Справа № 607/2585/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/67/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
02 березня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211040000243 від 10 лютого 2022 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2022 року задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Встановлено строк дії ухвали до 00 год. 00 хв 05 квітня 2022 року.
Визначено ОСОБА_8 заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев'яносто вісім чотириста вісімдесят) гривень.
Як слідує з матеріалів провадження, слідчим відділом Тернопільського РУП Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202221040000243 від 10 лютого 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.342 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений слідством час в ОСОБА_8 виник злочинний умисел на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, не у встановлений слідством час, за невстановлених слідством обставин придбав пістолет марки, придбав пістолет марки «Browning», моделі «dePoche» зразка 1906 року, калібру 6,35 мм, із серійним номером « НОМЕР_1 » виготовлений промисловим способом, який є короткоствольною вогнепальною зброєю придатною для стрільби і є вогнепальною зброєю та 3 одиниці боєприпасів, які є патронами калібру 6,35 мм марки «Browning» до нарізної вогнепальної зброї центрального бою придатні до стрільби, привласнивши їх собі, таким чином неправомірно без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю та боєприпаси.
В подальшому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю та боєприпасами, не маючи передбаченого законом дозволу, переніс дані предмети до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , чим здійснив незаконне перенесення, де в приміщенні квартири сховав та зберігав, таким чином здійснив незаконне зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу до 10.02.2022.
Після чого, 10 лютого 2022 року близько 22:00 год, під час проведення огляду місця події в приміщенні житлової квартири, що за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено пістолет марки «Browning», моделі «dePoche» зразка 1906 року, калібру 6,35 мм, із серійним номером « НОМЕР_1 » виготовлений промисловим способом, який є короткоствольною вогнепальною зброєю придатною для стрільби і є вогнепальною зброєю та 3 одиниці боєприпасів, які є патронами калібру 6,35 мм марки «Browning» до нарізної вогнепальної зброї центрального бою та придатні до стрільби.
Таким чином ОСОБА_8 , діючи з єдиним прямим умислом, не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, зберігав та носив вогнепальну зброю та боєприпаси, чим порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної ради України № 2471 ХІІ від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених- патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС № 622 від 21.08.1998 із змінами та доповненнями.
Таким чином, ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Окрім цього, 10 лютого 2022 року о 08 год. 00 хв., інспектор взводу № 1 роти№ 2 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїстарший лейтенант поліції ОСОБА_10 , спільно із заступником командира роти № 2 Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліціїстаршим лейтенантом поліції ОСОБА_11 заступили на чергування в складі екіпажу «Юпітер-152», у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю.
Цього ж дня, о 15 год 15 хв, під час несення служби, їм на службовий планшет надійшло повідомлення від ОСОБА_12 , 1950 року народження, яка повідомила, що її син, ОСОБА_8 по місцю їх спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 , вчиняє домашнє насильство, вчиняє дії неадекватного характеру: вигнав її з дому, повикидав її особисті речі, трощить меблі.
Отримавши вказане повідомлення, ОСОБА_10 спільно із ОСОБА_11 , прибули за адресою, яка була вказана заявницею у повідомленні, а саме у двір будинку АДРЕСА_3 .
Також, на місце події, для допомоги прибули інспектор взводу №1 роти №2 Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_13 та інспектор взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_14 , які заступили на чергування в складі екіпажу «Юпітер-101».
Перебуваючи по вищевказаній адресі, працівники поліції піднялись на 7 поверх будинку АДРЕСА_4 до квартири АДРЕСА_5 та постукали в двері. В подальшому, працівники поліції відчинили вхідні двері даної квартири та побачили безлад в приміщенні квартири. Залишаючись на сходовій клітці 7 поверху біля входу в квартиру АДРЕСА_6 , працівники поліції представились та покликали ОСОБА_8 . Через деякий час ОСОБА_8 , перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_6 по місцю свого проживання, вийшов на виклики працівників поліції, у цей же час в правій руці ОСОБА_8 утримував металеву палицю, візуально схожу на ключку для гольфу, а в лівій - балон із засобом сльозогінної та дратівливої дії. Усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники поліції, діючи умисно, ОСОБА_8 зробив різкий ривок в сторону останніх, при цьому замахуючись на них металевою палицею, яку тримав в правій руці. Відреагувавши на дії ОСОБА_8 , розуміючи загрозливий характер його дій, працівники поліції прикрили вхідні двері квартири.
З метою припинення протиправних дій ОСОБА_8 , працівниками поліції було зроблено останньому низку словесних зауважень з вимогою припинити вчиняти протиправні дії. У цей момент у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення опору зазначеним працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 10.02.2022 близько 15год 15 хв, ОСОБА_8 , перебуваючи по місцю свого проживання в АДРЕСА_1 , розуміючи, що перед ним працівники поліції, які перебували у форменому одязі, почав вчиняти активну фізичну протидію їх законним вимогам та розпилив засіб сльозогінної та дратівливої дії через отвір в дверному пройомі в сторону працівників поліції. В подальшому, під час вказаних протиправних дій, ОСОБА_8 , на вимогу працівників поліції припинити вчиняти правопорушення не відреагував та вдруге розпилив засіб сльозогінної та дратівливої дії через отвір в дверному пройомі в сторону працівників поліції.
Продовжуючи свою протиправну поведінку, ОСОБА_8 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, перебуваючи поза візуальним спостереженням зазначених працівників поліції, в приміщенні зазначеної квартири взяв у руку пістолет марки «Browning», моделі «dePoche» зразка 1906 року, калібру 6,35 мм, із серійним номером « НОМЕР_1 » виготовлений промисловим способом, який є короткоствольною вогнепальною зброєю придатною для стрільби та здійснив 4 постріли в напрямку вхідних дверей, за якими знаходились працівники поліції ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
В результаті злочинної діяльності ОСОБА_8 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість поліцейських, під час виконання ними своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 1993 року із відповідними змінами.
Таким чином, ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, - опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним свої службових обов'язків.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків слідчого судді викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи.
На думку апелянта, слідчим та прокурором не підтверджено наявність ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду і незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному проваджені, про які вказано у клопотанні про обрання запобіжного заходу.
Стверджує, що слідчим суддею, при обранні запобіжного заходу, не враховано особу підозрюваного, який раніше не судимий,, має постійний дохід і постійне місце проживання, шкодує, що вчинив злочин і не має наміру перешкоджати проведенню досудового розслідування.
Зазначає, що більш м'який запобіжний захід із покладенням обов'язків на підозрюваного з'являтися за першим викликом до органів досудового розслідування та суду не перешкоджатиме проведенню досудового розслідування у розумні строки та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Сторона захисту також вважає, що сума застави, визначена судом є суттєво завищена та необґрунтована.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2022 року відносно ОСОБА_8 та ухвалити нову, якою застоувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, який не пов'язаний із триманням під вартою, а також зменшити розмір застави.
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і обрати ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний з утриманням під вартою; міркування прокурора, який вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою і тому просить залишити її без зміни та відмовити в задоволенні апеляційної скарги; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Виходячи з положень ч.1 ст.199 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, суд повинен враховувати, що відповідно до ч.3 ст.176, ч.1 ст.183 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою, який є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час відповідає його особі, характеру та тяжкості вчиненоих ним кримінальних правопорушень, а обрання більш м'якого запобіжного заходу не зможе попередити ризики його неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в матеріалах клопотання відносно підозрюваного ОСОБА_8 наявні докази того, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.342 КК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції і фактично не заперечується як самим підозрюваним, так і його захисником в апеляційній скарзі.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Окрім того, згідно рішення ЄСПЛ у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо оскаржуваного апелянтом рішення місцевого суду, дає підстави колегії суддів для висновку, що на даній стадії кримінального провадження при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, стандарт доказування «обґрунтована підозра» дотримано як слідчим, який звернувся до суду з відповідним клопотання, так і слідчим суддею, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає правильними, оскільки вони підтверджуються доданими до клопотання органу досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що застосування на даній стадії більш м'яких запобіжних заходів є недоцільним, так як вони не зможуть запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, зокрема ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Кожен з цих ризиків слідчим суддею належним чином досліджено та відповідно аргументовано у судовому рішенні.
На думку колегії суддів, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, судом першої інстанції у повній мірі та у визначеному законом порядку враховано особу підозрюваного, його слабкі соціальні зв'язки, а також всі обставини справи, з якими закон пов'язує вирішення такого питання.
Доводи апелянта про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з утриманням під вартою, є необґрунтованими, оскільки суду не надано беззаперечних і належних доказів, які б свідчили, що даний захід забезпечення кримінального провадження зможе належним чином усунути ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Що стосується, розміру застави, визначеного слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_8 , що також оспорює сторона захисту, то колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтю 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні ОСОБА_8 розміру застави, слідчий суддя вірно врахував положення ст.ст.182,183 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року.
Колегія суддів вважає, що з огляду на вказані обставини, слідчий суддя правильно ухвалив рішення про визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_8 у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Це рішення слідчим суддею належним чином умотивовано і сумнівів у колегії суддів не викликає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді як щодо обрання виду запобіжного заходу, так і в частині визначення розміру застави підозрюваному ОСОБА_15 не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування даного виду запобіжного заходу та визначення розміру застави.
Порушень вимог КПК України, які б могли стати підставою для зміни ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2022 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , із визначенням розміру застави, є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування, про що ставлять питання в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 лютого 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді