Справа № 420/20132/21
10 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 (далі - ФО-ПП ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача суму заборгованості:
- по орендній платі з фізичних осіб у сумі 79 508 грн 52 коп. на відповідний бюджетний рахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ФО-ПП ОСОБА_1 має заборгованість по орендній платі, яка виникла на підставі винесених позивачем податкових повідомлень-рішень. Відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Ухвалою суду від 30.11.2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Також ухвалою суду від 30.11.2021 року зобов'язано Головне управління ДПС в Одеській області надати письмові пояснення та належним чином засвідченні докази на їх обґрунтування щодо податкових зобов'язань нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями ФО-ПП ОСОБА_1 №178735-5406-1533 та №178734-5406-1533 від 24.07.2020 року, зокрема, але не виключно з підстав чого такі винесені; що перебувало/перебуває в оренді у відповідача - відносно чого складені зазначені податкові повідомлення-рішення (надати відповідні докази).
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Так, суд вказує на те що суддя Іванов Е.А. з 31.01.2022 року перебував на лікарняному в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу.
Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Понятівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області на сороковій сесії сьомого скликання прийняла рішення «Про припинення тимчасових угод на земельні ділянки: за №96 від 01.01.2020 року та №97 від 01.01.2020 року з фізичною особою ОСОБА_1 на земельні ділянки загальною площею 66,61».
В подальшому Понятівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області Одеської області направила на адресу Начальника Южненського управління ГУ ДПС в Одеській області лист, де просила перерахувати орендну плату Фізичної особи ОСОБА_1 , в зв'язку з припиненням тимчасових угод за №96, 97 від 01.01.2020 року на земельні ділянки площею: 40,46 га та 26,15 га.
Відповідно до облікової картки платника податку та довідки про суму податкового боргу платника податків за ФО-ПП ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість по орендній платі на суму 79 508,52 грн, яка виникла на підставі податкових зобов'язань, визначених відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Одеській області, а саме:
- податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2020 року №178735-5406-1533 на суму 44 582,70 грн.;
- податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2020 року №178734-5406-1533 на суму 34 925,82 грн.
Вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області вручено відповідачу, що підтверджується матеріалами справи, а саме підписом відповідача в графі «отримав».
Відомостей щодо оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку до суду не надано, отже вказані грошові зобов'язання є узгодженими.
Відповідачем у встановлені законодавством строки суму зазначеної заборгованості сплачено не було, з огляду на що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її стягнення.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Визначення платників орендної плати, база оподаткування та порядок справляння орендної плати, встановлено статтею 288 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Податковий період для орендної плати застосовується відповідно до вимог статті 285 Податкового кодексу України, відповідно до якої, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення орендної плати застосовується відповідно до вимог статті 286 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).
У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу ФО-ПП ОСОБА_1 направлено податкову вимогу форми «Ф» від 09.08.2019 року №154656-54 на суму податкового боргу 12003,35 грн., яка направлялась на адресу відповідача проте не було вручена з підстав закінчення терміну зберігання.
Відповідно до вимог пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному ПК України.
За приписами п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у загальному розмірі 79 508,52 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, оскільки вказаних витрат при розгляді справи не відбулось, підстав для розподілу судових витрат у суду немає.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості по орендній платі з фізичних осіб у сумі 79 508, 52 грн на бюджетний рахунок UA488999980334189815000015710, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, КБК 18010900, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м.Роздільна/18010900.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Відповідач - Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).
Суддя Іванов Е.А.