ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
13 січня 2022 року м. Київ№ 640/30495/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглядаючи в судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправним дій та постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
1) визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала Михайла Степановича щодо неналежного здійснення перевірки законності виконавчого провадження №62937896 у період з 05.08.2021 року по 18.08.2021 року;
2) визнати протиправними дії заступника начальника Центрального міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувала Михайла Степановича щодо виготовлення постанови від 18 серпня 2021 року № 35 про результати перевірки законності виконавчого провадження без дотримання вимог частини четвертої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 розділу ІХ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року № 2432/5;
3) визнати протиправною постанову від 18 серпня 2021 року № 35 про результати перевірки законності виконавчого провадження, винесену заступником начальника Центрального міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління (м. Київ) Сувалом М. С.;
4) визнати протиправною постанову від 16 листопада 2020 року про результати перевірки виконавчого провадження № 62937896, винесену начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подолянком Іваном Андрійовичем;
5) визнати протиправною постанову від 15 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 62937896, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатохіним О. П.;
6) зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 62937896 у відповідності до вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні 13.01.2022 судом при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог №№4-6, запропоновано заявнику подати письмові пояснення із викладенням причин поважності пропуску такого строку.
Як зазначив позивач, всі пояснення щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду викладені в заяві, яка була подана на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху (а.с.44 том 1).
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовним вимог №№4-6, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено інший (спеціальний) строк на звернення до суду з даним позовом, а саме - десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк в 10 днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у спорі з органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як самостійно зазначає позивач в тексті скарги від 30.11.2020, адресованої Управлінню забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.20 том 1), 17 листопада 2020 року стягувач (позивач) одержав реєстроване поштове відправлення з трек-номером 0305611930343, яке містило постанову про результати перевірки виконавчого провадження ВП № 62937896, підписану заступником начальника Управління - начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Подолянком I.А.
20 жовтня 2020 року стягувач (позивач) одержав реєстроване поштове відправлення з трек-номером 0305611950980, яке містило постанову про закінчення виконавчого провадження №62937896, винесену державним виконавцем 15 жовтня 2020 року.
Отже, про порушене право в частині позовної вимоги №4 позивач дізнався 30.11.2020; про порушене право в частині позовних вимог №№5, 6 позивач дізнався 20.10.2020, однак до суду з даним позовом звернувся лише 25.10.2021.
Як наслідок, є можливим дійти висновку про те, що станом на 30.11.2020 позивачу було відомо про наявність порушеного права у формі закінчення виконавчого провадження, а отже, позивач зобов'язаний був звернутись до суду у визначений 10-денний строк.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В контексті наведеного, суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин.
При цьому, саме позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами.
Враховуючи те, що про закінчення виконавчого провадження позивач знав 20.10.2020, а про постанову від 16 листопада 2020 року про результати перевірки виконавчого провадження № 62937896 позивач знав 17.11.2020, суд приходить до висновку, що реалізація права на судовий захист в рамках даної справи в цій частині позовних вимог відбулась поза межами встановлених строків, що є підставою для залишення позову без розгляду в цій частині.
Посилання позивача на те, що саме з постанови від 18 серпня 2021 року № 35 про результати перевірки законності виконавчого провадження, що винесена заступником начальника Центрального міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління (м. Київ) Сувалом М. С., що отримана позивачем 15.10.2021, останній дізнався, що постанови від 16 листопада 2020 року про результати перевірки виконавчого провадження № 62937896 та від 15 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 62937896 не скасовані, судом відхиляються враховуючи наступне.
Суб'єктивні очікування позивача на ймовірне позитивне вирішення його спірних питань щодо закінчення виконавчого провадження в позасудовому порядку не можуть бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду, адже в такому випадку нівелюється спеціальний законодавчо встановлений 10-денний строк на звернення до суду, а позивач незалежно від власних переконань і обраного способу захисту порушеного права не був позбавлений можливості звернутись до суду у визначений строк, при тому, що ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає обов'язковості досудового врегулювання, натомість визначає альтернативний механізм оскарження дій та рішень: або до суду або до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
При цьому, незалежно від задоволення, часткового задоволення або не задоволення скарги позивача, поданої в адміністративному порядку, момент виникнення порушеного права в частині закінчення виконавчого провадження є незмінним - 20.10.2020, натомість отримання позивачем 15.10.2021 постанови №35 від 18.08.2021 є підставою для оскарження саме даної постанови у визначений 10-деннний строк, до чого власне і зводяться позовні вимоги №1-3.
У п. 41 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року «Пономарьов проти України» Суд вказав, що: <...>Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За змістом ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись статтями 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовну заяву в частині позовних вимог про:
визнання протиправною постанови від 16 листопада 2020 року про результати перевірки виконавчого провадження № 62937896, винесену начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Подолянком Іваном Андрійовичем;
визнання протиправною постанову від 15 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 62937896, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатохіним О. П.;
зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження № 62937896 у відповідності до вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович