Справа № 674/1604/21
Провадження № 2/674/113/22
іменем України
19 січня 2022 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Мудрицької Л.В., представника позивачки адвоката Пересоляк О.С., представника відповідача Криськової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2021 повідомленням №17 її було попереджено про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. В подальшому, на протязі декількох днів неодноразово вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
05.11.2021 видано наказ директором Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області №38 про відсторонення позивачки від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Вважає даний наказ незаконним, таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права, а тому звертається з позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі, яку розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивачки адвокат Пересоляк О.С. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити. Пояснив, що вакцинація від респіраторної хвороби COVID-19 є не обов'язковою, не передбачена законом. Посилався на ст. 46 КЗпП стосовно випадків відсторонення працівників від роботи. Вказав, що дата повідомлення про профілактичне щеплення 03.11.2021, наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи винесений 05.11.2021, а тому не було дотримано розумних строків, оскільки згідно КЗпП строк повідомлення про зміну істотних умов праці складає 2 місяці. Також зазначив, що єдиним компетентним органом, за поданням якого можливе усунення від роботи, може бути посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби. Порядок відсторонення від роботи має бути визначений законом, а не законодавством. Довідка про протипокази до щеплення є конфіденційною інформацією.
Також до суду направлено додаткові пояснення ОСОБА_1 по справі, в яких вона зазначає, що відсутні законні підстави для відсторонення її від роботи, обмежено її конституційне право на працю. Зазначає, що у спірному наказі відсутнє посилання на зафіксований у порядку встановленому Законом, факт відмови позивача від профілактичного щеплення, її не повідомлено про зміну істотних умов праці, а вимога відповідача надати конфіденційну інформацію про стан її здоров'я без її згоди є незаконною.
У судовому засіданні представник відповідача Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області Криськова Н.В. проти задоволення позову заперечувала. Пояснила, що позивачку просили надати сертифікат про вакцинацію або відмову лікаря, однак остання не надала. Зазначила, що якщо буде довідка про вакцинацію чи про протипоказання для вакцинації ОСОБА_1 буде допущена до роботи.
Також надіслала до суду відзив, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 03.11.2021 позивачку попереджено про обов'язкове профілактичне щеплення, оскільки остання відмовилася від вакцинації, 05.11.2021 видано наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення без збереження заробітної плати.
Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Позивачка ОСОБА_1 працює на посаді вихователя Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, що підтверджується сторонами.
Повідомленням від 03.11.2021 №17 на підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 № 2153 ОСОБА_1 було попереджено про необхідність подання до 08.11.2021 документу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання.
Наказом директора Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області наказ від 05.11.2021 № 38 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Як зазначено в тексті цього наказу він виданий відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 09.12.2020 № 1236.
Згідно акту про відмову від підпису від 03.10.2021 ОСОБА_1 було зачитано і передано для підпису повідомлення «Про обов'язкове медичне щеплення від Covid-19» від 03.11.2021, з яким вона ознайомилася, однак від підпису відмовилася.
Згідно акту про відмову від підпису від 05.10.2021 ОСОБА_1 було зачитано і передано для підпису наказ «Про відсторонення від роботи Олени Литви» №38 від 05.11.2021, з яким вона ознайомилася, однак від підпису відмовилася.
Також у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 вказала про технічну помилку під час набору на комп'ютері у датах складання вищезазначених актів та зазначає, що правильними датами є 03.11.2021 та 05.11.2021 відповідно. Суд сприймає дані доводи, оскільки наказ МОЗ України № 2153 датований 04.10.2021, повідомлення та наказ відповідача відповідно 03.11.2021 та 05.11.2021, а помилкові, за твердженням відповідача, дати зазначені ще до обставин: повідомлення про щеплення та відсторонення, які були пізніше за часом.
Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), відповідно до якого обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;
Згідно примітки до Переліку № 2153 обов'язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року № 595.
Пунктом 41-6 постанови КМУ № 1236 передбачено, що керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Таким чином, наказ № 38 від 05.11.2021 року про відсторонення ОСОБА_1 з 08.11.2021 від роботи ґрунтувався на вимогах закону, оскільки позивачка є працівником закладу освіти та не надала керівникові закладу документ, що підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, або довідку про абсолютне протипоказання до проведення такого щеплення.
Посилання позивачки на те, що лише законом має бути встановлена обов'язковість щеплення спростовується положеннями пунктів б), г) ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», відповідно до яких громадяни України зобов'язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.
Наведені пункти Закону передбачають обов'язки громадян у сфері охорони здоров'я, які встановлюються законодавством, а не лише законом. Наведені вище у цьому рішенні норми законодавства є чинними, не скасованими, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У преамбулі Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» також зазначено, що ці основи визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Крім цього, згідно пункту а) ст. 10 цього Закону громадяни зобов'язані піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян.
Згідно постанови Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19, вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, а також здоров'я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об'єктивні підстави тобто було виправданим.
Європейський суд зазначає, що будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві та наголошує, що вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних заходів у сфері охорони здоров'я, мета якої є захист здоров'я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання. (див. Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13), Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, Сальветті проти Італії, № 42197/98, 9 липня 2002 р., Маттер проти Словаччини, № 31534/96, 5 липня 1999 р., Соломахін проти України від 15 березня 2012 року, заява № 24429/03).
Щодо тверджень позивачки щодо порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП, а саме недотримання умови повідомлення про зміну істотних умов праці, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Перелік істотних умов праці не є вичерпним, а тому цей термін є оціночним оскільки не конкретизований законодавцем та уточнюється щоразу в процесі правозастосування.
Зокрема, до зміни істотних умов праці можна віднести встановлення або скасування деяких додаткових елементів у трудовій функції, якщо основна трудова функція при цьому не змінюється. Тобто коли відбуваються збільшення або зменшення обсягу роботи, ступеня самостійності і відповідальності працівника, ступеня шкідливості виконуваної роботи, впровадження нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, перехід з індивідуальної на колективну організацію праці і навпаки або створюються інші умови. Однак всі ці умови стосуються безпосередньо виконуваної працівником роботи та характеризують саме трудовий процес. При цьому, якщо колишні істотні умови не можуть бути збережені, а працівник не згодний на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір (контракт про службу) припиняється згідно п.6 ст.36 КЗпП України.
У даному випадку, вакцинація не є змінами в організації виробництва і праці у розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП , а лише умовою за дотриманням якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Крім того, у випадку якщо працівник відмовляється або ухиляється від профілактичного щеплення, він підлягає відстороненню від виконання своїх професійних обов'язків, а не звільненню, як це відбувається при зміні істотних умов.
Також позивачка посилається на те, що єдиним компетентним органом, за поданням якого можливе усунення від роботи може бути посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби.
Згідно абз. 6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
В той же час підстава усунення від роботи працівників за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служб, встановлена абз. 6 ч.1 ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в даному випадку не може бути застосована, оскільки підставою для відсторонення позивачки були інші положення законодавства: ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236, наказ МОЗ від 04.10.2021 № 2153.
Також слід зазначити, що на виконання ст. 9-2 Закону України «Про лікарські засоби» постановою КМУ від 08.02.2021 № 95 було затверджено Порядок державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов'язання для екстреного медичного застосування.
Згідно п. 2 вказаного Порядку державна реєстрація лікарських засобів (медичних імунобіологічних препаратів) для екстреного застосування здійснюється МОЗ на підставі заяви та вмотивованого висновку державного підприємства “Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України” за результатами експертної оцінки співвідношення “користь/ризик” та перевірки реєстраційних матеріалів лікарського засобу (медичного імунобіологічного препарату) на їх автентичність з урахуванням певних зобов'язань.
МОЗ здійснює державну реєстрацію лікарського засобу (медичного імунобіологічного препарату) для екстреного застосування за відсутності вичерпних клінічних даних щодо безпеки та ефективності лікарського засобу (медичного імунобіологічного препарату), що застосовується для профілактики, діагностики та лікування гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у разі виконання вимог, в тому числі - відома та потенційна користь вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів у разі їх використання для профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, переважає відомі та потенційні ризики використання таких вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів.
З урахуванням наведеного вище у спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачкою зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивачки було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров'я людей.
Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.
З огляду на те, що у цій частині позовнихвимог суд дійшов висновку про їх безпідставність, у іншій заявленій позивачкою вимозі щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вона є похідною.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Дунаєвецький заклад дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області (місцезнаходження: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, м. Дунаївці, вул. Б. Хмельницького, 23, код ЄДРПОУ 26431594).
Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.
Суддя О. М. Сосна