справа №380/23969/21
09 лютого 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Шийович Р.Я.,
за участю:
від позивача представник не з'явився,
від відповідача Хомин Н.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач ФОП ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 листопада 2021 року №Ф-7563-50 на суму 13870,66 грн. Головного управління ДПС у Львівській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) в сумі 13870,66 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 66 копійок);
- у зв'язку з систематичним, неодноразовим та повторним формуванням та надісланням Головним управління ДПС у Львівській області ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску з аналогічних та ідентичних підстав, які неодноразово визнавались судами протиправними та незаконними, з метою належного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи - 43968090) ) вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме - повторному та неодноразовому формуванні та надісланні ОСОБА_1 вказаних незаконних та безпідставних вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога є вже четвертою вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, яка винесена відповідачем з тих самих підстав, що і скасовані судом попередні вимоги, а також на підставі скасованих в судовому порядку у справі №380/12205/21 нарахувань з єдиного соціального внеску. Позивач вказує, що в силу закону з 01.01.2021 він звільнений від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітних періодів, за які його роботодавцями сплачено за нього страхові внески у розмірі не менше мінімального.
Ухвалою від 22.12.2021 суд відкрив спрощене позовне провадження в у справі.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника податку станом на 10.11.2021 у позивача обліковується недоїмка по єдиному внеску у розмірі 13870,66 грн. З огляду на це ГУДПС у Львівській області виставлено спірну вимогу. Крім того, скасування вимог про сплату боргу не призводить до автоматичного скасування заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У судове засідання по розгляду справи позивач явку представника не забезпечив, від представника ФОП ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила у його задоволенні відмовити повністю.
Суд заслухав доводи сторони відповідача, дослідив матеріали справи, з'ясував фактичні обставини, та-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 2003 року перебуває на обліку у ГУДПС у Львівській області, як платник податку з доходів фізичних осіб на загальних підставах, основний вид діяльності - КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права /арк. спр. 99/.
З 08.12.2006 позивач набув статус адвоката, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1258 /арк. спр. 102/.
10.11.2021 ГУДПС у Львівській області стосовно позивача відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи податкових органів винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7563-50 в сумі 13870,66 грн.
Вважаючи вказану вимогу протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Беручи до уваги вказану норму суд враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.06.2021 у справі №380/5145/21, яке на час розгляду даної справи набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняті Головним управлінням ДПС України у Львівській області від 11.02.2021 №Ф-7563-50 та від 14.05.2021 №Ф-7563-50 винесені щодо ФОП ОСОБА_1 . Суд звернув увагу, що відповідно до витягу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, відповідно до якого у період з вересня 2018 року по березень 2021 року Комунальним некомерційним підприємством «Десята міська лікарня м. Львова» як роботодавцем позивача здійснювалась сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за нього. Також, у період з січня 2018 року по березень 2021 року сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснювалась особисто позивачем. З урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, суд виснував, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску є протиправним, оскільки позивач у період, за який йому нараховано недоїмку, перебував у трудових відносинах та отримував дохід, на підставі якого за нього роботодавцем та ним особисто сплачувався єдиний страховий внесок.
Також суд враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі №380/12205/21 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14.06.2021 №Ф-7563-50 на суму 13870,66 грн. В межах спірних у цій справі правовідносин позивач також оскаржив:
- нарахування єдиного внеску № 9300106397 вiд 26.04.2018 на суму 8448,00 грн. за 2017 рік по терміну сплати 02.05.2018 (код операції 17F);
- нарахування єдиного внеску № 9342789/ev від 19.10.2018 на суму 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року, в тому числі 819,06 грн. за вересень 2018 року, по терміну плати 19.10.2018 року (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №612821/ev від 21.01.2019 на суму 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року по терміну плати 21.01.2019 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №3529684/ev від 19.04.2019 на суму 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року по терміну плати 19.04.2019 року (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №5004412/ev від 19.07.2019 на суму 2754,18 грн. за другий квартал 2019 року по терміну плати 19.07.2019 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №6480727/ev від 21.10.2019 на суму 2754,18 грн. за третій квартал 2019 року по терміну плати 21.10.2019 року (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №601331/ev від 20.01.2020 на суму 2754,18 грн. за четвертий квартал 2019 року по терміну плати 20.01.2020 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №2083448/ev від 21.04.2020 на суму 2078,12 грн. за перший квартал 2020 року по терміну плати 21.04.2020 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №3580124/ev від 20.07.2020 на суму 1039,06 грн. за другий квартал 2020 року по терміну плати 20.07.2020 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №5069226/ev від 19.10.2020 на суму 3178,12 грн. за третій квартал 2020 року по терміну плати 19.10.2020 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №622659/ev від 19.01.2021 на суму 2200 грн. за четвертий квартал 2020 року по терміну плати 19.01.2021 (код операції 17Х);
- нарахування єдиного внеску №20761712 вiд 28.04.2021 на суму 1100 грн. за 2019 рік по терміну сплати 30.04.2021 (код операції 17F).
Хоча, вказане рішення станом на день розгляду даної справи законної сили не набрало, проте на переконання суду має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
При розгляді справи суд керується наступними законодавчими нормами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абз. 3 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно із абзацом третім п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
В абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Абзац 2 цієї ж норми встановлює, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Аналіз вищевикладених норм вказує, що необхідною умовою для сплати фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є здійснення такою особою підприємницької діяльності; самозайнятість особи, зокрема, здійснення нею незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, неотримання доходу від таких видів діяльності, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, не дає підстав для звільнення від сплати єдиного внеску.
При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду викладені від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та від 04.12.2019 у справі №440/2149/19. Окрім іншого, суд визначив, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, як і особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську та вважається самозайнятою особою, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Під час розгляду справи з'ясовано, що заборгованість позивача визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10.11.2021 №Ф-7563-50 на суму 13870,66 грн. виникла за період з 02.05.2018 по 30.04.2021, що підтверджується інформацією з Електронного кабінету платника податків /арк. спр. 111-119/.
Визначаючись щодо правомірності нарахування контролюючим органом спірного боргу (недоїмки) суд бере до уваги наступне.
Вище встановлено, що відповідно до Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування №6442 3241 4389 0410, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 18.07.2021, а також відповідно до Довідки за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» № НОМЕР_1 , сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 18.07.2021, а також відповідно до Довідки за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування» № НОМЕР_2 , сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 18.07.2021, видно, що ОСОБА_1 з 13.09.2018 по даний час перебуває у трудових відносинах та є працевлаштованим за основним місцем роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Десята міська лікарня м. Львова». Роботодавцем сплачені за позивача, як за найманого працівника щомісячні внески з ЄСВ у розмірах не менших від мінімального страхового внеску, згідно з вимогами абз. 2 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за період часу з вересня 2018 року по березень 2021 року /арк. спр. 128, 133/.
Ба більше, ОСОБА_1 з листопада 2020 року по даний час перебуває у трудових відносинах та є працевлаштованим за основним місцем роботи в Середній загальноосвітній школі №62. При цьому, роботодавцем також сплачені за позивача, як за найманого працівника щомісячні внески з ЄСВ за період з листопада 2020 року по березень 2021 року /арк. спр. 128, 133/.
Суд враховуючи правові висновки Верховного Суду, та встановлені під час розгляду справи обставини вважає, що нарахування відповідачем недоїмки по сплаті єдиного внеску зазначеної у спірній вимозі є протиправним, оскільки позивач у період, за який йому нараховано таку недоїмку, перебував у трудових відносинах та отримував дохід, на підставі якого за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок.
З огляду на викладене, суд висновує, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню як протиправна.
Окрім того, суд наголошує, що відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування ОСОБА_1 сум з єдиного соціального внеску, які наявні в його інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 “Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)” станом на 01.04.2021 /арк.111, 112 спр./.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі №800/341/17 (9991/944/12) і від 12.11.2019 у справі №9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Суд зазначає, що у випадку скасування вимоги відповідач зобов'язаний відобразити інформацію в обліковій картці платника.
Крім того, суд враховує, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи встановлені обставини, беручи до уваги, факт неодноразованого винесення контролюючим органом вимог про сплату боргу (недоїмки) стосовно позивача з аналогічних підстав, суд вважає за необхідно вийти за межі позовних вимог та окрім визнання протиправною та скасування оскаржуваної у позові вимоги, зобов'язати ГУДПС у Львівській області внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення боргу зі сплати єдиного внеску визначеного у спірній вимозі.
Щодо постановлення за наслідком розгляду справи стосовно відповідача окремої ухвали, то суд не розцінює таку вимогу, як окрему в межах заявленого позову, та зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. Вона може бути постановлена лише, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи було встановлене відповідне правопорушення. Проте таких правопорушень судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 3178,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090) про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 листопада 2021 року №Ф-7563-50 на суму 13870,66 грн. (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 66 копійок).
3. Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом виключення боргу зі сплати єдиного соціального внеску згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 листопада 2021 року №Ф-7563-50 на суму 13870 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят) грн. 66 коп.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ ВП 43968090) судові витрати у виді судового збору в сумі 3178 (три тисячі сто сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складене та підписане 14.02.2022.
Суддя Кравців О.Р.