Єдиний унікальний номер судової справи 201/7759/20
Номер провадження 1-кп/201/220/22
10 лютого 2022 року м. Дніпро
вул. Паторжинського, 18 а
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі питання доцільності продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 , застосованого в рамках кримінального провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням:
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_7 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке 21 січня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000095 за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України.
В судовому засіданні відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України колегією суддів поставлено на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під вартою до спливу двомісячного терміну.
Відповідно до ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 18 серпня 2020 року, який в подальшому був неодноразово продовжений судом. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний та в подальшому продовжений обвинуваченим, закінчується 10.02.2022 року.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У судовому засіданні, призначеному на 09.02.2022 року, суд мав вирішити у тому числі і питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під вартою до спливу двомісячного терміну.
Втім, 18 січня 2022 року на підставі ч. 1 ст. 330 КПК України колегію суддів постановлено ухвалу про тимчасове видалення обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до початку судового розгляду з зали судового засідання у зв'язку із повторним порушенням порядку судового засідання.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокати ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_18 , були належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання, призначеного на 09.02.2022 року, в якому повинно розглядатися в тому числі і питання доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, захисник ОСОБА_16 з'явився в судове засіданні 09.02.2022 року об 11 годині 00 хвилин, однак під час проголошеної перерви покинув залу судових засідань та о 13 годині 32 хвилини у судове засідання не повернувся, і про причини неявки не повідомив.
Захисник ОСОБА_17 взагалі не з'явився в судове засідання і про причини своєї неявки суд не повідомив.
З метою забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_12 на захист під час вирішення питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, ОСОБА_12 представлений захисником ОСОБА_10 , призначеним в порядку ст. 53 КПК України для проведення окремої процесуальної дії.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - ОСОБА_18 з'явився в судове засідання 09.02.2022 року об 11 годині 00 хвилин, однак під час проголошеної перерви покинув залу судових засідань, подавши письмову заяву, в якій зазначив, що робочій час закінчився і він має право на відпочинок, та просив перенести судове засідання.
З метою забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_14 на захист під час вирішення питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, ОСОБА_14 представлений захисником ОСОБА_11 , призначеним в порядку ст. 53 КПК України для проведення окремої процесуальної дії.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - ОСОБА_19 з'явилася у судове засідання 09 лютого 2022 року, однак в подальшому після закінчення проголошеної перерви, у судове засідання не повернулася, і про причини неявки суд не повідомила.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 - ОСОБА_20 , будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, не з'явився в судове засідання, призначене на 09.02.2022 року, причини своєї неявки суду не повідомив.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_21 , будучи належним чином повідомленою про дату та час судового засідання, не з'явилася та про причини своєї неявки суду не повідомила. При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив думку про можливість його проведення за відсутністю захисника ОСОБА_21 , посилаючись на достатність участі його другого захисника ОСОБА_8 .
Отже, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 331 КПК України колегія суддів приходить до висновку про можливість вирішення питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під вартою, за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження, та за відсутності обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які в порядку ч. 1 ст. 330 КПК України тимчасово видалені до початку судового розгляду з зали судового засідання за повторне порушення порядку судового засідання.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні висловив думку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що вказані особи обґрунтовано підозрюється у вчиненні, у період з 09 жовтня 2019 року по 18 лютого 2020 року у співучасті із ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , організованою групою, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393 КК України, а саме готування до злочину - втечі з-під варти, особи, яка перебуває в попередньому ув'язненні, а саме підозрюваного ОСОБА_15 , що утримувався у ДУ «Дніпровська установа виконання покарань № 4», вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчиненому організованою групою, а на наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні 18 лютого 2020 року біля будинку АДРЕСА_8 , організованою групою, спільно із ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 146 КК України, а саме нападу на громадянку ОСОБА_23 , з метою заволодіння її майном, поєднаному із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому організованою групою та незаконному позбавленні волі та викраденні людини- потерпілої ОСОБА_23 , вчиненому з корисливих мотивів, організованою групою, та вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, тобто у незакінченому замаху на вимагання - вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілою ОСОБА_23 , обмеження свобод цієї особи, з погрозою вбивства, що завдало б майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, за вчинення яких законом передбачене покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Так, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_5 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 , адже обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у готуванні втечі з-під варти підозрюваного ОСОБА_15 , який утримувався у ДУ «Державна установа виконання покарання № 4», тобто у вчиненні злочину метою якого було перешкоджання кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.
Разом із цим, прокурор посилався на відсутність будь-яких даних, які б свідчили про зменшення ризиків, які продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_6 є недоцільним і не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого на 60 днів.
При цьому, обґрунтовуючи необхідність утримання обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах ізолятору тимчасового тримання ГУНП в Дніпропетровській області, або інших передбачених ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», за виключенням ДУ «ДУВП № 4», посилався на те, що під час досудового розслідування постановою слідчого відносно ОСОБА_6 застосовані заходи безпеки у зв'язку із тим, що останній співпрацював з органом досудового розслідування, які до теперішнього часу не скасовані.
Поряд із цим, прокурор ОСОБА_5 заперечував проти клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наведених ним мотивів.
За наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_5 , продовжують існувати враховані при застосування та подальшому продовженні ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 адже обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої та може впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.
Поряд із цим, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_12 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, у тому числі, і за розбійний напад, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_12 , як схильну до вчинення злочинів. На підтвердження таких доводів надав копію довідки про судимості відносно обвинуваченого ОСОБА_12 .
За наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_5 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 адже обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.
Разом із цим, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_13 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів середньої тяжкості та тяжкого умисного злочину, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_13 , як схильну до вчинення злочинів. На підтвердження таких доводів надав копію довідки про судимості відносно обвинуваченого ОСОБА_13 .
Також, за наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих злочинів, на переконання прокурора ОСОБА_5 , продовжують існувати враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 адже обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої та може впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом навмисного затягування судового розгляду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу.
Окрім цього, прокурор вказав, що обвинувачений ОСОБА_14 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати особу ОСОБА_14 , як схильну до вчинення злочинів. На підтвердження таких доводів надав копію довідки про судимості відносно обвинуваченого ОСОБА_14 .
При цьому, прокурор ОСОБА_5 посилався на те, що раніше зазначені ризики, не зменшилися та продовжують існувати дотепер, а тому застосування інших більш м'яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 є недоцільним и не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а тому просив продовжити раніше застосований запобіжний захід відносно останніх на 60 днів.
Поряд із цим, прокурор ОСОБА_5 додатково зазначив, що на підтвердження існування передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України ризику можливих спроб обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, шляхом навмисного затягування судового розгляду, свідчить протиправна поведінка останніх у судовому засіданні 18.01.2022 року, яка полягала у порушенні ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 порядку судового засідання, які нецензурно виловлювалися на адресу колегії суддів, не підкорялися розпорядженням головуючого, розбили захисне скло у місці тримання обвинувачених, у зв'язку із чим, на підставі ухвали суду були видалені з зали судового засідання. На підтвердження цих доводів надав суду копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про розпочате кримінальне провадження за цим фактом.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти продовження його підзахисному строку дії запобіжного заходу, посилаючись на те, що заявлені прокурором ризики на теперішній час втратили свою актуальність та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
У свою чергу, подане ним письмове клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт підтримав у повному обсязі.
Подане клопотання мотивував тим, що ОСОБА_6 досить тривалий час утримується в ізоляторі тимчасового тримання № 1 ГУНП в Дніпропетровській області. Однак таке утримання його підзахисного в умовах зазначеної установи є незаконним з огляду на ст. 4 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» та п. 2.1 Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України. Перебування ОСОБА_6 у зазначеній установі унеможливлює надання йому належного медичного обстеження, внаслідок чого у останнього погіршився стан здоров'я.
Разом з тим, захисник ОСОБА_8 у своєму клопотанні посилається на те, що органами досудового розслідування не доведено ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, мешкає разом з батьками, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, у нього відсутні родичі, які проживають за кордоном, відсутні факти поведінки, що свідчать про можливий намір втечі - терміновий продаж майна, одержання документів для виїзду за кордон. Крім того, його підзахисний раніше не судимий, під час проведення досудового розслідування активно сприяв участі у розслідуванні.
За наведених обставин захисник ОСОБА_15 просив змінити його підзахисному ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. При цьому, у разі прийняття судом рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив перевести його до Державної установи «ДУВП № 4», оскільки ніхто йому не погрожує, заходів безпеки він не потребує, заяву про застосування таких заходів написав під психологічним тиском, досудовому розслідуванню сприяв під тиском слідчого ОСОБА_24 та інших оперативних працівників поліції. Покази, які викривають інших обвинувачених давав також під тиском працівників поліції. Вирішив про це заявити лише тепер, оскільки у нього з'явився новий захисник ОСОБА_8 , якому він довіряє.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив про те, що в ході конфіденційної бесіди з обвинуваченим ОСОБА_12 , останній відмовився від нього, як від захисника, призначеного для проведення окремої процесуальної дії. Втім, заперечував проти продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором недоведена неможливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю.
Подане захисником ОСОБА_8 клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 підтримав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного ОСОБА_13 , при цьому зазначив, що ризики на які посилається прокурор з часом зменшились, у зв'язку з чим, просив змінити застосований до ОСОБА_13 запобіжний заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Подане захисником ОСОБА_8 клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 підтримав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомив про те, що в ході конфіденційної бесіди з обвинуваченим ОСОБА_14 , останній відмовився від нього, як від захисника, призначеного для проведення окремої процесуальної дії. При цьому, заперечував проти продовження його підзахисному ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Подане захисником ОСОБА_8 клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 підтримав.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника ОСОБА_8 .
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, під час досудового розслідування на підставі ухвал Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2020 року (справа №202/4222/20, провадження №1-кс/202/5201/2020, №1-кс/202/5203/2020, №1-кс/202/5198/2020, №1-кс/202/5200/2020) застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжено до 18 серпня 2020 року, який в подальшому ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська був неодноразово продовжений, строк дії попереднього судового рішення щодо тримання обвинувачених під вартою закінчується 10.02.2022 року.
Оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися на час вирішення питання доцільності продовження тримання останнього під вартою, і продовжують існувати, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років.
Поряд із цим, колегією суддів враховуються дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу.
Втім, під час оцінки ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
А отже, наведені дані про особу обвинуваченого в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на продовження існування ризиків можливих спроб ОСОБА_6 переховуватися від суду, на підтвердження чого вказують такі обставини, як суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчинення інкримінованих злочинів, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 , адже він обізнаний про анкетні данні, адреси роботи і місця проживання останньої, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що свідчить наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у готуванні втечі з-під варти підозрюваного ОСОБА_15 , який утримувався у ДУ «Державна установа виконання покарання № 4», тобто у вчиненні злочину метою якого було перешкоджання кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу, ступень яких є досить високою.
Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Колегія суддів також вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_6 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 застосовані заходи безпеки у зв'язку з тим, що останній співпрацював з органом досудового розслідування, а тому зважаючи на вимоги ст. 19 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», за виключенням ДУ «ДУВП № 4», вважає за доцільне визначити тримання останнього під вартою в умовах ізолятору тимчасового тримання ГУНП в Дніпропетровській області.
У той же час, колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо необхідності переведення обвинуваченого ОСОБА_6 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань «№4» з тих підстав, що останній не потребує застосування до нього відповідних заходів безпеки, оскільки, по-перше, винесена під час досудового розслідування у межах цього кримінального провадження постанова про застосування до ОСОБА_6 заходів безпеки у встановленому законом порядку не скасована, по-друге, відповідної заяви від обвинуваченого про скасування цих заходів до суду не надходило.
Оцінюючи обґрунтування прокурора на підтвердження продовження існування ризиків, колегія суддів приходить до висновку, що враховані при застосуванні та подальшому продовженні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики не зменшилися на час вирішення питання доцільності продовження тримання останніх під вартою, і продовжують існувати, оскільки обвинувачені обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років.
При цьому, колегією суддів враховуються дані про особи обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також раніше неодноразово судимі у тому числі і за вчинення умисних тяжких злочинів проти власності, а також злочинів проти життя та здоров'я, судимість за вчинення яких у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що є тими обставинами, які можуть характеризувати їх особи, як схильні до вчинення злочинів, що підтверджується наданими прокурором копіями довідок про судимості вказаних осіб.
Також колегією судів приймається до уваги рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic» № 31315/96 від 25.04.2000) та «В. проти Швейцарії» (W. v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року), а отже, наведені дані про особи обвинувачених в сукупності з суворістю можливого покарання вказують на існування ризиків можливих спроб ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_23 , адже вони обізнані про анкетні данні та адреси роботи і місця проживання останньої, а також можуть впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі, шляхом навмисного затягування судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить відсутність в обвинувачених постійного місця роботи та джерела доходу та наявність непогашених судимостей за вчинення умисних корисливих тяжких злочинів, ступень яких є досить високою.
Окремо, колегія суддів при вирішенні цього питання не може залишити поза увагою і процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як у судовому засіданні 18.01.2022 року, так і у попередніх судових засіданнях, під час яких останні неодноразово висловлювалися нецензурною лайкою, як на адресу колегії суддів, так і у бік прокурора, голосно кричали, погрожували фізичною розправою, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 ногами розбили захисне скло у місці тримання обвинувачених, за що вказані особи підставі ухвали суду у порядку ч. 1 ст. 330 КПК України були видалені з зали судового засідання за повторне порушення порядку судового засідання.
Така поведінка ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вказує на те, що обвинувачені вдалися до спроб перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування судового розгляду, у тому числі і перешкоджання розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, колегія суддів погоджується із заявленими прокурором ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цих ризиків доведеними у повній мірі.
Колегія суддів також вважає, що застосування до обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Також, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
З урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 інкримінованих правопорушень, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, колегія суддів приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, що виправдовує продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, оцінюючи письмові заяви обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 про відмову від призначених для проведення окремої процесуальної дії захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно, в яких останні не висловили недовіри цим захисникам і не просили залучити інших захисників до участі у розгляді питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що така відмова від захисників не приймається, з огляду на наступне.
Так, виходячи з сукупного аналізу положень ст. ст. 42, 49, 52, 53, 54, 330 КПК України, у разі якщо завчасно повідомлені захисники обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не прибули у судове засідання, в якому має вирішуватися питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 10 лютого 2022 року і не забезпечили участь інших захисників, судом для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України були залучені адвокати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , участь яких, з огляду на те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів і були тимчасово видалені з зали судового засідання за порушення порядку судового засідання, є обов'язковою.
Втім, у даному випадку судом забезпечено право обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на захист під час вирішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке проведено з дотриманням наведених вище вимог кримінального процесуального закону за участю захисників, призначених в порядку ст. ст. 49, 53 КПК України.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, аналізуючи обґрунтування захисника ОСОБА_8 , викладені у клопотанні про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу, вбачається, що всі доводи сторони захисту фактично зводяться до незгоди із місцем утримання обвинуваченого в умовах Ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУНП в Дніпропетровській області та жодним чином не спростовують наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, викладені у клопотанні доводи захисника ОСОБА_8 про наявність у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, відсутність родичів, які проживають за кордоном, а також погіршення на даний час стану здоров'я його підзахисного, не підтверджені жодними доказами, а надані стороною захисту медичні документи та результати медичних досліджень не можуть бути прийняті до уваги, адже проведені ще у 2016 році і на даний час не є актуальними.
Більш того, в своєму клопотанні захисник ОСОБА_8 в обґрунтування зміни запобіжного заходу відносно свого підзахисного посилається, у тому числі і на активне сприяння його підзахисним проведенню досудового розслідування.
Втім, у судовому засіданні ОСОБА_6 стверджував, що під час проведення досудового розслідування на нього здійснювався психологічний тиск з боку слідчого та інших оперативних працівників поліції і тільки тому він надав покази, якими викривав інших обвинувачених, що вказує на неузгодженість правової позиції між адвокатом ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
Тому, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про активне сприяння обвинуваченим ОСОБА_6 проведенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженню, як такі, що спростовані обвинуваченим ОСОБА_6 .
Таким чином, захисником ОСОБА_8 не наведено переконливих та достатніх підстав для зміни його підзахисному ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, а тому, з урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання сторони захисту не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою закінчується 10 лютого 2022 року, вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою строком на 60 днів до 10 квітня 2022 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 квітня 2022 року включно, визначивши тримання останнього в умовах ізолятору тимчасового тримання ГУНП в Дніпропетровській області.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою, є 10 квітня 2022 року включно.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 квітня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під вартою, є 10 квітня 2022 року включно.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 квітня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під вартою, є 10 квітня 2022 року включно.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 10 квітня 2022 року включно.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою, є 10 квітня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 17 годині 30 хвилин 15 лютого 2022 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3