16 лютого 2022 року м. Київ
Справа № 362/7138/19
Провадження № 22-ц/824/3298/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. усправі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», у зв?язку із чим між сторонами 11 липня 2018 року було підписано (укладено) заяву № б/н., згідно умов якої відповідач отримав кредит у розмірі 200 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
ОСОБА_1 , підписанням заяви, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://www.privatbank.ua, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 29жовтня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 217 374,19 грн., з яких:
181 299,24 грн. - заборгованість за кредитом, 36 074,95 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 липня 2018 року у розмірі
181 299,24 грн, що складається із заборгованості за кредитом. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі та вирішено розгляд цієї справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від
10 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я ОСОБА_1 рахунку, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність її заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
16 листопада 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надано до суду копію анкети-заяви, у якій зазначено: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто. Заявник вказує, що з доданої до позовної заяви анкети-заяви вбачається, що позичальник висловив свою згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що підписанням цієї анкети-заяви він приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті в мереж інтернет і які разом із Пам?яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов'язався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку. Заявник звертає увагу на те, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку частини першої статті 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. Після укладення договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку було встановлено кредитний ліміт. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були осягнуті усі істотні умови договору, а розмір заборгованості, на переконання заявника, підтверджується розрахунком заборгованості наданого банком.
Рух апеляційної скарги та матеріалів справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 листопада 2021 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року витребувано з Васильківського міськрайонного суду Київської області матеріали цивільної справи
№ 362/7138/19 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
30 листопада 2021 року матеріали цивільної справи № 632/7138/19 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 181 299,24 грн., яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн. х 100 = 227 000,00 грн).
А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Доводи інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція Київського апеляційного суду
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 11 липня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та
ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк № б/н.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У заяві позичальника домовленості сторін щодо встановлення строку дії договору немає. Підписана відповідачем анкета-заява не містить відомостей про конкретну суму кредитного ліміту.
На підтвердження укладення кредитного договору АТ КБ «ПриватБанк» подав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
На підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед банком, позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість у відповідача перед банком станом на 19 травня 2020 року становить 181 299,24 грн., яка складається з 181 299,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 36 074,95 грн. - заборгованість за відсотками.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду доказів відкриття на ім'я ОСОБА_1 рахунку, виписки по даному рахунку, які мали би підтвердити рух грошових коштів та факт користування кредитними коштами відповідачем, наявність або відсутність її заборгованості перед банком та з якого суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовом банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг, які погоджені з відповідачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з умов та правил надання банківських послуг та довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Як вбачається з анкети-заявипро приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки саме «Універсальної», а значиться лише анкетні дані відповідача
Разом з тим, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві.
У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачці кредитного ліміту.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви відповідачкою взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами пені та штрафів.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (11липня 2018 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (03грудня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
З наведених підстав, апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов?язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження
№ 14-131цс19).
Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18 (провадження № 61-8796св19), від 10 червня 2020 року у справі № 658/4229/18 (провадження № 61-9102св19), від
17 червня 2020 року у справі № 125/3161/14-ц (провадження № 61-701св18), від 22 червня 2020 року у справі № 174/818/18 (провадження № 61-6286св19), від 22 червня 2020 року у справі № 189/786/18 (провадження № 61-8481св19) та від 22 червня 2020 року у справі
№ 173/1867/18 (провадження № 61-7917св19).
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст. 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'зок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачу кредиту, а, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу відповідачу не є можливим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки доводи позивача щодо тіла кредиту не підтверджені належними доказами. А відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв?язку із їх недоведеністю.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Згідно з п. 1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від
10 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна