідка.
Разом з цим, важливе значення має та обставина, що позивач був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивачем також не заперечується факт здійснення зупинки транспортного засобу таким чином, що створювало ним перешкоду виїзду іншому транспортного засобу.
Вчинення вказаних дій позивачем обґрунтовано необхідністю попередження скоєння правопорушення, а саме виконанню заборонених судом будівельних робіт на прибудинковій території по вул. Успенській, 17 в м. Одесі.
Проаналізувавши повідомлені позивачем обставини, колегія суддів враховує, що такі дії не були вимушеними у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, фактично направлені на вчинення дій, які відповідно до ст.ст. 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію» функціонально належать до завдань органу поліції.
Таким чином, позивачем не обґрунтовано обставини, за яких ним вимушено вчинено правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, а відповідно до положень ст. 17 КУпАП особа не підлягає адміністративній відповідальності.
Посилання позивача під час апеляційного розгляду справи на інші невідповідності оспорюваної постанови вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, та рішення загальних зборів ОСББ «Успенська 17» від 13.11.2016 року, яким на його думку, визначений порядок користування прибудинковою територією та заборонено в'їзд на територію внутрішнього двору вантажного транспорту, встановлених під час розгляду справи в суді першої інстанції обставин не спростовують та фактично направлені на зміну підстав позову, що відповідно до положень ч. 5 ст. 308 КАС України позбавляє апеляційний суд їх розглянути під час апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 280 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем не заперечується факт здійснення ним зупинки транспортного засобу у такий спосіб, що перешкоджало проїзду іншому транспортному засобу, а обставини, які б звільняли його відповідальності, не підтвердились, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість оспорюваної постанови відповідача, відсутність правових підстав для її скасування та задоволення адміністративного позову.
З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло