9 лютого 2022 року місто Київ
справа №752/5766/21
провадження№22-ц/824/2080/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Журавльова Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз"
на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 4 березня 2021 року, постановлену у складі судді Машкевич К.В.,
у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерини Богдана Васильовича про забезпечення позову до його подання,-
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 4 березня 2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кучерина Б.В. про забезпечення позову до його подання.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2265187780000) та належить ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" (код ЄДРПОУ 41000117, адреса: 01042, м.Київ, б-р Дружби Народів, 19) на праві власності.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідач ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали та її постановлення без повного і об'єктивного дослідження обставин справи, порушення судом норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в провадженні Голосіївського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СП «АТАД К», ТОВ «Глобал Інтерпрайзіс», ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", приватного нотаріуса КМНО Сазонової О.М. про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання недійсними договорів, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння. Провадження у справі відкрито 16 серпня 2021 року.
Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 4 березня 2021 року задоволено заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що власником спірного майна на момент звернення із заявою про забезпечення позову являлось ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", основним видом діяльності якого є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Таким чином накладення арешту на майно товариства безпосередньо перешкоджає господарській діяльності та потенційно несе ризики збитків, які понесе товариство внаслідок необґрунтованого забезпечення позову. Заява про забезпечення позову не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, яке за своєю суттю є гарантією відшкодування можливих збитків, які можуть бути завдані таким забезпеченням.
Судом першої інстанції не вирішено питання зустрічного забезпечення.
Крім того, заявлений спосіб забезпечення не є співмірним та адекватним заявленим позовним вимогам. Позивач порушує питання про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та обґрунтовує необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно тим, що право власності на майно переходило до третіх осіб. Однак позивач не пояснює чому, ще у листопаді 2020 року отримавши документи достатні для реєстрації права власності за собою, не вчинив жодних дій направлених на це. Відповідно до положень абз.3 ч.2 ст. 331 ЦК України у позивача ніколи не виникало право власності на спірний об'єкт. Обрані позивачем способи захисту про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння є взаємовиключними.
Позивач, заявляючи віндикаційну вимогу, не пояснює на підставі чого у нього виникло право власності на спірний об'єкт і у чому полягає протиправність реєстрації права власності на спірний об'єкт за ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз".
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження можливого відчуження спірного об'єкту третім особам та вчинення будь-яких дій, спрямованих на ускладнення виконання можливого рішення суду у разі задоволенні позовних вимог, зазначені побоювання позивача мають форму припущень та не знаходять свого обґрунтованого підтвердження.
ОСОБА_1 та його представник та інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Клочай М.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.
Представник ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", ТОВ «Глобал Інтерпрайзіс» в судове засідання не з'явилися, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи. Судові повідомлення повернуті до суду з відмітками поштових відділень "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому такі особи вважаються такими, що отримали судові повідомлення відповідно до п. 3 ч.8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" не повідомляло Київський апеляційний суд про зміну свого місцезнаходження та не вживало заходів для отримання судової кореспонденції, направленої на зазначену ним у апеляційній скарзі, та останню відому суду, адресу.
Приватний нотаріус КМНО Сазонова О.М. надала суду заяву в якій просила розглядати справу без її участі /а.с.129/.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клочай М.С., перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що вид забезпечення позову є сіпвмірним із позовними вимогами, з якими ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом, не порушує прав відповідача на володіння та користування своїм майном, в той час як відчуження зазначеного майна, в подальшому може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення такого.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, такі ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
Судом встановлено, що 1 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерина Б.В. подав до суду заяву про забезпечення позову, яка подана ним до подання позовної заяви, і мотивована тим, що 22 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СП «АТАД К», яке виступало замовником будівництва будинку АДРЕСА_2 , укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/06-17, за яким він отримав право набути у власність квартиру № 1 , розташовану на 5 поверсі об'єкта будівництва, загальною проектною площею 92,09 кв.м. План квартири був додатком №1 до Договору №22/06-17. На виконання договору він, покупець, сплатив забудовнику 1496150 грн. Додатковим договором від 16 листопада 2020 року про внесення змін до Договору №22/06-17, у зв'язку з проведенням технічної інвентаризації квартири, пункт 2.2. договору змінено та викладено у новій редакції, а саме: змінено номер квартири №13 на №12 та уточнено за даними технічної інвентаризації загальну площу квартири 96,80 кв.м., майнові права на яку були придбані ОСОБА_1 . Відповідно до сертифікату ДАБІ №ІY123201105316 від 5 листопада 2020 року будинок по АДРЕСА_2 визнано готовим до експлуатації, а 16 листопада 2020 року забудовник видав ОСОБА_1 довідку про 100% оплату майнових прав та довідку про набуття у власність майнових прав, згідно з договором купівлі-продажу майнових прав 22/06-17 від 22 червня 2017 року, та акт приймання-передачі майнових прав та квартири.
12 січня 2021 року він дізнався, що 4 січня 2021 року право власності на спірну квартиру зареєстровано за забудовником ТОВ «СП «АТАД К». З метою захисту своїх прав він та інші інвестори звернулися до МЮ України для скасування рішень державного реєстратора, розгляд скарги 9 лютого 2021 року було відкладено з огляду на наміри ТОВ «СП «АТАД К» врегулювати ситуацію добровільно. Водночас, 24 лютого 2021 року він дізнався з реєстру що його квартира № 12 за період із 13 по 18 лютого 2021 року вже двічі відчужена і її власником на даний час є ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз".
Посилаючись на незаконність реєстрації права власності і послідуючого відчуження квартири спочатку ТОВ "Глобал Ентерпрайзіс", а пізніше ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", зазначав, що має намір подати позов щодо оспорювання відчуження спірної квартири та визнання за ним права власності на цю квартиру. З огляду на неодноразові відчуження спірної квартири та недобросовісність дій відповідачів ТОВ "СП "АТАД К", ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" та ТОВ "Глобал Ентерпрайзіс", просив вжити заходів забезпечення позову до його подачі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 , оскільки невжиття такого заходу ускладнить виконання рішення суду по даній справі або зробить його неможливим до виконання і ефективного захисту його прав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи (ч.2 ст.149 ЦПК).
Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується забороною вчиняти дії щодо предмета спору. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки наявністю передбачених ст.149 ЦПК України підстав для застосування заходів забезпечення позову до його подачі.
При цьому суд виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернувся до суду, оскільки квартира 12 є власністю ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", яке як власник, у будь-який момент може здійснити її відчуження, або іншим чином розпорядитися нею.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам процесуального закону.
При вжитті заходів забезпечення позову судом обґрунтовано враховано як зміст вимог позивача, які полягають у оспорюванні законності вчинення відповідачами правочинів у відношенні спірної квартири і реєстрації права власності на це нерухоме майно, так і співмірність вжитих заходів із позовними вимогами та вид забезпечення позову.
Погоджуючись з ухвалою суду, колегія суддів враховує на те, що вжиті заходи у вигляді накладення арешту не призведуть до суттєвого обмеження прав ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз".
Доводи апеляційної скарги про те, що основним видом діяльності власника спірної квартири відповідача ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" є надання в оренду і експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, а тому накладення арешту на спірну квартиру перешкоджає його господарській діяльності, не спростовують висновків суду про наявність підстав для забезпечення позову.
Колегія суддів враховує, що накладення арешту на спірну квартиру № 12 ніяким чином не перешкоджає господарській діяльності товариства, яке має змогу у повному обсязі виконувати свої статутні цілі, в тому числі у відношенні будь-якого іншого нерухомого майна шляхом здачі його в оренду, користування, експлуатацію тощо, окрім спірної квартири.
Посилання скаржника на неможливість здачі ним в оренду спірної квартири навпаки свідчать про правильність доводів позивача і вжитих судом заходів забезпечення позову, оскільки передача спірної квартири в оренду третім особам у випадку задоволення позовних вимог не призведе до ефектиного поновлення прав позивача, якому доведеться витрачати час на подачу нових позовів до суду щодо визнання недійсним (розірвання тощо) договору оренди (чи інших договорів щодо речових прав третіх осіб на квартиру), а також виселення (тощо) інших осіб із квартири, що не відповідає положенням ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо необхідності ефективного захисту прав особи в судовому порядку.
Крім того, ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз»" залишається власником спірної квартири і її користувачем, а вжиті судом заходи перешкоджають лише розпорядженню даною квартирою, що є співмірними з вимогами позивача, які він має намір пред'явити.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява позивача не містить його пропозиції про зустрічне забезпечення і в ухвалі суду це питання не вирішено, що є важливим з огляду на вид діяльності відповідача та потенційно несе ризик збитків, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
У заяві позивача про забезпечення позову міститься розділ щодо зустрічного забезпечення, де позивач послався на відсутність підстав для зустрічного забезпечення і навів мотиви такої позиції.
За відсутності обставин, які є обов'язковою умовою застосування зустрічного забезпечення, таке забезпечення є правом, а не обов'язком суду. Це питання віднесено на розсуд суду і застосовується у разі наявних до того обґрунтованих сумнівів щодо безперешкодного можливого відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Відомостей про обставини, які слугують обов'язковою підставою для застосування зустрічного забезпечення матеріали справи не містять, а тому доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом першої інстанції зустрічного забезпечення є безпідставними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним та адекватним заявленим вимогам, оскільки ОСОБА_1 не надав пояснень чому у листопаді 2020 року, отримавши документи для реєстрації за собою права власності не вжив до цього жодних дій і право власності у нього відсутнє, а вимоги за якими позивач має намір звернутися до суду є взаємовиключними, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для забезпечення позову, необґрунтовані.
Дані обставини щодо наявності у позивача прав на спірну квартиру та обраних ним способів захисту свого права відповідно до положень цивільного процесуального закону з'ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обґрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обґрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову, і правомірності заявлених позовних вимог.
Це ж стосується посилань скаржника в апеляційній скарзі на не зазначення позивачем, на підставі чого у нього виникло право власності на спірну квартиру та щодо неправомірності набуття такого права відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження можливого відчуження товариством квартири чи ускладнення виконання можливого судового рішення, не спростовують висновків суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для накладення арешту, оскільки ТОВ "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз", як титульний власник нерухомого майна має право в будь-який час провести його відчуження. Таке припущення є обґрунтованим з огляду на неодноразове відчуження квартири за досить короткий період, а саме за тиждень. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе відчуження квартири може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як зазначає ОСОБА_1 полягають у поверненні майна у його власність.
Доводи скарги про те, що суд не врахував, що спірна квартира не є предметом позову у даній справі, що свідчить про безпідставність і неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову надумані. Спірна квартира, наявність прав на яку має намір доводити позивач, є безпосереднім предметом спору по справі.
Отже, вжиті судом заходи безпосередньо стосуються майбутнього предмету спору та поновлення прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. Такі заходи є співмірними, розумними і адекватними, в тому числі такими, що не перешкоджають відповідачу у здійсненні прав власника, зокрема володінні і користуванні майном.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веб-Дизайн Енд Софт Солюшнз" залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 4 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 14 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус