79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.01.2022 Справа № 914/3495/21
За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів
до відповідача:Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівна», м. Львів
про:стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за договором № 100275 від 04.03.2009
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - Д.О. Андрухів
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
На розгляд Господарського суду надійшла позовна заява ЛМКП «Львівводоканал» до ОСББ «Рівна» про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за Договором № 100275 від 04.03.2009.
Ухвалою від 24.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 20.12.2021.
Ухвалою від 20.12.2021 суд задовольнив клопотання позивача та зобов'язав ОСББ «Рівна» надіслати на юридичну адресу ЛМКП «Львівводоканал» додатки до відзиву на позовну заяву, зокрема копії платіжних доручень від 07.2018 по 11.2021 на 80 аркушах, докази відправки зобов'язав надати суду, продовжив позивачеві строк для подання відповіді на відзив до 12.01.2022, розгляд справи відклав до 17.01.2022.
17.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 31.01.2022.
У судове засідання призначене на 31.01.2022 представники сторін не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтовано тим, що 04.03.2009 між ЛМКП «Львівводоканал», як виробником послуг, та ОСББ «Рівна», як виконавцем, укладено договір № 100275, згідно умов якого виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок АДРЕСА_1 , а виконавець зобов'язується оплачувати надані послуги за затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені договором та додатками до нього. Як стверджує позивач, відповідач своїх обов'язків за договором не дотримався та не сплачував в повному розмірі кошти за надані послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 33889,65 грн. У зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості за договором позивач звернувся до суду із цим позовом.
Аргументи відповідача.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 30268/21 від 15.12.2021) відповідач зазначає, що впродовж дії Договору № 100275 від 04.03.2009 він вчасно та належно оплачує щомісячні платежі за поточне використання водопостачання та водовідведення згідно виставлених рахунків, зрідка допускаючи прострочення платежу за звітний місяць, здійснюючи при цьому в наступному місяці платіж за два місяці.
Як зазначає відповідач, з моменту укладення договору до теперішнього часу кожного місяця позивачем обраховується заборгованість за надання послуг, причини виникнення якої та відношення якої до ОСББ «Рівна», відповідачу не відомі. Відповідна заборгованість, розмір якої згідно загальної довідки позивача становить 25003,30 грн., існує з 2009 року та виникла до укладення договору № 100275 та фактичного користування відповідачем послугами позивача, а тому вона не визнається відповідачем. Вказану заборгованість відповідач жодного разу не погашав та не вчиняв жодних дій, що вказували б на визнання цього боргу. З огляду на те, що ця заборгованість виникла у 2009 році, вимога про її стягнення заявлена позивачем з пропуском встановленого законом строку позовної давності.
Відповідач вказує, що якщо від ціни позову відняти сплачену відповідачем суму коштів за листопад 2021 року у розмірі 8477,83 грн. то сальдо на кінець місяця становитиме 25411,82 грн. Відтак, враховуючи невизнання заборгованості у розмірі 25003,30 грн., станом на грудень 2021 року у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 408,52 грн., яка в цій частині ним визнається і буде оплачена.
Аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. №483/22 від 11.01.2022), у якому вказав, що ЛМКП «Львівводоканал» у даній справі заявляє до стягнення заборгованість, що утворилась по жовтень 2021 року включно (нарахування за листопад 2021 року до позовних вимог не увійшло). За період з січня 2018 року по листопад 2021 року відповідачем сплачено лише 285918,20 грн.. В певні місяці вказаного періоду відповідачем сплачено кошти в більшому розмірі, ніж місячне нарахування, що свідчить про те, що його дії спрямовані на погашення попередньої заборгованості та про визнання такої заборгованості. Враховуючи зазначене, а також зважаючи на положення п. 6.3. договору № 100275, відповідач своїми періодичними платежами перервав строк позовної давності, а тому позов подано у межах строку позовної давності.
Позивач також вказав, що при розрахунку заборгованості ним враховано також оплату в сумі 9452,55 грн., здійснену відповідачем у листопаді 2021 року за спожиті послуги за жовтень 2021 року. Доводи відповідача про те, що він належним чином сплачує надані йому послуги не відповідають дійсності та спростовуються змістом загальної довідки за період з січня 2018 року по жовтень 2021 року.
Оскільки загальна вартість наданих послуг становить 303978,32 грн., а відповідач сплатив лише 285918,20 грн., то він заборгував перед позивачем 18060,12 грн. Заборгованість в розмірі 21471,53 грн., яка вказана у першій колонці загальної довідки, виникла до січня 2018 року і являє собою заборгованість з часу укладення договору по грудень 2017 року. Розрахунок даної заборгованості до суду не може бути поданий у зв'язку зі зміною програмного забезпечення позивача .
Аргументи відповідача, викладені у запереченні на відповідь на відзив.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 1290/22 від 18.01.2022), у якому просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Відповідач вказує, що він кожного місяця оплачує вартість наданих послуг, заборгованість за останні три роки відсутня. Посилання позивача на те, що сплатою коштів в більшому розмірі, ніж місячне нарахування, відповідач перервав строк позовної давності, є безпідставними, оскільки ці оплати вчинені поза строком позовної давності, а тому такий строк не перервався. Більше того, такі дії не є визнанням боргу, а є лише оплатою за фактично надані послуги.
Той факт, що позивач вказав у відповіді на відзив заборгованість позивача у розмірі 18060,12 грн. свідчить про добровільне визнання боргу в меншому розмірі, ніж заявлений. Посилання на п. 6.3. договору № 100275 э безпідставним, з огляду на здійснення відповідачем оплат лише за фактично надані послуги в кожному звітному місяці із зазначенням в платіжних дорученнях призначення платежу за конкретний місяць та рік.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНВОЛЕНІ СУДОМ.
04.03.2009 між ЛМКП «Львівводоканал», як виробником послуг, та ОСББ «Рівна», як виконавцем, укладено договір № 100275 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг (надалі - Договір №100275), згідно із яким виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок АДРЕСА_1 , а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни передбачені цим договором та додатками до договору (п. 1.1. Договору № 100275).
Відповідно до п. 6.1. Договору № 100275 розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення проводяться виконавцем у грошовій формі відповідно до тарифів затверджених рішеннями виконавчого комітету. В разі зміни тарифів плата за послуги здійснюється відповідно до нових тарифів, без зміни інших умов договору.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяцем, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% (ОСББ «Рівна») комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. (Комісійна винагорода враховується виробником при розрахунках за надані послуги). При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість виконавця (п.п. 6.2, 6.3. Договору № 100275).
Рахунок на оплату спожитих послуг з водопостачання та водовідведення виставляється виробником послуг в останній день звітного місяця на підставі показів загальнобудинкових приладів обліку, а за їх відсутності: на підставі звіту виконавця послуг, поданого ним до 25-го числа звітного місяця на паперових носіях по формі - Додаток 3 та в електронному вигляді по формі - Додаток 4 (п. 6.4. Договору № 100275).
Виконавець послуг перераховує кошти, які поступили від споживачів на розрахунковий рахунок виробника послуг щоденно, але не пізніше трьох банківських днів (в разі вихідних та святкових днів) з обов'язковим вказанням призначення платежу: «оплата послуг водопостачання та водовідведення КОД 100275» (п. 6.6. Договору №100275).
Як встановлено судом на підставі рахунків на оплату, позивач за період з січня 2018 року по жовтень 2021 року включно надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за Договором №100275 на загальну суму 303978,32 грн.
В свою чергу, відповідач оплатив вартість наданих йому послуг за відповідний період на загальну суму 285918,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач у повному обсязі не сплатив вартість наданих йому послуг з водопостачання та водовідведення, позивач просить стягнути з відповідача як вартість послуг за період з січня 2018 по жовтень 2021, так і вартість наданих послуг до січня 2018, а всього на загальну суму 33889,65 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як передбачено ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір № 100275 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг та виконавцями послуг, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а спірні правовідносини виникли у процесі надання позивачем та споживання відповідачем житлово-комунальних послуг - послуг з водопостачання та водовідведення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (надалі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктами 5, 6 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189-VIII передбачено, що виконавцями послуг з централізованого водопостачання є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання, а послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону №2189-VIII).
Судом встановлено, що позивач, як виконавець послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, належним чином виконав свої обов'язки за Договором № 100275 щодо надання відповідачу, як споживачу, за період з січня 2018 року по жовтень 2021 року включно послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 303978,32 грн.
Водночас, відповідач своїх обов'язків щодо оплати вартості наданих послуг належним чином не виконав.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону №2189-VIII).
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Зі змісту п. 6.1. Договору № 100275 випливає, що розрахунки за послуги водопостачання та водовідведення проводяться виконавцем у грошовій формі відповідно до тарифів затверджених рішеннями виконавчого комітету.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 6.3. Договору № 100275 виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 2% (ОСББ «Рівна») комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. (Комісійна винагорода враховується виробником при розрахунках за надані послуги). При цьому, у першу чергу, погашається заборгованість виконавця.
Судом встановлено, що відповідач в обумовлені Договором № 100275 строки за період з січня 2018 року по жовтень 2021 року включно лише частково сплатив позивачу кошти, перерахувавши йому 285918,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути із відповідача 33889,65 грн. заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення. Вказана сума складається із суми заборгованості в розмірі 12418,12 грн. за період з січня 2018 року по листопад 2021 року та з 21471,53 грн. - заборгованості, котра згідно розрахунків позивача існувала станом на початок січня 2018 року і щодо котрої відповідач заперечував.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості з часу укладення договору по грудень 2017 року у розмірі 21471,53 грн., суд зазначає таке.
За змістом ст. 903 ЦК України на відповідача покладається обов'язок оплатити надані послуги. При цьому, відповідний обов'язок кореспондує собою обов'язок позивача довести факт надання таких послуг.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Зважаючи на те, що позивачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження факту надання ним послуг в заявленому розмірі, за період з моменту укладення договору і до грудня 2017 року, а відтак і факту наявності у відповідача заборгованості у розмірі 21471,53 грн., то суд відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.
Що стосується вимоги про стягнення 12418,12 грн. (33889,65 - 21471,53) заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з січня 2018 року по жовтень 2021 року, то суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, за вказаний період із суми 303978,32 грн., відповідач сплатив 285918,20 грн.
Згідно п. 6.3. Договору № 100275 відповідач має право на отримання 2% комісійної винагороди від перерахованих ним коштів.
Враховуючи вказане положення договору, а також зважаючи на фактично здійснену оплату, позивач був зобов'язаний перерахувати на рахунок відповідача 5718,35 грн. комісійної винагороди (285918,20 х 0,02).
Водночас, як вбачається зі змісту загальної довідки за період з січня 2018 року по листопад 2021 року відповідачу перераховано лише 5642,00 грн. комісійної винагороди.
Суд звертає увагу на те, що у розмір вказаної суми комісійної винагороди не включено частину суми комісійної винагороди у розмірі 76,36 грн. (зі 189,05 грн.), яка повинна бути донарахована відповідачу за сплачені ним 9452,55 грн. згідно платіжних доручень № 180 та № 181 від 08.11.2021.
Оскільки сплачені згідно платіжних доручень № 180 та № 181 від 08.11.2021 9452,55 грн., включаються позивачем в загальну суму сплачених відповідачем грошових коштів, то сума комісійної винагороди у розмірі 76,36 грн. також повинна бути врахованою при визначені загального розміру комісійної винагороди.
Зважаючи на те, що позивачем надано послуги на загальну суму 303978,32 грн., відповідачем сплачено лише 285918,20 грн., а згідно п. 6.3. Договору № 100275 відповідач має право на отримання комісійної винагороди в розмірі 5718,35 грн., то загальна сума заборгованості, яка наявна у відповідача перед позивачем становить 12341,76 грн. (303978,32 - 285918,20 - 5718,35).
Доказів повної чи часткової оплати зазначеної суми заборгованості відповідачем до суду подано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12341,76 грн. заборгованості за Договором № 100275 за надані послуги з водопостачання та водовідведення є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Як передбачено ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).
В судовому засіданні відповідач зазначив, що заявляє позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2018 року по листопад 2018 року, оскільки цей період виходить за межі трирічного строку позовної давності.
Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, так як з матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом січня 2018 року по листопад 2021 року оплачував вартість наданих послуг з водопостачання та водовідведення таким чином, що в окремих місяцях вартість сплачених послуг була меншою вартості наданих послуг, а в інших - вартість сплачених послуг була більшою вартості наданих послуг.
Водночас, пунктом 6.3. Договору № 100275 передбачено, що при оплаті послуг у першу чергу погашається заборгованість виконавця.
Таким чином, здійснюючи оплати у розмірі більшому, ніж необхідно, сума переплати згідно п. 6.3. Договору № 100275 спрямовувалась позивачем на погашення існуючої заборгованості, що виникала у зв'язку із меншими оплатами за попередні місяці. На підставі цього, судом встановлено, що заборгованість відповідача за період з січня по листопад 2018 року була сплачена останнім повністю в наступні періоди.
Відтак, суд констатує, що вимога позивача про стягнення 12341,76 грн. не виходить за межі позовної давності, а відтак підлягає задоволенню повністю.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 826,73 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Рівна» (79041, м. Львів, вул. Рівна, буд. 23; код ЄДРПОУ 34462182) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64; код ЄДРПОУ 03348471) 12341,76 грн. заборгованості та 826,73 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2022.
Суддя Крупник Р.В.