61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
Справа №22-а- 1503\07 Головуючий 1 інстанції:Яризько В.О.
Категорія : скасування повідомлень Доповідач: Подобайло З.Г.
Постанова
Іменем України
27 вересня 2007 року м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Мельнікової Л.В.
Суддів - Подобайло З.Г., Сіренко О.І.
за участю секретаря судового засідання - Спесивцевої О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський Агрошляхбуд» на постанову господарського суду Харківської області від 21 травня 2007 року по справі № АС-13/37-07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський Агрошляхбуд»
до Ізюмської ОДПІ Харківської області
про скасування повідомлень
встановила :
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський Агрошляхбуд» звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції та просить скасувати податкові повідомлення рішення про застосування штрафу Ізюмської ОДПІ у Харківській області № 0000941520/0 від 25.07.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/0 від 25.07.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/0 від 25.07.2006р. на суму 19913,65 грн. , № 0000941520/1 від 23.08.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/1 від 23.08.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/1 від 23.08.2006р. на суму 19913,65 грн., № 0000941520/2 від 02.11.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/2 від 02.11.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/2 від 02.11.2006р. на суму 19913,65 грн., № 0000941520/3 від 11.01.2007р. на суму 1377,40 грн. , № 0000951520/3 від 11.01.2007р. на суму 10406,37грн., № 0000961520/3 від 11.01.2007р. на суму 19913,65 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 21 травня 2007 р. у справі № АС-13/37-07 за позовом ТОВ «Ізюмський Агрошляхбуд» до Ізюмської ОДПІ Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, у позові відмовлено в частині скасування податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ № 0000941520/0 від 25.07.2006р., № 0000951520/0 від 25.07.2006р., № 0000961520/0 від 25.07.2006р., № 0000941520/1 від 23.08.2006р., № 0000951520/1 від 23.08.2006р., № 0000961520/1 від 23.08.2006р., № 0000941520/2 від 02.11.2006р., № 0000951520/2 від 02.11.2006р., № 0000961520/2 від 02.11.2006р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмський Агрошляхбуд», будучі не згодним з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вважає її не законною не обґрунтованою, такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, прийнятою без повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 21.05.2007р. по справі № АС-13/37-07 та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський агрошляхбуд» у повному обсязі.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Ізюмська ОДПІ просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 21.05.07р. без змін, представник ОДПІ у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в запереченнях.
Ухвалюючи оскаржувану постанову , суд першої інстанції вважав доведеними відповідачем факти несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість , відображених в деклараціях, розрахунок штрафних санкцій здійснений відповідачем у відповідності до вимог норм пп.7.7.ст.7, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а отже правомірним прийняттям відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали адміністративного позову, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251-XII передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ст. 9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Статтею 17 цього Закону встановлено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Тобто механізм сплати зборів встановлюється виключно Законами України про оподаткування.
Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями ( далі Закон № 2181- ІІІ), який є спеціальним законом з питань оподаткування.
Порядок нарахування податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість», а порядок та строку звітування встановлений Законом № 2181-ІІІ.
Згідно п.5.1. ст.5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181- ІІІ і становлять 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону № 2181- ІІІ для подання податкової декларації.
Згідно з ч. 2 п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування.
Згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
Згідно п.7.7 ст.7 Закону № 2181- ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена перевірка позивача про дотримання ним вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань , про що складений акт № 779/152/03581925 від 18.07.2006р. В ході проведення перевірки встановлені факти несвоєчасного перерахування узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 105633,15 грн., що є порушенням вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» по деклараціям з податку на додану вартість.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення :
№ 0000941520/0 від 25.07.2006р., згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 10% в сумі 1377,40 грн.
№ 0000951520/0 від 25.07.2006р., згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"» в розмірі 20% в сумі 10406,37 грн.
- № 0000961520/0 від 25.07.2006р., згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 50% в сумі 19913,65 грн.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак первинна та повторна скарги позивача від 03.08.2006 р., від 29.08.2006 року відповідно, Ізюмською ОДПІ та ДПА у Харківській області були залишені без задоволення за рішеннями від 31.08.2006 року, від 23.10.2006 року, відповідно.
Після прийняття податковим органом рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення на ті ж саме суми з номером через дріб один з метою доведення платнику податків нового граничного строку сплати застосованих штрафних санкцій: 23.08.2006р. № 0000941520/1 на суму 1377,40 грн., № 0000951520/1 на суму 10406,37 грн., № 0000961520/1 на суму 19913,65 грн., через дріб два 02.11.06р. № 0000941520/2 на суму 1377,40 грн., № 0000951520/2 на суму 10406,37 грн. , № 0000961520/2 на суму 19913,65 грн.
Для податку на додану вартість першим податковим періодом звітного року є місяць, який для цілей пп. 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ підпадає під визначення терміну «базовий податковий період».
Як вбачається з додатку до акту перевірки від 18.07.2006 року № 779 ( а.с. 11) , позивачем подавались до податкового органу щомісячні декларації з ПДВ від 17.12.2004 року, від 19.01.2005 року, від 18.02.2005 року, від 21.03.2005 року, від 20.04.2005 року, від 19.05.2005 року, від 17.06.2005 року, від 14.07. 2005 року, від 18.08.2005 року, від 16.09.2005 року, від 18.10.2005 року, від 17.11.2005 року, 16.12.2005 року, від 20.01.2006 року.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, які застосовані відповідачем до позивача, відповідач розраховував суму затримки сплати податкового зобов'язання саме виходячи з базового податкового періоду - місяць, яка виникла з грудня 2004р. по січень 2006 року по сплаті податку на додану вартість.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач не оспорює факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 105633,15 грн. згідно поданих ним декларацій, доказів своєчасної сплати податку на додану вартість за грудень 2004р. - січень 2006 р. ним не надано. В суді апеляційної інстанції представник позивача підтвердив вказаний факт.
Позивачем до матеріалів справи надані копії платіжних доручень за листопад-грудень 2005р. ( а.с. 12-16) про сплату податку на додану вартість з вказанням за який період сплачується податок, при цьому позивач вказує, що відповідачем не в повному обсязі враховані суми на погашення за призначенням, оскільки лише до повноважень підприємства відносить право розпоряджатися своїми коштами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при сплаті позивачем податку на додану вартість в листопаді 2005р. , грудні 2005 року із зазначенням періоду за який сплачується податок та погашаються суми заборгованості - за квітень 2005 року, за серпень 2005р., за вересень 2005 року, за жовтень 2005 року, за листопад 2005 року , відповідачем правомірно здійснено зарахування даних сплат в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за попередні періоди, незважаючи на призначення платежу згідно платіжних доручень.
Такі дії відповідача відповідають вимогам п.п.7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань позивача на не відповідність акту перевірки вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327 , оскільки в акті перевірки від 18.07.2006 року викладені факти порушень та вказана норма закону, яка порушена ( а.с. 10-11).
Згідно п.п.3.1 п.3 Порядку N 253, який розроблений відповідно до Закону № 2181-ІІІ, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання і складає податкове повідомлення у випадках, коли здійснення такого розрахунку передбачено чинним законодавством.
В даному випадку , відповідачем складене податкове повідомлення-рішення, яке в розумінні п. 2.5 Порядку є однією з форм податкового повідомлення.
Відповідно п.п.3.2 п.3 Порядку № 253 у випадках, зазначених у п.3.1. Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення за формою згідно з додатком 3 за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма «Ш»), яким не передбачено обов'язку податкового органу складати акт перевірки для винесення рішення за такою формою.
Посилання позивача на те, що відповідач не мав права виносити податкове повідомлення-рішення, судом першої інстанції правомірно визнано неправомірним. повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення;
Судом правомірно зазначено, що недодержання вимог правових норм про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, які регулюють порядок прийняття рішення, може бути підставою для визнання такого рішення недійсним лише у разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. Якщо оскаржене податкове повідомлення-рішення в цілому відповідає вимогам чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення, а також порядку проведення перевірки, не можуть бути підставою для визнання його недійсним.
З наданих суду документів, пояснень, доводів апеляційної скарги вбачається, що позивачем не спростовується висновок податкової інспекції щодо встановленого факту несвоєчасної сплати самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ, тому суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем доведені факти несвоєчасної сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розрахунок штрафних санкцій здійснений у відповідності з нормами чинного законодавства, а отже відповідачем правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ № 0000941520/0 від 25.07.2006р., № 0000951520/0 від 25.07.2006р., № 0000961520/0 від 25.07.2006р., № 0000941520/1 від 23.08.2006р., № 0000951520/1 від 23.08.2006р., № 0000961520/1 від 23.08.2006р., № 0000941520/2 від 02.11.2006 р., № 0000951520/2 від 02.11.2006р., № 0000961520/2 від 02.11.2006 р.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведена перевірка позивача про дотримання ним вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань , про що складений акт № 779/152/03581925 від 18.07.2006р. В ході проведення перевірки встановлені факти несвоєчасного перерахування узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 105633,15 грн., що є порушенням вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» по деклараціям з податку на додану вартість.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після прийняття відповідачем за актом від 18.07.06 р. податкових повідомлень-рішень від 25.07.2006р. про застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ № 0000941520/0 в розмірі 10% в сумі 1377,40 грн., № 0000951520/0 від 25.07.2006р., в сумі 10406,37 грн., № 0000961520/0 від 25.07.2006р. в сумі 19913,65 грн. позивач, крім направлення до Ізюмської ОДПІ та до ДПА в Харківській області первинної та повторної скарг відповідно на ці податкові повідомлення - рішення і після прийняття якими рішень за результатами розгляду скарг відповідачем направлялись податкові повідомлення-рішення з позначками «1» та «2», також надіслав відповідно ст. 5 Закону № 2181-ІІІ повторну скаргу до ДПА України , яка за рішенням від 21.12.2007 року про результати розгляду повторних скарг ( а.с. 30-31) залишила її без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ без змін .
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після прийняття ДПА України рішення за результатами розгляду повторних скарг від 21.12.2006 року відповідачем 11.01.07 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000941520/3 на суму 1377,40 грн., № 0000951520/3 на суму 10406,37грн., № 0000961520/3 на суму 19913,65 грн. з метою доведення платнику податків нового граничного строку сплати застосованих штрафних санкцій.
Такі дії податкового органу по направленню після розгляду ДПА України скарги податкових повідомлень - рішень з позначкою «3» здійснені відповідно вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року в редакції Наказу Державної податкової адміністрації N 328 від 10.08.2005 року (далі Порядок № 253).
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не встановлені обставини щодо прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0000941520/3 від 11.01.2007р. на суму 1377,40 грн. , № 0000951520/1 від 11.01.2007р. на суму 10406,37грн., № 0000961520/3 від 11.01.2007р. на суму 19913,65 грн., а саме, не встановлено факту їх прийняття і направлення позивачу з метою доведення платнику податків нового граничного строку сплати застосованих штрафних санкцій у зв»язку з процедурою адміністративного оскарження в рамках ст. 5 Закону № 2181-ІІІ та у задоволенні вимог про їх скасування позивачу також слід відмовити з тих же підстав, що і вказані вище про скасування податкових повідомлень-рішень Ізюмської ОДПІ від 25.07.2006р., від 23.08.2006р., від 02.11.2006 р. , оскільки в розумінні ст. 6 Закону № 2181-ІІІ у платника податків - позивача виникає обов'язок сплатити суму штрафних санкцій у розмірі 1377,40 грн. , 10406,37грн., 19913,65 грн. , застосованих податковим органом - відповідачем за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Враховуючи наведе, судом допущене не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування постанови суду та ухвалення відповідно п.1 ч.1 ст. 202 КАС України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень про застосування штрафу Ізюмської ОДПІ у Харківській області № 0000941520/0, № 0000951520/0 , № 0000961520/0, № 0000941520/1, № 0000951520/1, № 0000961520/1, № 0000941520/2, № 0000951520/2, № 0000961520/2 та № 0000941520/3, № 0000951520/3, № 0000961520/3 .
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду першої інстанції щодо правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0000941520/0, № 0000951520/0 , № 0000961520/0, № 0000941520/1, № 0000951520/1, № 0000961520/1, № 0000941520/2, № 0000951520/2, № 0000961520/2.
Щодо обставин правомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0000941520/3, № 0000951520/3, № 0000961520/3 встановлені судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, п.1 ч.1 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмський Агрошляхбуд» задовольнити частково.
Постанову господарського суду від 21 травня 2007 р. у справі № АС-13/37-07 скасувати та прийняти нову постанову про відмову ТОВ «Ізюмський Агрошляхбуд» у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень про застосування штрафу Ізюмської ОДПІ у Харківській області № 0000941520/0 від 25.07.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/0 від 25.07.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/0 від 25.07.2006р. на суму 19913,65 грн. , № 0000941520/1 від 23.08.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/1 від 23.08.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/1 від 23.08.2006р. на суму 19913,65 грн., № 0000941520/2 від 02.11.2006р. на суму 1377,40 грн., № 0000951520/2 від 02.11.2006р. на суму 10406,37 грн., № 0000961520/2 від 02.11.2006р. на суму 19913,65 грн., № 0000941520/3 від 11.01.2007р. на суму 1377,40 грн. , № 0000951520/3 від 11.01.2007р. на суму 10406,37грн., № 0000961520/3 від 11.01.2007р. на суму 19913,65 грн.
Постанова набирає законної сили с моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 02 жовтня 2007 року.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Подобайло З.Г.
Сіренко О.І.