Справа № 674/1594/21
Провадження № 2/674/111/22
(заочне)
23 лютого 2022 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Шафіковаа Ю. Е.
за участю секретаря Проценко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дунаївці цивільну справу за позовом АТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 107496,21 грн.
02 грудня 2021 року позивач АТ “Кредобанк” звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача 107496,21 грн. заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування вимог зазначив, що 16.01.2021 року між АТ “Кредобанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №ПКК-56904, відповідно до якого позивач зобов'язується надати у власність відповідачу кредит у розмірі та на умовах обумовлених цим договором, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користуванням кредитом, комісії та інші платежі передбачені цим договором. - п.1 Договору.
Позивач вказує, що свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, проте в порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим заборгував банку станом на 22.09.2021 року 107496,21 грн..
На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути вказану заборгованість за кредитним договором, судові витрати та витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою судді від 09 грудня 2021 року по справі відкрито провадження та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, направив до суду клопотання про слухання справи у його відсутність, підтримання позову, проти постановлення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, а тому суд в порядку ст. 280 ЦПК України, вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних у ній доказів та постановити заочне рішення.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відтак, суд розглядає справу відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України заочно, оскільки проти цього не заперечує позивач.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що поданий позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 16.01.2021 року уклав з АТ “Кредобанк” кредитний договір №ПКК-56904, згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 200
000 грн. зі сплатою 46,09 % річних за користування кредитом, строком на 60 місяців, тобто до 15.01.2024 року, що підтверджується копією відповідного кредитного договору, виписками про рух коштів по рахунках відповідача з 16.01.2021 року по 11.10.2021 рік.
Відповідно до Кредитного договору позивач зобов'язався надати у власність відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому Договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається виключно на цілі зазначеці у цьому договорі.
Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав: видав клієнту платіжну картку, відкрив рахунок, надав клієнту кредитні кошти у встановленому кредитним договором розмірі.
Відповідач не виконує свої зобов'язання за договором, що призвело до порушення прав позивача.
Проте відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №CL-210138 від 07.08.2019 року своєчасно не виконувала, 23.04.2021 р. отримала від банку досудову вимогу вих.№42/2021 від 21.04.2021 р. щодо дострокового стягнення заборгованості, проте протягом визначеного у вимозі строку борг не повернула, внаслідок чого станом на 26.05.2021 року заборгувала позивачу 171 249,34 грн., що складається з: 96926,65 грн. заборгованості за кредитом; 74322,69 грн. заборгованості за відсотками.
Станом на 22.09.2021 року заборгованість за договором у відповідача перед позивачем становить суму у розмірі 107496,21 грн..
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позичальник, ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору, суд дійшов до висновку про задоволенню позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором ПКК/56904 від 16.01.2021 року яка станом на 22.09.2021 року становить 107496,21 грн.
Проте відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором №ПКК-56904 від 16.01.2021 року своєчасно не виконував, отримав від банку досудову вимогу вих.№27-29092021-МВП -62 від 29.09.2021 р. щодо дострокового стягнення заборгованості, проте
протягом визначеного у вимозі строку борг не повернув, внаслідок чого станом на 22.09.2021 року заборгував позивачу 107496,21 грн..
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ч. 1статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позичальник, ОСОБА_2 не виконує умови кредитного договору, суд дійшов до висновку про задоволенню позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №ПКК-56904 року від 16.01.2021яка станом на 22.09.2021 року становить 107496,21 грн.
Щодо розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Разом з тим, вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також детального розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача ОСОБА_3 до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 01 вересня 2021 року (першої та останньої сторінки), укладеного АТ “Кредобанк” з Адвокатським об'єднанням “ Юридична компанія " Аксіліум", копію довіреності АТ “Кредобанк” №12201 від 26.10.2021 року на ім'я ОСОБА_3 , копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000550.
Однак, на день ухвалення судом рішення позивачем не наданий акт про надані-спожиті послуги або інші належні, допустимі та беззаперечні докази про те, які саме послуги фактично були надані адвокатом позивачу, детальний опис обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також про те, що вартість таких робіт становить 13% від ціни позову та фіксовану суму у розмірі 1400 грн. та докази їх сплати.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 906/194/18, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Натомість в даному випадку витрати позивача на послуги адвоката не підтверджені будь-якими фінансовими документами.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичне здійснення витрат на правничу допомогу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Щодо судового збору по справі в сумі 2270 грн. то його сплата позивачем належним чином доведена (платіжне доручення №64366300 від 04.11.2021 року), тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.12,13,77-81,141,263-265,268 ЦПК України, суд,-
Позов АТ "Кредобанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 107496,21 грн. задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Кредобанк” (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за кредитним договором від 16.01.2021 року №ПКК/56904 в сумі 107496 (сто сім тисяч чотириста девяносто шість) грн. 21 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
В частині позовних вимог про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13 % від ціни позову та фіксовану суму в розмірі 1400 гривень, відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк" (місце знаходження юридичної особи: 79026, м. Львів, вул. Сахарова,78, код ЄДРПОУ 09807862).
Відповідач: ОСОБА_2 , ( місце реєстрації АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя Ю. Е. Шафікова