Справа № 932/14380/20
Провадження №2/932/4734/20
03 листопада 2021 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м. Дніпра Русецька Оксана Олександрівна та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
24.12.2020 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м. Дніпра Русецька Оксана Олександрівна та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, у якій позивачка прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 17336 від 28.09.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. 14.05.2019 року між нею та АТ «Ідея Банк» укладено договір кредиту та страхування № Z06.00402.005254475. Даний договір має ознаки недійсності, оскільки один із підписів у ньому їй не належить, банком протиправно встановлено комісійну винагороду за надання кредиту та за внесення нею щомісячних платежів на погашення кредиту. Умовами кредитного договору визначено конкретний розрахунковий рахунок для внесення коштів на погашення кредиту. Також, умовами кредитного договору передбачалось надання кредиту у безготівковій формі на картковий рахунок, однак вона із банком договір банківського рахунку не укладала і не підписувала. Вважає кредитний договір недійсним, а зобов'язання банка із надання кредиту - невиконаним, оскільки будь-які докази виконання відсутні. 28.09.2020 року приватним нотаріусом Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис № 17336, яким стягнуто з неї на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість у сумі 102 394 грн. 54 коп., що начебто виникла за період часу з 14.02.2020 року по 10.08.2020 року. Про існування цього виконавчого напису вона дізналась від приватного виконавця Русецької О.О., яка на його підставі відкрила виконавче провадження № 63616329. Вважає, що виконавчий напис вчинено нотаріусом протиправно, оскільки заборгованість за кредитом безспірною не є, відсутні письмові докази наявності боргу, відсутні докази надання їй банком кредиту, оспореним виконавчим написом з неї стягнуто суми, які банк нібито мав отримати за обслуговування кредитної заборгованості, хоча ніяких послуг банк не надавав. Заборгованість за кредитом є меншою, ніж стягнуто нотаріусом, а встановлення плати за обслуговування кредиту є нікчемною умовою кредитного договору, відтак стягнення відповідних сум відбулось протиправно. Крім того, нотаріус протиправно вчинив оспорений виконавчий напис на кредитного договорі, що укладений у простій письмовій формі. Нотаріус не перевірив факту видачі їй кредитних коштів, не пересвідчився у наявності меморіального ордеру, наданий йому банком розрахунок заборгованості належним чином не засвідчений і доказом безспірності боргу не є. Банк не звертався до неї з вимогою про усунення порушення та погашення заборгованості, через що звернення до нотаріуса було передчасним.
Ухвалою суду від 02.06.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, витребувано від приватного нотаріуса Остапенка Є.М. докази.
Ухвалою суду від 04.06.2021 року вжито заходи забезпечення позову.
07.07.2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. надано копію нотаріальної справи, що заведена, у зв'язку із вчиненням виконавчого напису № 17336 від 28.09.2020 року.
13.07.2021 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому АТ «Ідея Банк» зазначає про наступне. 14.05.2019 року між сторонами укладено договір кредиту та страхування № Z06.00402.005254475, за умовами якого позивачка отримала на умовах оплатності та повернення грошові кошти у сумі 73 000 грн. Банком належним чином виконано свої зобов'язання за договором, однак ОСОБА_1 свої обов'язки по поверненню коштів та сплаті відсотків не виконує. Станом на 10.08.2020 року ОСОБА_1 мала заборгованість у сумі 100 494 грн. 54 коп. Про існування заборгованості банк сповістив ОСОБА_1 листом з вимогою про усунення порушення, однак позичальниця вимогу проігнорувала. Банком було надано нотаріусу такі документи: заяву про вчинення виконавчого напису; вимогу про усунення порушення; довідку про ненадходження платежів; довідку-розрахунок заборгованості; виписку по рахунку; договір кредиту та страхування; паспорт споживчого кредиту; додаткову угоду до кредитного договору; опис вкладення у цінний лист; список № 1 форми 103; фіскальний чек АТ «Укрпошта»; список АТ «Укрпошта»; детальний розрахунок заборгованості позивача. Усі документи були надані нотаріусу в оригіналі. Посилання позивачки на те, що банк мав надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт видачі кредиту, спростовуються висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.05.2018 року по справі № 320/8269/15-ц. Доводи позивачки суперечать один одному, оскільки вона доводить одночасно і ненадання нотаріусу досудової вимоги, і посилається на те, що взагалі необізнана про зміст наданих нотаріусу документів, і вказує на те, що їй відомо про подання банком лише копії кредитного договору. Таким чином, усі ці доводи є нічим іншим, як припущенням. Позивачці було достовірно відомо про порушення умов кредитного договору, однак до цього часу вона розмір заборгованості у будь-який спосіб не заперечила. Позивачкою не доведено те, у чому саме полягає спірність боргу. Позивачка невірно зазначила період, за який нотаріусом проведено стягнення боргу та невірно привела через це власні розрахунки заборгованості. Доводи позивачки про неправомірність стягнення із неї мита за вчинення виконавчого напису спростовуються п. 14 гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Решта доводів позивачки взагалі не стосуються предмету доказування у справі.
16.07.2021 року позивачкою надано відповідь на відзив, у якому вона посилається на те, що відповідач не надав суду копій тих документів, які нібито представляв нотаріусу, доводячи безспірність заборгованості. Решта наданих у копіях документів належним чином не засвідчена. Ніякої вимоги про усунення порушення вона не отримувала, а та, що надана банком є фальсифікованою. Банком не доведено те, що рахунок, на який зараховані кредитні кошти, відкрито на її, як позичальниці, ім'я. На момент укладення кредитного договору, графік погашення заборгованості був відсутній і виготовлений банком набагато пізніше - 13.06.2019 року.
23.07.2021 року позивачка надала додаткові пояснення, у яких прохала відхили наданий відповідачем доказ у вигляді виписки по рахунку, оскільки банком їй було видано кредит у сумі 62800 грн., а не обумовлену договором суму - 73 000 грн.
09.08.2021 року відповідачем надано відповідь на відзив, у якому банк зазначив, що сторона повинна засвідчувати відповідність копії доказу його оригіналу тільки якщо є володільцем останнього; факт підписання позивачкою додатку № 1 до кредитного договору підтверджується п. 4 договору кредиту, згідно із яким додаток № 1 є невід'ємною частиною кредитного договору. Ніяких договір банківського рахунку з позивачкою банк не укладав, а укладав виключно кредитний договір, яким було обумовлено видачу кредиту, шляхом зарахування коштів на рахунок у банку, який відкривався позивачці за умовами кредитного договору. Повернення кредиту так само здійснювалось шляхом внесення коштів на відкритий у банку рахунок. В свою чергу, перерахування страхових коштів теж здійснювалось на третій, відкритий за умовами договору, рахунок.
Сторони та треті особи про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак у судове засідання не з'явились. Представник позивачки надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, у якій прохав позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Інші учасники справи письмових заяв чи клопотань не надали.
Через це суд, спираючись на норми ст. 2470 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та третьою особою письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.05.2019 року між сторонами простій письмовій формі укладено договір кредиту та страхування № Z06.00402.005254475, за умовами якого банк зобов'язався позивачці надати кредит у сумі 73 000 грн., при сплаті позичальником відсотків у розмірі 21.99% річних та повернення коштів по спливу 60 місяців. Додатковою угодою № 1 від 13.06.2019 року сторонами погоджено розмір щомісячних платежів за кредитним договором. Пунктом 4.2 кредитного договору встановлено плату за обслуговування кредитної заборгованості на рівні 2,95% щомісячно від початкової суми кредиту. Реальна відсоткова ставка за кредитом складає 103,13606263, сукупна вартість кредиту 251091,45 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 251091,45 грн. Умови кредитного договору не містять визначення переліку послуг, що найменовані у договорі як «обслуговування кредитної заборгованості», плата за які, щомісячно, становить 2,95% від початкової суми кредиту.
28.09.2020 року АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту та страхування № Z06.00402.005254475 від 14.05.2019 року, що виникла станом на 10.08.2020 року, у сумі 100 494 грн. 54 коп.
До заяви про вчинення виконавчого напису банком було долучено довідку про ненадходження платежів, виписки по рахунку № НОМЕР_1 , розрахунок заборгованості, копії кредитного договору та додаткової угоди до нього, вимоги про усунення порушення від 10.08.2020 року, докази направлення вимоги про усунення порушення позичальникові.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме: п. 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За таких обставин суд мав задовольнити позов у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить із того обсягу доказів, які були надані стягувачем АТ «Ідея Банк» приватному нотаріусу Остапенку Є.М. для захисту цивільного права, шляхом вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості. Решта доводів та доказів сторін судом відхиляються як такі, що виходять за межі предмету доказування у справі, яким є виключно дотримання нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису та безспірність заборгованості за кредитом. У межах даної справи суд не вправі вирішувати питання про чинність, укладеність чи виконання стягувачем кредитного договору, надавати оцінку погодженим сторонам умовам кредитування.
У постанові від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у цьому переліку.
За змістом указаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх.
Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов'язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року (справа № 6-158цс15).
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Доказів того, що при вчиненні напису нотаріусу відповідачем було надано підтвердження про отримання позивачем претензії суду не надано.
Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним, оскільки позивачка з сумою заборгованості за кредитним договором не погоджується, що є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
До того ж як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано).
Доказів про те, що кредитний договір від 14.05.2019 року, укладений між сторонами був посвідчений нотаріально, суду не надано.
Вчинення виконавчого напису за кредитним договором, який нотаріально не посвідчений, суперечить вимогам ст.87 Закону України «Про нотаріат» та Постанові КМУ № 1172 від 29 червня 1999 року та є безумовною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Оскільки виконавчий напис вчинений на підставі раніше скасованої постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, за кредитним договором, що укладений банком із ОСОБА_1 у простій письмовій формі, позичальницею розмір заборгованості не визнається, а докази отримання позичальницею досудової вимоги про усунення порушення нотаріусу банком надано не було, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Так, виконавчий напис порушує права позивачки, оскільки на підставі нього відкрито виконавче провадження та вчиняються дії з його примусового виконання, зокрема, шляхом звернення стягнення на доходи позивачки. Таким чином, позивачка опинилась під загрозою протиправного позбавлення права власності, якою є грошові кошти, отримувані від трудової діяльності.
Оскільки право позивачки порушене, воно підлягає судовому захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. та витрати у розмірі 420 грн. 40 коп. за подання заяви про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 280-284, 288, 352-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м. Дніпра Русецька Оксана Олександрівна та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 28.09.2020 року за № 17336 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором № № Z06.00402.005254475 від 14.05.2019 року та витрат на вчинення виконавчого напису у загальній сумі 102 394 грн. 54 коп.
Стягнути з акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ 19390819, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1261 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя В.В.Куцевол