18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/16361/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 37827,09 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до вимог статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) зобов'язана сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом. Такий обов'язок відповідач не виконує та за нею обліковується податковий борг з єдиного податку, який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, самостійно задекларованих платником в податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за третій квартал 2018 року - перше півріччя 2020 року. Враховуючи переплату в інегрованій картці платника у сумі 96,26 грн, загальна сума податкового боргу становить 37827,09 грн.
Позивач зазначив, що вжиті ним заходи, спрямовані на стягнення заборгованості, шляхом надіслання відповідачу податкової вимоги від 03 грудня 2018 року №13212-55 не спричинили погашення податкового боргу.
З наведених підстав позивач просив стягнути з відповідача податковий борг у сумі 37827,09 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зазначену ухвалу відповідач отримала 17 січня 2022 року (а.с.42).
Відповідач відзив на позовну заяву не подала, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також від учасників справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 27 липня 2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.5-6); перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДПС у Волинській області.
Відповідач має перед бюджетом борг у сумі 37827,09 грн, що підтверджується довідкою про наявність боргу (а.с.7), розрахунком сум податкового боргу та зворотнім боком облікової картки платника податків (а.с.8, 28-31). Податковий борг виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, самостійно задекларованих платником у податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця від 22 жовтня 2018 року - за три квартали 2018 року в сумі 5250,00 грн (а.с.9-10), від 11 січня 2019 року - за 2018 рік у сумі 5250,00 грн (а.с.11-12), від 24 червня 2020 року - за перший квартал 2019 року в сумі 5112,50 грн (а.с.13-14), від 24 червня 2020 року - за півріччя 2019 року в сумі 5112,50 грн (а.с.15-16), від 24 червня 2020 року - за три квартали 2019 року в сумі 5112,50 грн (а.с.17-18), від 24 червня 2020 року - за 2019 рік у сумі 5112,50 грн (а.с.19-20), від 24 червня 2020 року - за перший квартал 2020 року в сумі 5654,10 грн (а.с.21-22), від 03 липня 2020 року - за півріччя 2020 року в сумі 1319,25 грн (а.с.23-24). З урахуванням переплати у сумі 96,26 грн в інтегрованій картці платника станом на 01 листопада 2018 року податковий борг становить 37827,09 грн.
Несплата відповідачем податкового боргу стала підставою для звернення ГУ ДПС у Волинській області з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача у примусовому порядку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пунктами 15.1, 15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку третьої групи.
Відповідачем було подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, в яких самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (а.с.9-24).
Відповідно до пункту 294.1 статті 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Отже, визначені відповідачем у податкових деклараціях суми зобов'язань є узгодженими.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Як установлено пунктом 295.3 статті 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси (пункт 295.4 статті 295 ПК України).
У свою чергу фізична особа-підприємець ОСОБА_1 грошові зобов'язання, самостійно визначені у податкових деклараціях, у встановлений ПК України строк не сплатила, а тому такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктами 59.1, 59.4 статті 59 ПК України обумовлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
03 грудня 2018 року позивач сформував та надіслав ОСОБА_1 податкову вимогу №14212-55 станом на 02 грудня 2018 року на суму податкового боргу 5153,74 грн (а.с.25-27). Доказів оскарження податкової вимоги від 03 грудня 2018 року №14212-55 або сплати вказаної у ній суми податкового боргу відповідач не надала. Податковий борг після надіслання податкової вимоги не переривався (а.с.28-30).
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Вказані заходи не спричинили погашення платником податків податкового боргу.
Як визначено пунктом 102.4 статті 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно із пунктом 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Виходячи із системного аналізу положень ПК України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що грошове зобов'язання у сумі 37827,09 грн є узгодженим та не сплачене відповідачем у встановлений строк, щодо його розміру не подано відзиву на позов, як і не надано доказів погашення боргу, то суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом прийняття рішення про стягнення в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вказаного податкового боргу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також у зв'язку із відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, за правилами статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат немає.
Керуючись статтями 72-77, 139, 162, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути в дохід бюджету з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у сумі 37827,09 грн (тридцять сім тисяч вісімсот двадцять сім грн 09 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк