16 лютого 2022 року м. Київ
Справа №760/23032/20
Провадження № 22-ц/824/4657/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у складі судді Букіної О. М. у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 07 січня 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № SAMABWFC00001395955 та отримання кредитної картки внаслідок чого між сторонами було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. На підставі вказаної анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписав заяву разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://a-bank.com.ua./terms, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 24 вересня 2020 року становить 33 436,54 грн, з яких: 15 335,56 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 100,98 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
АТ «А-Банк» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001395955 від 07 січня 2018 року у розмірі 33 436,54 грн. станом на 24 вересня 2020 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд цієї справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк», суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами кредитного договору, а саме видачі банком картки та коштів по ній, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність його заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Крім того, суд вказав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому суд не розцінював їх як частину кредитного договору.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
29 грудня 2021 року АТ «А-Банк» через засоби поштового зв'язку подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в анкеті-заяві своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись із змінами до них, викладеними на сайті Банку. Відповідач користувався кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 грудня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та витребувано з Солом'янського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 760/23032/20 за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
27 січня 2022 року матеріали цивільної справи № 760/23032/20 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 33 436,54 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 07 січня 2018 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку № б/н.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами користування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між банком та відповідачем договір про надання банківських послуг.
У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Підписана відповідачем анкета-заява не містить відомостей про конкретну суму кредитного ліміту.
На підтвердження укладення кредитного договору АТ «А-Банк» надало копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua./terms в розділі «Умови та правила», тарифи користування кредитною Карткою «Універсальна».
На підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед банком, позивачем надано розрахунок заборгованості.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів укладення між сторонами кредитного договору, а саме видачі банком картки та коштів по ній, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність його заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Крім того, суд вказав, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку, які містяться в матеріалах справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому суд не розцінював їх як частину кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ «А-Банк» надано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua./terms в розділі «Умови та правила», тарифи користування кредитно. Карткою «Універсальна».
Як вбачається з анкети-заявипро приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки саме «Універсальної», а значиться лише анкетні дані відповідача
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті http://a-bank.com.ua./terms в розділі «Умови та правила» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви відповідачем взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами пені та штрафів.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (http://a-bank.com.ua./terms) неодноразово змінювалися самим АТ «А-Банк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (07 січня 2018 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (20 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З наведених підстав, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов?язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження
№ 14-131цс19).
Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18 (провадження № 61-8796св19), від 10 червня 2020 року у справі № 658/4229/18 (провадження № 61-9102св19), від
17 червня 2020 року у справі № 125/3161/14-ц (провадження № 61-701св18), від 22 червня 2020 року у справі № 174/818/18 (провадження № 61-6286св19), від 22 червня 2020 року у справі № 189/786/18 (провадження № 61-8481св19) та від 22 червня 2020 року у справі
№ 173/1867/18 (провадження № 61-7917св19).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, а, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу не є можливим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача щодо тіла кредиту не підтверджені належними доказами. А відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв?язку із їх недоведеністю.
Аргументи заявника про неврахування під час розгляд справи висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі № 265/7652/15-ц, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час апеляційного перегляду цієї справи Київським апеляційним судом застосовано та враховано більш нові позиції Верховного Суду, що відповідає практиці касаційного суду.
Колегія суддів також вважає безпідставними аргументи заявника про те, що суд першої інстанції приймаючи до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробила Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі, оскільки за встановленими Великою Палатою Верховного Суду обставинами справи № 342/180/17, відповідачка отримала кредитні кошти, а в справі, що переглядається, позивачем не надано доказів на отримання відповідачем кредитних коштів, тобто фактичні обставини справи, що переглядається, та фактичні обставини справи № 342/180/17 є різними, що виключає можливість її застосування у частині позовних вимог що стосуються саме тіла кредиту.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна