ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2022 року м. Київ № 640/17081/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового (спрощеного) провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу у розмірі 251 570, 65 грн,
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути кошти з платника податків ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму податкового боргу у розмірі 251 570,65 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків фізична особа ОСОБА_1 на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у розмірі 251 570,65 грн., а саме:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500) (сума податкового боргу виникла на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи № 1700066640 від 29.04.2017, №31892595 від 30.04.2018);
- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (сума податкового боргу виникла на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи №31892595 від 30.04.2018).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, на адресу Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області судом скеровано запит від 03.08.2020 та 17.08.2020 судом отримано відповідь.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2020 року та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/17081/20 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Позивач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в органах державної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-V1 (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того. п. 36.5. ст. 36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Так, відповідно до розрахунку податкового боргу станом на момент звернення до суду у відповідача існує заборгованість перед бюджетом у розмірі 251 570,65 грн., а саме:
По податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (11010500). Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи № 1700066640 від 29.04.2017, №31892595 від 30.04.2018.
По військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування зазначена сума податкового боргу виникла на підставі податкових декларацій про майновий стан і доходи № 1700066640 від 29.04.2017 та №31892595 від 30.04.2018.
Контролюючим органом було направлено ОСОБА_1 податкову вимогу № 53805-17 від 02.08.2017 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідач є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України до обов'язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.
Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Суд зазначає, що податковий борг позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код податку 11010500) виник в результаті не сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковій декларації про майновий стан і доходи № 1700066640 від 29.04.2017, №31892595 від 30.04.2018.
Відповідачу також нарахований податковий борг з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування податку.
Податковий борг сформований на підставі податкової декларації про майновий стан і доходи №31892595 від 30.04.2018.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання не сплаченого платником податку на встановлений строк набуває статусу податкового боргу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 59 ПК України відповідачу була направлена податкова вимога № 53805-17 від 02.08.2017 року на податкову адресу позивача
Згідно з п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З моменту вручення податкової вимоги до подачі позовної заяви податковий борг відповідача не переривався, а отже, податкову вимогу № 53805-17 від 02.08.2017 року, відповідно до ст. 60 ПК України, не була відкликана.
Згідно п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п. 87.1 1 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Суд наголошує, що доказів сплати узгодженого зобов'язання відповідачем не надано до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позовних вимог, а тому позовні вимоги Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (відзив на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.
2. Стягнути кошти з платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму податкового боргу у розмірі 251 570,65 грн. (двісті п'ятдесят одна тисяча п'ятсот сімдесят гривень шістдесят п'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.