Справа № 607/2102/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/68/22 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
02 березня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю - секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , поданої і інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру від 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 вважає, що стороною обвинувачення допущені явні порушення закону при складанні повідомлення про підозру його підзахисному, а тому у слідчого судді не було підстав для відмови у задоволенні скарги.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що правова кваліфікація діянь підозрюваного Шигінського не відповідає змісту самої підозри, а фактичні обставини, які викладені у повідомленні про підозру, свідчать про необхідність кваліфікації частини діянь підозрюваного ОСОБА_8 за іншою, більш легкою по санкції статтею КК України.
На думку апелянта, слідчий суддя неправильно оцінив порушення, допущені стороною обвинувачення при кваліфікації діянь його підзахисного, тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України, складене 21 вересня 2021 року.
Заслухавши доповідь судді; доводи захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року та постановити якою скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 за ч.1 ст.122 КК України, складене 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року; прокурора, який ухвалу слідчого судді, яку оскаржує апелянт, вважає законною та обґрунтованою і тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги; провівши судові дебати, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом РУП ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 21 вересня 2021 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Повідомлення про підозру - це офіційне ознайомлення певної особи з наявністю в уповноваженого правоохоронного органу припущення про вчинення цією особою злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таким чином, предметом перевірки слідчого судді під час розгляду скарги на повідомлення про підозру та, відповідно, підставою для скасування повідомлення про підозру є порушення вищевказаних процесуальних норм.
Виходячи з аналізу матеріалів кримінального провадження та безпосередньо рішення суду, яке оскаржується, колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розслідування слідчим суддею зроблений правильний висновок, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України відповідає приписам глави 22 КПК України.
Так, слідчим суддею встановлено і колегія суддів погоджується з його висновком, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 складено та вручено належним суб'єктом та за наявності підстав, визначених ст.276 КПК України, а також з дотриманням процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, визначеного ст.278 цього Кодексу, а вимоги до змісту вказаного повідомлення про підозру узгоджуються з приписами ст.277 КПК України.
Враховуючи, що, оскаржуючи повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, адвокат акцентував увагу на неправильній кваліфікацій дій його підзахисного, слідчий суддя належним чином дослідив та детально аргументував свій висновок щодо обґрунтованості вказаного процесуального документа.
Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих доказів у кримінальному провадженні здійснювалась слідчим суддею не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину та доведення чи не доведення винуватості особи з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що при вирішенні питання в частині обґрунтованості підозри повідомленої ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 122 КК України, слідчий суддя виходив з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122КК України, колегія суддів вважає, що обґрунтованість повідомленої йому підозри, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, присутня, оскільки в матеріалах кримінального провадження достатньо фактів та інформації про можливу причетність ОСОБА_10 до вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо того, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, вручено з порушенням діючого КПК, є непереконливі.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Ухвала слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру від 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року, відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.303, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, аа ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 лютого 2022 року, якою відмовлено в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру від 21 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021216040000741 від 06 травня 2021 року - без зміни.
Ухвала Апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч.4 ст.424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді