Справа № 199/1181/21
Провадження №2/932/572/21
(заочне)
02 вересня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Громовику Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
12.03.2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у якій ОСОБА_1 прохає суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 90294 від 31.10.2020 року, що вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С.
Позовні вимоги обґрунтовує наступним чином. 17.08.2018 року він уклав з ТОВ «Центр фінансових рішень» кредитний договір № 3832955096, відповідно якого отримав у платне користування до 31.08.2021 року грошові кошти у сумі 43 950 грн. 10.02.2021 року від приватного виконавця Русецької О.О. він дізнався про відкриття виконавчого провадження № 64318468 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ЖМНО Горая О.С. від 31.10.2020 року за № 90924 про стягнення з нього на користь ТОВ «Центр фінансових рішень» грошових коштів у сумі 37 967 грн. 70 коп. Виконавчий напис є протиправним, оскільки вчинений у відсутність оригіналів документів, що підтверджують безспірність заборгованості, виключно на підставі довідки фінансової установи про обсяг боргу. Крім того, стягувач надав довідку про розмір заборгованості у сумі 33 279 грн. 33 коп., тоді як нотаріусом стягнуто 37 967 грн. 70 коп. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не зважив на запровадження мораторію на задоволення вимог іпотекодержателів.
Ухвалою суду від 21.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Сторони та треті особи у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Письмових заяв чи клопотань про відкладення справи розглядом не надали. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутність, відповідно якої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, проти заочного розгляду справи не заперечував. Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Треті особи правом на подання письмових пояснень не скористались.
Через це суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем та третьою особою письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2018 року між сторонами у простій письмовій формі, шляхом складення заяви № 3832955096 та паспорту кредиту, укладено кредитний договір, за умовами якого позивачу надано кредит у сумі 43 950 грн. на 36 місяців, при сплаті 11,99% річних та 2,99 % щомісячних.
Згідно із розрахунком відповідача, станом на 12.10.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 37 067 грн. 70 коп., з яких 33 279 грн. 33 коп. заборгованість за кредитом, 3 788 грн. 37 коп. - пеня та штрафи. Розрахунок не містить визначення суми пені та штрафу окремо, хоча умовами кредитного договору передбачено право кредитора нараховувати і пеню, і штрафи, і неустойку окремо.
Внаслідок відсутності у розрахунку заборгованості, наданому відповідачем нотаріусу, складових боргу у вигляді штрафу та пені, суд вважає наведену у підсумку суму спірною, оскільки нотаріус, за відсутності відповідних складових у розрахунку, не міг переконатись у правильності нарахування сукупної суми боргу, що стягується, а відтак - і в її безспірності.
Так, 31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 90294, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр фінансових рішень» заборгованість за кредитним договором № 3832955096 від 17.08.2018 року за період часу з 08.01.2020 року по 12.10.2020 року у сумі 37 067 грн. 70 коп., з яких 3 788 грн. 37 коп. штрафи та пеня.
Відповідно до вимог ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.
Відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису, нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 8 Закону України «Про нотаріат»).
Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно з відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Згідно з вимогами ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № К/800/6492/17 залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, якою визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме: п. 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. За таких обставин суд мав задовольнити позов у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як встановлено судом 17.08.2018 року між сторонами у простій письмовій формі, шляхом складення заяви № 3832955096 та паспорту кредиту, укладено кредитний договір.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з наступного. Відповідач правом на подання відзиву не скористався, до суду доказів, що спростовують доводи позивача не надав.
Перед вчиненням виконавчого напису нотаріусом відповідач зобов'язаний був на адресу позивача надіслати вимогу - письмове повідомлення про порушення зобов'язання. В письмовому повідомленні мало бути вказане наступне: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір не виконаної боржником вимоги; вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання протягом 30 днів.
Докази направлення відповідачем на ім'я ОСОБА_1 досудової вимоги про усунення порушення зобов'язання за кредитним договором у матеріалах справи відсутні, про що відповідач обізнаний, оскільки йому направлено позовну заяву ОСОБА_1 з додатками. Відповідно факт подання стягувачем нотаріусу доказу врегулювання спірної заборгованості не є доведеним.
Розрахунок заборгованості, що наданий відповідачем нотаріусу, не є доказом безспірності боргу, оскільки не містить розміру усіх складових боргу, порядок обчислення яких встановлено умовами кредитного договору. Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду України від 23.01.2018 року по справі №310/9293/15. Позивач зазначає, що він не погоджується з розміром заборгованості, а отже, вказаний розмір заборгованості не є безспірним.
У постанові від 12 березня 2020 року по справі № 757/24703/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис є неправомірним ще й тому, що вчинений на підставі раніше скасованої постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року. Так, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений банком із ОСОБА_1 у простій письмовій формі.
З тих підстав, що заборгованість позивача за кредитним договором безспірною не є, оскільки ним не визнається і не містить усіх складових сум боргу, нарахування яких можливо б було перевірити за умовами кредитного договору, а нотаріусами втрачено право на вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що укладені у простій письмовій формі, виконавчий напис вчинений з порушенням чинного законодавства України.
Виконавчий напис порушує права позивача і зачіпає його майнові інтереси, оскільки на підставі нього відкрито виконавче провадження та вчиняються дії з його примусового виконання, може бути звернуто стягнення на заробітну плату та майно боржника. Таким чином, позивач опинився під загрозою протиправного позбавлення права власності на майно.
Оскільки право позивача порушене, воно підлягає судовому захисту, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення права, тобто шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На підставі ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 76-84, 258, 259, 265, 268, 272-273, 280-284, 288, 352-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», треті особи - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, що вчинений 31.10.2020 року за № 90294 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» заборгованості за кредитним договором № 3832955096 від 17.08.2018 року та витрат на вчинення виконавчого напису у загальній сумі 37 967 грн. 70 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Центр фінансових рішень» (ЄДРПОУ 35725063, 01033, м. Київ, вул. Сім'ї Прахових, 50-Б, третій поверх) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 908 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В.В.Куцевол