Справа № 712/13076/21
Провадження № 2/712/936/22
17 лютого 2022 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
ОСОБА_1 звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.10.2003 року.
05.10.2003 року вона досягла вісімнадцятирічного віку, проте продовжує здобувати освіту на денній формі навчання в державному навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище», що підтверджується довідкою № 04-286 від 02.09.2021.
Після досягнення 18 років та вступу в ДНЗ вона продовжує фактично проживати разом з мамою - ОСОБА_3 - за адресою: АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні.
Згідно рішення суду на підставі виконавчого листа Чорнобаївського районного суду Черкаської області № 2-30 від 18.01.2005 року її мама стягувала аліменти з відповідача на її утримання до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
Наразі, у зв'язку з навчанням на денній формі, вона не має змоги працевлаштувати та не має можливості отримувати будь-який інший дохід, окрім аліментів.
Оскільки сама не може працювати та отримувати дохід, вона потребує коштів на утримання. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився її молодший брат - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . На даний час її мама самостійно не має можливості у повному обсязі забезпечити її потреби, оскільки вона зараз перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку. Навчання в ДНЗ потребує значних матеріальних витрат, таких як: витрати на купівлю зошитів, книг, підручників та інших канцелярських товарів і приладь, витрати на харчування, проїзд по місту, купівлю одягу, взуття, придбання особистих речей, тощо. Батько з нею не спілкується, участі в матеріальному забезпеченні не приймає, добровільно допомогу не надає.
Відповідач є здоровою, працездатною особою, працевлаштований, на утриманні інших осіб не має, тому спроможній надавати їй матеріальну допомогу.
Враховуючи її скрутне матеріальне становище, відсутність змоги самостійно себе забезпечувати у зв'язку зі здобуттям освіти, змушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на її утримання на період навчання.
Просить стягувати з відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), на її користь аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання, але не довше ніж до досягнення мною 23-х років.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Позивач в судове засідання не з'явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання відповідач по справі повторно не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки в судові засідання відповідач суд не повідомив, своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не скеровував.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку вищевикладеним, на підставі ст. ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача, відповідача, в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 21.10.2003 року.
05.10.2003 року ОСОБА_1 досягла вісімнадцятирічного віку, проте продовжує здобувати освіту на денній формі навчання в державному навчальному закладі «Черкаське вище професійне училище», що підтверджується довідкою № 04-286 від 02.09.2021.
Після досягнення 18 років та вступу в ДНЗ вона продовжує фактично проживати разом з мамою - ОСОБА_3 - за адресою: АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні.
Згідно рішення суду на підставі виконавчого листа Чорнобаївського районного суду Черкаської області № 2-30 від 18.01.2005 року стягувалися аліменти з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
На даний час, у зв'язку з навчанням на денній формі, позивач не має змоги працевлаштувати та не має можливості отримувати будь-який інший дохід, окрім аліментів.
Оскільки позивач не може працювати та отримувати дохід, вона потребує коштів на утримання. ІНФОРМАЦІЯ_3 народився молодший брат позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . На даний час мама позивача самостійно не має можливості у повному обсязі забезпечити потреби позивача, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку.
Навчання в ДНЗ потребує значних матеріальних витрат, таких як: витрати на купівлю зошитів, книг, підручників та інших канцелярських товарів і приладь, витрати на харчування, проїзд по місту, купівлю одягу, взуття, придбання особистих речей, тощо. Батько з позивачем не спілкується, участі в матеріальному забезпеченні не приймає, добровільно допомогу не надає.
Відповідно до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основу відповідальності за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином, при розгляді вказаної категорії справ суду необхідно встановити сукупність таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 роки; 2) продовження нею навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до постанови Верховного суду від 17.04.2019 року у справі № 644/3610/16-ц, правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчати після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
Відповідно до ст.1 Закону «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік», у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня - 2481 грн. з 1 липня - 2600 грн., з 1 грудня - 2684 грн.
При винесенні даного рішення суд враховував, що відповідач має задовільний стан здоров'я, його працездатність, те що він не є інвалідом, не має тяжких захворювань (відсутність доказів, які могли б спростувати встановлені дані факти).
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд також враховує матеріальне становище позивача, яка на даний час не працює, оскільки навчається на денній формі навчання, мати позивача - ОСОБА_3 на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають аліменти на навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.11.2021 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, при цьому розмір 1/4 частини заробітку відповідача є достатнім по утриманню повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Також, суд вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 182, 199, 200 Сімейного кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на період начання, у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.11.2021 року і до закінчення навчання, але не більше чим до досягнення двадцяти трьох років.
В частині стягнення аліментів в межах одного місяця підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на корисить Держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Головуючий: