21 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3755/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Кіровоградській області від 19 березня 2021 року за №5893-2406-1128 на суму податкового зобов'язання орендна плата з фізичних осіб 105160 (сто п'ять тисяч сто шістдесят) гривень 67 копійок.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено до сплати податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2018-2020 роки. Зазначала, що договір оренди земельної ділянки між позивачем та Олександрійською міською радою діяв з 19.11.2003 року по 01.02.2018 року. Тому, на переконання позивача, з 01.02.2018 року ОСОБА_1 не є орендарем земельної ділянки за даним договором, а отже будь-яка підстава нарахування ОСОБА_1 орендної плати по вказаному договору відсутня. Крім того, посилалася на те, що з 2006 року та на сьогодні власником 3/50 частин від усього комплексу, що розташований на земельній ділянці, що перебувала в оренді у позивача на підставі договору оренди землі від 19.11.2003 року, є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2006 та рішення Олександрійського міськрайонного суду від 30.06.2006. Тому, на переконання позивача, вона не є платником земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована нерухомість, яка належить ОСОБА_2 . Отже, вважає, що позивачка не є з 2006 року власником значної частини об'єкта нерухомості, та як наслідок у неї відсутній встановлений обов'язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку, площею 4824,93 кв.м. Крім того, зазначає, що розрахунок орендної плати зроблений відповідачем без врахування норм чинного законодавства. З наведених підстав вона просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, зазначивши про його винесення на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства. При цьому, відповідач зазначає, що податкові зобов'язання за 2018-2020 роки нараховані позивачу, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача з 10.07.2015 (дати реєстрації речового права) по 03.08.2020 (дати припинення права оренди) згідно договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 №20. Також, зазначав, що враховуючи проведену нормативну грошову оцінку у 2015 році, згідно Витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2015 №796, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградський області, коефіцієнти індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4824,93 кв.м. у 2018-2019 роках становить 1386494,96 гривень. Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.02.2020 №160070/0/192-20, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградський області, нормативна грошова оцінка на 2020 рік склала 1739877,03 гривень. Згідно розрахунків відповідача розмір земельного податку позивача склав: за 2018 рік в сумі 32820,05грн. (1386494,96 (нго) х 3 % (розмір ставки) : 365 х 288 (к-ть днів з 19.03.2018 по 31.12.2018)); за 2019 рік в сумі 41594,85 грн. ((1386494,96 (нго) х 3 % (розмір ставки) х 365 (к-ть днів)); за 2020 рік в сумі 30745,77грн. (1739877,03(нго) х 3 % (розмір ставки) : 365 х 215 (к-ть днів з 01.01.2020 по 02.08.2020)). Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.81-82).
Представником позивача надана відповідь на відзив, у якому останній повністю не погоджувалася з доводами відповідача, та наполягала на тому, що відповідач визначив базу оподаткування земельним податком для спірного податкового повідомлення-рішення не на підставі отриманих у встановленому порядку та формі актуальних даних державного земельного кадастру у розумінні ч.1 ст.38 Закону України “Про державний земельний кадастр та п.286.1 ст.286 ПК України, а також зазначала, що вона не є платником земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована нерухомість, яка належить ОСОБА_2 (а.с.92-95).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 19.03.2021 року №5893-2406-1128, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018-2020 роки в сумі 105160,67 грн., а саме: за 2018 рік - в сумі 32820,05 грн.; за 2019 рік - в сумі 41594,85 грн.; за 2020 рік - в сумі 30745,77 грн. (а.с.13).
Оскаржуваним рішенням позивачу нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2018-2020 роки у розмірі 105160,67 грн., за земельну ділянку площею 4824,93 кв.м. кадастровий номер 3510300000:11:402:0008, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2001 придбано у власність об'єкт - 4/25 частини виробничих будівель, площею 540,0 м. кв., що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.32-33)
19 листопада 2003 року між позивачем та Олександрійською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 4824,93 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 . згідно якого земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для обслуговування будівель та споруд (а.с.15-17). Договір зареєстрований у виконкомі Олександрійської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19.11.2003 №20. Пунктом 2.2. договору закріплено, що договір укладається строком на 5 років.
30.01.2008 року між сторонами була укладена угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 року, в якій сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору на 5 років, шляхом, зокрема викладення пункту 2.2. Договору в новій редакції (а.с.18).
01.02.2013 року на підставі ст. 33 Закону України “Про оренду землі” дійшли згоди зміни умови договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 року за №20 та виклали пункт 2.2. Договору у наступній редакції “ 2.2. Термін договору”. Договір укладено на 5 (п'ять) років” (а.с.20).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №40433587 від 10.07.2015 державну реєстрацію угоди про внесення змін від 01.02.2013 до договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 року за №20, сторонами якого є ОСОБА_1 та Олександрійська міська рада здійснено 10.07.2015, строк дії - 5 років (а.с.21). Речове право оренди позивача щодо вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.07.2015.
Крім того, матеріали справи містять копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №219412027 від 07.08.2020 державним реєстратором за заявою ОСОБА_1 03.08.2020 зареєстровано припинення строкового платного користування позивачем земельною ділянкою площею 4824,93 кв.м., з кадастровим номером 3510300000:11:402:0008, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.22).
Також, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2006, ОСОБА_2 придбав у власність 3/50 частини виробничих будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 , нежитловою площею 266,8 кв.м, розташованій на земельній ділянці площею 32542 кв.м (а.с.44). Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.06.2006 вказаний договір визнано дійсним та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказану частину виробничих будівель (а.с.45).
Відповідачем у відзиві на позов зазначено, що згідно розрахунків відповідача розмір земельного податку позивача склав: за 2018 рік в сумі 32820,05грн. (1386494,96 (нго) х 3 % (розмір ставки) : 365 х 288 (к-ть днів з 19.03.2018 по 31.12.2018)); за 2019 рік в сумі 41594,85 грн. ((1386494,96 (нго) х 3 % (розмір ставки) х 365 (к-ть днів));
Суд не погоджується з таким розрахунком відповідача розміру земельного податку позивача за 2018-2020 роки, з наступних підстав.
Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності: на праві постійного користування; на умовах оренди;.
Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статтею 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно з пунктами 288.1, 288.2, 288.3, 288.4, 288.5 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: 288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;
для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. (п.288.7 ст.288 ПК України).
Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі якщо платник податків має у власності декілька земельних ділянок, щодо яких необхідно провести звірку даних, для її проведення такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої з таких земельних ділянок.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводять) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) / надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Згідно п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно з п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).
Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (п.287.7 ст.287 ПК України).
Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54, пунктом 54.5 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до статті 21 цього Закону розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні вказаних норм права, у постановах від 08.06.2016 року (справа №21-804а16), від 12.09.2017 року (справа №2а-10596/12/2670) вказав, що аналіз цим норм дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
З огляду на викладене, суд звертає увагу, що у розумінні положень пп.14.1.72, 14.1.73 п.14.1 ст.14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст.269, пп.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Таким чином, враховуючи викладене, суд не погоджується з посиланнями позивача на те, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Олександрійською міською радою діяв по 01.02.2018, оскільки спростовуються матеріалами справи та право оренди земельної ділянки виникло з моменту державної реєстрації цього права - 10.07.2015 (а.с.21).
За частиною першою статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Відповідно до положень статті 7 частини 3 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Отже, у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. З моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Положеннями частини 4 цього Кодексу передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.
Виходячи із наведених вище положень законодавства право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки з одночасним із набуттям такого права новим власником об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, оскільки договір оренди землі в силу положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" є двостороннім.
Як вбачається із викладеного, право попереднього користувача земельною ділянкою припиняється, а набуття такого права новим власником об'єкта нерухомості відбувається в силу прямої вказівки закону. Новий власник об'єкта нерухомості набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки.
Отже зміна орендаря відбувається в силу прямої вказівки закону.
Такий же порядок переходу права оренди землі застосовується в силу положень частини 4 статті 120 ЗК України і у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами.
Згідно цієї норми у такому випадку право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.10.2020 по справі №912/1581/19.
Судом встановлено, що з 2006 року власником 3/50 частин від усього комплексу, що розташований на земельній ділянці, що перебувала в оренді у позивача на підставі договору оренди землі від 19.11.2003, є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.06.2006 (а.с.44).
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку, площею 4824,93 кв.м., з кадастровим номером 3510300000:11:402:0008, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за 2018-2020 роки у розмірі, встановленому оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. Оскільки, права та зобов'язання позивача щодо зазначеної земельної ділянки мало бути визначено пропорційно до її частки у праві власності будівлі, яка розташована на даній земельній ділянці.
Крім того, суд зазначає, що згідно з абз.1 п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
У підпункті 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно з абз.2 п.286.1 ст.286 ПК України центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.
Пунктами 4, 9, 10 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін'юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:
- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;
- Мін'юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об'єкти незавершеного будівництва.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит ДФС та її територіальних органів надається відповідно до Порядку доступу посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки, нотаріусів, адвокатів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 р. №722.
Подання інформації ДФС та/або її територіальним органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі. Формати інформаційних файлів, регламент передачі інформації про зміну даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, форма журналів обліку переданих та отриманих інформаційних файлів визначаються спільними актами Мін'юсту і Мінфіну.
Інформація, що надійшла до ДФС та її територіальних органів, вноситься до інформаційних баз даних ДФС та використовується з урахуванням вимог, передбачених для інформації з обмеженим доступом.
Пунктом 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до п.289.3 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України індекс споживчих цін за 2017 - 2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із значенням 100 відсотків.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Відповідно до ч.1 ст.13 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема у разі визначення розміру земельного податку.
Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч.1 ст.15 Закону України "Про оцінку земель").
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Згідно ч.ч.1, 2, 5, 6 статті 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів; ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.
Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей з Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, здійснюються безоплатно, а відомостей, зазначених у пунктах "ж" - "і" частини першої цієї статті, - за плату, розміри якої встановлюються цим Законом.
Відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в пунктах "а" - "є", "ї" частини першої цієї статті, оприлюднюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті, що є частиною програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що доступ до відомостей Державного земельного кадастру надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, нотаріусам, банкам та особам, які в установленому законом порядку внесені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у тому числі через Публічну кадастрову карту, за умови ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Відомості Державного земельного кадастру, отримані в паперовій чи електронній формі, мають однакову юридичну силу.
Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" користування відомостями Державного земельного кадастру, оприлюдненими на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснюється відповідно до статті 36 цього Закону.
Порядок користування відомостями та документами Державного земельного кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України. Форми витягу, довідки з Державного земельного кадастру, повідомлення про відмову в наданні відомостей, а також порядок обліку заяв і запитів про отримання відомостей Державного земельного кадастру встановлюються Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до п.187 вказаного Порядку користування відомостями Державного земельного кадастру здійснюється шляхом надання доступу до нього в режимі читання, зокрема, органам державної влади.
При цьому, суд зазначає, що належним джерелом даних про нормативно грошову оцінку земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або відомості з Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.
Матеріали справи містять Витяг з технічної документації від 30.01.2015 №796 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, площею 4824,93 кв.м., кадастровим номером 3510300000:11:402:0008, розташовану за адресою: вул.Козацька, 120, м.Олександрія, Кіровоградська обл.асть та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку даної земельної ділянки від 05.02.2020 №160070/0/192-20, надані Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградський області (а.с.85-86).
При цьому, відповідачем у відзиві на позов зазначено, що враховуючи проведену нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2015 році згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2015 №796, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградський області, та коефіцієнти індексації, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4824,93 кв.м. у 2018-2019 роках становить 1386494,96 гривень.
Однак, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правильності визначення бази оподаткування - нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2018-2019 роках. А також, відповідач не надав доказів того, що він звертався у 2018-2019 роках до органів Держгеокадастру та Мінюсту із запитом про надання інформації, необхідної для обчислення і справляння земельного податку саме за цю земельну ділянку за звітні 2018-2019 роки.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що земельний податок за 2018-2019 роки за земельну ділянку, площею 4824,93 кв.м., кадастровим номером 3510300000:11:402:0008, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , нарахований позивачу всупереч вимогам пункту 286.1 статті 286, статті 289 ПК України, за відсутності будь-яких відповідних даних державного земельного кадастру, а також даних про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2021 року за №5893-2406-1128 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати на оплату судового збору у сумі 1052 грн. (а.с.12) підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.03.2021 року №5893-2406-1128.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 1052 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43142606).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина