м. Вінниця
15 лютого 2022 р. Справа № 120/17431/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з 01.01.2016. При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що у квітні 2018 року йому здійснено перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2016 у відповідності до Закону України від 23.12.2015 №900-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статей 51, 63 Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 та на підставі виданої Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Вінницькій області довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення поліцейських №11149.
Виплату частини перерахованої пенсії за минулі періоди ГУ ПФУ у Вінницькій області почало здійснювати в квітні 2018 року, що підтверджується випискою Вінницького ОУ АТ «Ощадбанк» від 23.11.2021 за період з 01.03.2018 по 30.04.2018.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що тривала невиплата частини перерахованої пенсії за минулі періоди сталася з вини відповідача, позивач вважаю, що відповідно до положень Закону №2050-ІІІ він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням частини щомісячних пенсійних виплат, перерахованих йому відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
Ухвалою від 08.12.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
23.12.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що доплата по Постанові №103 виплачувалась позивачу разом з основним розміром пенсії включно по червень 2021 року.
Також, 14.12.2022 відповідачем надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в яких представник пенсійного фонду зазначила, що у Головного управління виник обов'язок щодо виплати перерахованої позивачу пенсії в новому розмірі 6317,36 грн. з 01.01.2018, щодо виплати перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 обов'язок виник тільки з 01.01.2019 та донарахування до пенсії виплачувались по 30.06.2021.
Поряд з цим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року у справі №802/110/18-а зобов'язано Головне управління здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до довідки УМВС у Вінницькій області № 11149 про розмір грошового забезпечення про перерахунок пенсії, що фактично виплачені по відповідній посаді за грудень 2015 року на загальну суму - 6962,57 грн. На виконання вказаного рішення суду, здійснено умовний розрахунок розміру пенсії, який склав - 5878,83 грн., що менший від виплачуваного. Тобто, на виконання рішення у справі від 30.03.2018 №802/110/18-а заборгованість не нараховувалась.
Стосовно виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії ГУ ПФУ у Вінницькій області представник відповідача зазначив, що статтями 1, 2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. З урахуванням статті 2 Закону №2050 виплата компенсації можлива, в разі нарахування пенсії та не проведення її виплати, в місяці за який вона нарахована.
Як зазначив відповідач, на виконання Постанови №103 він здійснив перерахунок пенсії та виплату в порядку визначеному пунктом 3 Постанови №103, а тому правові підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
На підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Вінницькій області №11149, в якій розмір грошового забезпечення позивача було визначено в сумі 7396,09 грн., ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 з урахуванням таких складових грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за службу в умовах режимних обмежень та премія.
Розмір пенсії склав 6317,36 грн., а виплата розрахованої суми заборгованості за період з 01.01.2016 по 30.04.2018 в сумі 77715,25 грн. розстрочена.
Як зазначає відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, виплата розстроченої заборгованості тривала до 30.06.2021.
Поряд із цим, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2018 у справі №802/110/18 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2016 відповідно до оновленої довідки УМВС України у Вінницькій області №11149 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, згідно якої розмір грошового забезпечення позивача визначено в сумі 6962,57 грн., з урахуванням таких складових грошового забезпечення як посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років та премія.
На виконання вказаного рішення суду, відповідачем було здійснено умовний розрахунок розміру пенсії позивача, який склав - 5878,83 грн., що менший від виплачуваного. Тобто, на виконання рішення у справі від 30.03.2018 №802/110/18-а заборгованість не нараховувалась.
Також, позивач звертався до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою, в якій, окрім іншого, просив здійснити розрахунок та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, яка визначається відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У листі № 8860-8341/Р-02/8-0200/21 від 10.08.2021 відповідач, зокрема, зазначив, що законні підстави для нарахування компенсації втрати частини доходів відсутні.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходи із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону № 1058-ІV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 у справі № 814/1527/17, від 18.12.2018 у справі № 816/301/16, від 04.01.2019 у справі № 159/1615/17, від 30.09.2020 у справі № 2-а-1/11, від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19, від 31.08.2021 у справі № 264/6796/16-а.
Відтак пенсійний орган, з вини якого пенсіонером не було вчасно нараховано та виплачено пенсію, повинен здійснити виплату такої пенсії з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата пенсіонеру суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості з пенсії, є порушенням прав пенсіонера на отримання такої компенсації.
Крім того, суд додатково зазначає, що Порядок № 649 був чинним до 22.07.2020, а виплату заборгованості здійснено лише 01.07.2021.
З огляду на викладене, а також зважаючи на обставини справи, суд приходить до висновку, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок допущеної протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати заборгованої пенсії та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в цій частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 30.06.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 по 30.06.2021.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення суду складено 15.02.2022
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна