Справа № 489/8397/21
Номер провадження 2-о/489/40/22
Іменем України
14 лютого 2022 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ревицької Р. В.,
заявника ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (далі - заявник), заінтересована особа - Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України
встановив
Заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту безперервного проживання на території України, в обґрунтування заяви посилається на те, що у 1988 році переїхала жити до ОСОБА_3 та почала жити з ним цивільним шлюбом у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Батьки ОСОБА_3 були проти реєстрації невістки, а без їх згоди заявниця була позбавлена можливості зареєструватися за зазначеною адресою. Заявниця зверталася до Ленінського (Інгульського) відділу у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області з заявою про отримання паспорту громадянина України, але їй було відмовлено по причині відсутності реєстрації місця проживання. В 2013 році батьки цивільного чоловіка заявниці дали згоду на реєстрацію проживання ОСОБА_1 у буд. АДРЕСА_2 , однак зробити це стало неможливим, так як у жінки відсутній паспорт громадянина України.
При зверненні до Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області заявниці було роз'яснено про необхідність встановлення факту проживання на території України в судовому порядку і подання міграційній службі відповідного судового рішення.
В судовому засіданні заявник та представник заявника вимоги заяви підтримали, просили їх задовольнити.
Від представника заінтересованої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що для заявника має юридичне значення лише встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991.
Суд, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31.03.1995, передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заявницею надано копію паспорта громадянина СРСР НОМЕР_1 , з якого вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Михайлівка Саратського району Одеської області.
З довідки №2979/01-02/01-01.17 від 22.06.2018 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно навчалася у Миколаївському середньому професійно-технічному училищі № 8 з 01.09.1985 по 13.07.1988 на денній формі навчання за професією маляр будівельний.
Відповідно до талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні, 01.11.1988 ОСОБА_1 була знята з місця проживання за адресою: АДРЕСА_3
З копії трудової книжки серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 з 26.08.1988 по 28.12.1994 працювала у Миколаївському обласному будівельному тресті.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 записана матір'ю ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, Миколаївській області.
Відповідно до акту про проживання від 08.12.2021, ОСОБА_1 фактично проживає зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_3 та повнолітнім сином ОСОБА_4 з 1988 року і по сьогоднішній день за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 заселилась в зазначений вище житловий будинок зі згоди колишнього власника будинку - ОСОБА_5 . В період з 1998 року і по сьогоднішній день ОСОБА_1 фактично проживає на постійній основі в зазначеному вище будинку, нікуди жодного разу не переїжджала. В будинку є її особисті речі: одяг, взуття, меблі і т.д. На сьогоднішній день ОСОБА_1 проживає в даному будинку як повноцінний член сім'ї нового власника будинку - ОСОБА_3 . Зазначена інформація підтверджується власником будинку та свідками (сусідами).
Згідно з довідки про реєстрацію місця проживання особи Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 26.06.2018, про ОСОБА_1 в Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про реєстрацію місця проживання.
Відповідно до довідки з Заводського відділу у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області ОСОБА_1 не є громадянкою України, їй рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 та подання клопотання про оформлення належності до громадянства України.
З Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 паспортом громадянина України підрозділами УДМС у Миколаївській області не документувалась; документована паспортом зразка колишнього СРСР серії НОМЕР_1 , виданий 09.06.1987 Заводським РВК м. Миколаєва (4810).
Згідно відповіді Головного управління ДПС у Миколаївській області вбачається, що інформація про реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків гр. ОСОБА_1 відсутня, у зв'язку з чим джерела отримання доходів визначити не можливо.
Заявнику встановлення факту постійного проживання на території України необхідне для встановлення належності до громадянства України і відповідно до ст. 3 Закону України "Про громадянство України", громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Таким чином, сукупність зазначених доказів дозволяє дійти висновку про доведеність заявником факту її проживання в Україні станом на 24.08.1991, що необхідно їй для вирішення питання про належність до громадянства України. Встановлення факту постійного проживання по теперішній час заявнику не потрібно, тому вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 293, 294, 315 - 319 ЦПК України, суд
вирішив
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Інформація про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - встановити не можливо, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, ЄДРПОУ - 37844163, адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5-А.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.02.2022.
Суддя В. В. Кокорєв