Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1293/20
Провадження № 2/945/2/22
31 січня 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Карабут В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант", ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
встановив:
18 серпня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант", ОСОБА_2 (далі - відповідачі), про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 25 лютого 2017 року близько 21 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався в темний час доби, при ясній погоді, без опадів, у крайній правій смузі руху сухої асфальтованої проїзної частини автодороги М - 14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, яка має по дві смуги у кожному напрямку, що розподілені технологічним земляним насипом, зі сторони м. Одеса у напрямку м. Миколаїв, зі швидкістю приблизно 94 км/год, з увімкненим світлом фар головного освітлення у режимі «ближній».
В районі 126 км + 185 м автодороги М - 14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, керуючи транспортним засобом проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміни, у темну пору доби не обрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу, щоб мати змогу зупинити його у межах видимості дороги, внаслідок чого, при виявленні небезпеки у вигляді пішохода, якого він об'єктивно спроможний був заздалегідь виявити, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості автомобілю аж до повної його зупинки, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість, в результаті чого передньою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перебував на проїзній частині зазначеної автодороги.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року у справі № 480/2184/17 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням, із іспитовим строком на 3 (три) роки.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує на те, що в результаті вищевказаного зіткнення та його наслідків, що спричинило загибель ОСОБА_3 , його близьким родичам, а саме їй - матері ОСОБА_3 завдано матеріальну та моральну шкоду.
Також у позовній заяві позивач ОСОБА_1 посилається на те, що станом на дату дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_3 , відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК 1962583 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю Страховій Компанії "Альфа-Гарант", у зв'зку з цим 05 квітня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 повідомив Товариство з додатковою відповідальністю Страхову Компанію "Альфа-Гарант" про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування.
У позовній заяві позивач зазначив, що серед заявлених представником до відшкодування вимог, містилась вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 38400 грн. і відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника у розмірі 115200 грн.
05 серпня 2019 року представник позивача подав до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант" оригінал документів кримінального провадження та довідку про розмір пенсії позивача.
30 серпня 2019 року представник позивача подав до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа - Гарант" засвідчену копію обвинувального акта відносно ОСОБА_2 .
Позивач у позовній заяві зазначив, що 10 жовтня 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа - Гарант" надіслало на поштову адресу представника позивача лист з проханням надати Товариству з додатковою відповідальністю Страховій Компанії "Альфа - Гарант" вирок суду, яким встановлено вину водія транспортного засобу "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 .
26 листопада 2019 року представник позивача подав до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа - Гарант" засвідчену копію вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області у справі № 480/2184/17.
При цьому, станом на дату складання позовної заяви, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа - Гарант" не прийняло рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 .
Крім цього, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що сума відшкодування, яку має здійснити Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа - Гарант" є значно меншою ніж та фактична сума, яку їй було завдано, у зв'язку з чим, решту розміру заподіяної їй шкоди, має відшкодувати водій транспортного засобу "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який спричинив дорожньо - транспортну пригоду ОСОБА_2 .
Вказуючи на зазначені вище обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа - Гарант" на свою користь 115200 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника та 38400 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, позивач ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 361600 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної
небезпеки.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.
03 листопада 2020 року представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа - Гарант" подав на адресу суду відзив на позов, у якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підверджують право позивача ОСОБА_1 на відшкодування шкоди, заподіяної в результатті смерті ОСОБА_3 .
23 листопада 2020 року на адресу суду від ОСОБА_5 - представника позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому представник позивача просив брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24 листопада 2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 про участь представника позивача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання відкладено.
03 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа-Гарант" надійшло клопотання, в якому представник відповідача просив брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа-Гарант" про участь представника відповідача у судових засіданнях в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання відкладено.
У судове засідання 31 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 не з'явилася, при цьому 13 грудня 2021 року її представник ОСОБА_5 подав на адресу суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив розглядати справу без їхньої з позивачем участі.
Представник відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант", належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з'явився; відзив не подав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року у справі № 480/2184/17, 25 лютого 2017 року близько 21 години 00 хвилин водій ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався в темний час доби, при ясній погоді, без опадів, у крайній правій смузі руху сухої асфальтованої проїзної частини автодороги М - 14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, яка має по дві смуги у кожному напрямку, що розподілені технологічним земляним насипом, зі сторони м. Одеса у напрямку м. Миколаїв, зі швидкістю приблизно 94 км/год, з увімкненим світлом фар головного освітлення у режимі «ближній».
В районі 126 км + 185 м автодороги М - 14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ» у Миколаївському районі Миколаївської області, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п.2.3 «б», 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, керуючи транспортним засобом проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміни, у темну пору доби не обрав безпечну швидкість руху свого транспортного засобу, щоб мати змогу зупинити його у межах видимості дороги, внаслідок чого, при виявленні небезпеки у вигляді пішохода, якого він об'єктивно спроможний був заздалегідь виявити, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості автомобілю аж до повної його зупинки, хоча повинен був це зробити та мав таку технічну можливість, в результаті чого передньою частиною свого автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який перебував на проїзній частині зазначеної автодороги.
В результаті дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
Вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2019 року у справі № 480/2184/17 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання, у виді позбавлення волі, з випробуванням, із іспитовим строком на 3 (три) роки.
Згідно зі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації (а. с. 13 - 17).
Факт смерті потерпілого ОСОБА_3 також підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 17).
Позивач ОСОБА_1 є матір'ю загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а. с. 18).
Станом на момент дорожньо - транспортної пригоди до складу сім'ї загиблого ОСОБА_3 входила його матір, позивач у справі ОСОБА_1 .
Цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу "Mercedes Benz Sprinter 315 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , при взаємодії з яким загинув ОСОБА_3 , була застрахована відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю Страховою Компанією "Альфа-Гарант", що підтверджується копією Полісу № АК1962583, який діяв станом на 25 лютого 2017 року (а. с. 22).
Згідно з копією повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду від 05 квітня 2019 року представник позивача повідомив відповідача Товариство з додатковою відповідальністю Страхову Компанію "Альфа - Гарант" про настання страхового випадку з наданням копій документів, і просив виплатити страхове відшкодування.
10 жовтня 2020 року відповідач Товариство з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа-Гарант" повідомило представнику позивача ОСОБА_1 про необхідність надання додаткових документів.
26 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_1 направив відповідачу Товариству з додатковою відповідальністю Страховій Компанії "Альфа-Гарант" додаткові документи.
Докази прийняття відповідачем рішення стосовно виплати страхового відшкодування, суду не надавались.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з положеннями ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п'яти років після його смерті.
Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Розмір відшкодування може бути збільшений законом.
Згідно з положеннями ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з положеннями ст. 6 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон 1961-ІV), страховим випадком є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 Закону 1961-ІV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Статтею 22.1 Закону 1961-ІV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 27 Закону 1961-ІV, страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (стаття 27.3 Закону 1961-ІV).
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (стаття 27.5 Закону 1961-ІV).
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень.
Позивач є особою, яка досягла пенсійного віку і відносяться до непрацездатних осіб.
Таким чином, мінімальний гарантований законом розмір страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю сина ОСОБА_3 , складає 115200 грн. (36*3200).
Гарантований законом розмір страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю сина ОСОБА_3 моральної шкоди складає 38400 грн. (12*3200).
У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 р. № 4, роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Визначені позивачем суми страхового відшкодування відповідають мінімальним розмірам відшкодування, які гарантовані законом, і не перевищують суму страхового ліміту.
При цьому, будь - яких доказів на спростування позовних вимог представником відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова Компанія "Альфа-Гарант" суду не представлено; доказів, які б виключали відповідальність страховика, суду також не надано.
Щодо вимог позивача до відповідача ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди суд дійшов такого.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) судам роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач оцінює компенсацію за нанесену їй моральну шкоду відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 361600 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує вищезазначені обставини, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість наслідків, що наступили, та, керуючись роз'ясненнями п. 9 Постанови, згідно з якими моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз, суд, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає співмірною моральним стражданням позивача суму моральної шкоди у розмірі 361600 грн.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант", ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, - задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової Компанії "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, ЄДРПОУ 32382598) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маринівка, Доманівського району Миколаївської області(зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; серія та номер паспорту НОМЕР_5 ) 115200 грн. страхового відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника та 38400 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Борщова, Харківського району Харківської області (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Маринівка, Доманівського району Миколаївської області (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; серія та номер паспорту НОМЕР_5 ) 361600 грн. відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. О. Шаронова