1/2474
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
17 січня 2022 року м. Київ № 640/35021/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
Департаменту патрульної поліції
до ОСОБА_1
про відшкодування майнової шкоди,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції (надалі - позивач), адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3 до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 .
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок наявності за відповідачем майнового боргу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва Позовну заяву Департаменту патрульної поліції залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні підстави, з яких вказаний строк було пропущено та надати належні та допустимі докази на підтвердження поважності пропущення такого строку;
- оригіналу документу про сплату судового збору на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 2 270,00 гривень (отримувач коштів - УК у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783, рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101).
На виконання вимог вказаної вище ухвали суду, представником Департаменту патрульної поліції було подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої останнім було додано платіжного доручення про сплату судового збору від 01 грудня 2021 року № 22935 та заяву про поновлення строків звернення до суду.
З аналізу поданої до суду заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду вбачається, що позивач в обґрунтування поважності підстав для поновлення пропущеного строку зазначає, що pгідно пункту 5 Положення час, протягом якого винного військовослужбовця призваного на збори військовозобов'язаного може бути притягнуто до матеріальної перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством. Також, представником було зазначено, що відповідно пункту 31 Положення у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення заподіяної шкоди командир встановленому чинним законодавством. Подає цивільний позов до шкоди.
За твердженнями представника позивача, з аналізу зазначених норм можна прийти до висновку, що суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з вимогою щодо відшкодування завданої шкоди протягом трьох років з дня виявлення завданої йому шкоди.
А тому, як на переконання представника позивача, оскільки перебіг строку звернення до суду розпочався 28 листопада 2018 року, з моменту прийняття висновку службового розслідування за результатами якого було встановлено вину ОСОБА_1 у втраті цифрової нагрудної відеокамери СаmРrо (HD 1080р/SD 32 Gb) серійний номер 80101002865 інвентарний номер 1014826206, то трьох річний строк звернення до суду позивачем не пропущено.
Розглянувши подану позивачем до суду заяву про поновлення пропущеного строку, перевіривши доводи та аргументи зазначені позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, у відповідності до приписів частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В свою чергу, ознайомившись з поданою до суду позовною заявою судом встановлено, що предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з відшкодуванням майнової шкоди, пов'язаної з проходженням публічної служби, а саме грошові кошти в розмірі 3 965,93 грн.
За правилами положень пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
З матеріалів позовної заяви судом було встановлено, що ОСОБА_1 на момент виникнення обставин, що є предметом розгляду даної справи проходив державну службу в органах Національної поліції України.
Таким чином, з викладеного вище, можна прийти до висновку, що даний спір щодо відшкодування майнової шкоди, стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, та під час проходження особою публічної служби у відповідному органі.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В свою чергу, як вже було встановлено вище, у даній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку із встановленням наявності обставин для стягнення з відповідача майнової шкоди спричиненої органу під час проходження публічної служби.
Тобто, в даному випадку, позивачу Кодексом адміністративного судочинства України, було чітко встановлено спеціальний місячний строк на звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
В свою чергу судом встановлено, що обставини, на підставі яких виникли підстави для відшкодування з відповідача майнової шкоди, виникли 13 грудня 2018 року на підставі Наказу № 154, відповідно до якого було наказано за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» пункту 10 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 4 статті 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, ствердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05 січня 2017 року № 4/1, на підставі пункту 1 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, інспекторові роти № 6 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП капралу поліції ОСОБА_1 , оголосити зауваження та вирішено вжити заходи щодо відшкодування суми завданих матеріальних збитків у відповідності до вимог чинного законодавства.
Таким чином, про виникнення обставин, позивачу було відомо, ще починаючи з 13 грудня 2018 року.
Крім того, з наданої до суду заяви вбачається, що представник позивача взагалі зазначає, що перебіг строку звернення до суду розпочався 28 листопада 2018 року, з моменту прийняття висновку службового розслідування за результатами якого було встановлено вину ОСОБА_1 у втраті цифрової нагрудної відеокамери СаmРrо (HD 1080р/SD 32 Gb) серійний номер 80101002865 інвентарний номер 1014826206.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що на той час Верховним Судом було сформульовано правову позицію щодо розгляду таких спорів у порядку цивільного судочинства.
Однак, вже 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 818/1688/16 відступила від такого правового висновку та вказала, що спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що починаючи вже з 05 грудня 2018 року (прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови по справі № 818/1688/16), позивач мав право звернутись саме до адміністративного суду в місячний строк в порядку адміністративного судочинства з позовом до відповідача.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом лише 26 листопада 2021 року, що відповідно до інформації відповідно до поштового трекінгу наявної на сайті Укрпошта (https://track.ukrposhta.ua/tracking).
Щодо посилань позивача, що відповідно постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 у справі № 500/2486/19, суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з вимогою щодо відшкодування завданої шкоди протягом трьох років з дня виявлення завданої йому шкоди, суд зазначає наступне.
Проаналізувавши доводи та ознайомившись з обставинами справи постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування спеціальних строків на звернення до суду, оскільки спірним у справі № 500/2486/19 питанням, яке спричинило висновок про необхідність відступу від попередньої практики суду, було питання визначення строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
Крім того, відповідно до цієї ж постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 встановлено, що питання наявності колізії між частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і будь-якою іншою нормою законодавства Судом не досліджувалося і не з'ясовувалося, жодних інших мотивів незастосування цієї норми постанова Суду не містить.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06) від 16 лютого 2017 року (набуло статусу остаточного 16 травня 2017 року) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви Департаменту патрульної поліції.
На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, 133 керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску Департаменту патрульної поліції строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
2. Позовну заяву Департаменту патрульної поліції - повернути.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова