79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2022 Справа № 914/3963/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув справу
за позовом: Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Миколаївській області, м. Миколаїв,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів,
предмет позову: стягнення 65 509,03 грн.,
підстава позову: порушення договірних по договору № 33 від 25.05.2020,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
22.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 65 509,03 грн. Ухвалою суду від 24.12.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 11.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 09.02.2022.
Сторони повідомлено належним чином про дату та час судового засідання, адже від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його представника, а згідно з відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901414351320, присвоєним вихідній кореспонденції суду, адресованій Товариству з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», відправлення вручено за довіреністю 14.01.2022.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Відзиву на позовну заяву відповідачем у строк, встановлений законом і судом, не подано. Жодних інших заяв, клопотань від позивача також не надходило.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Причинами для відкладення розгляду справи визначено, зокрема, неявку в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, проте, причин неявки в судове засідання не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав..
За таких обставин, суд не вважає неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 09.02.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що ТОВ «Кондор Логістик» не виконує свої обов'язки відповідно до умов договору № 33 від 25.05.2020, тоді як позивачем виконано свої зобов'язання та сплачено відповідачу 50 373,60 грн. Відповідачем здійснено відпуск пального лише на суму 1 668,00 грн. З кінця лютого 2021 скретч-картки відповідача на АЗС не обслуговуються, про що позивач повідомляв контрагента по телефону та письмовими претензіями. Станом на 24.11.2021 постачання пального не відновлено. Таким чином обов'язки відповідача щодо поставки пального в обсязі 2 485 літрів дизельного палива та 435 літрів бензину А-92 на загальну суму 48 705,00 грн. Крім стягнення вказаної суми, позивачем також нараховано 13 394,04 грн. пені, і 3 409,39 грн. штрафу.
Відповідач відзиву на позовну заву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
25.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (згідно з договором - продавець, відповідно до обставин справи - відповідач) та Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Миколаївській області (згідно з договором - покупець, відповідно до обставин справи - позивач) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 33, відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання продати покупцю бензин марки А-92 (талони номіналом 10, 15, 20 л) та дизельне паливо (талони номіналом 10, 15, 20 л) (надалі - товар), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 50 373,60 грн.
Сторонами підписано специфікацію на бензин автомобільний А-95 в кількості 435 л, вартістю 6 046,50 грн., та дизельне паливо в кількості 2 585 л, вартістю 35 931,50 грн., тобто всього на суму 50 373,60 грн.
01.06.2020 сторонами підписано видаткову накладну № 140520/4 на суму 50 373,60 грн.
04.06.2020 позивачем сплачено відповідачу 50 373,60 грн.
20.04.2021 позивачем отримано лист відповідача від 13.04.2021 з проханням продовження договірних зобов'язань щодо відпуску пального, з повідомленням про наявність технічних проблем в системі відпуску пального частково, про гарантування виконання умо договору у повному обсязі.
Позивач звернувся до відповідача з претензією № 39/8-909 від 18.06.2021 про усунення недоліків та технічних проблем з відпуску пального за скретч-картками (талонами) на суму 139 197,20 грн. по договорах від 17.10.2019, від 25.05.2020 та від 14.12.2020. у відповідь на вказану претензію відповідач зазначив, що він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань, що про наступні поставки повідомить покупця, гарантував відпуск палива в повному обсязі до кінця року (лист від 10.09.2021).
24.11.2021 позивачем отримано відмову в обміні талонів на паливо: дизель і бензин А-92 на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Петрол Маркет» з підстав «залишки відсутні», що підтверджується службовими документами № 28026, № 28027, № 28028, № 28029, № 28030, № 28031 по картках НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 .
Картки з такими номерами (повною інформацією), як і інші скретч-картки WOG знаходяться у позивача, їх копії долучені до позовної заяви у кількості 164 одиниць. Аку ж кількість карток відображено позивачем у позовній заяві при визначенні об'єму та вартості залишку невикористаного палива.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару - бензину та дизельного палива в картках.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача товар - бензин марки А-92 і дизельне паливо у скретч-картах загальною вартістю 50 373,60 грн., які позивачем сплачено 04.06.2020. Договором передбачено, що продавець зобов'язаний поставити товар в обсягах і комплектності, зазначених у специфікаціях; усунути виявлені покупцем недоліки або замінити товар неналежної якості чи комплектності протягом 20 днів з моменту отримання від покупця акту недоліків про виявлену неналежну якість товару. Якщо за об'єктивних обставин замінити товар неможливо, продавець зобов'язаний в цей же строк повернути вартість товару неналежної якості згідно з цінами, зазначеними в специфікації.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі 04.06.2020, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Суд також звертає увагу, що враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання скретч-карток, мету придбання таких - мати можливість їх пред'явлення на АЗС для отримання палива у погодженій кількості та у межах строку дії таких карток, позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред'явленні карток. Технічні збої в системах оператора, впровадження карантинних заходів (які вже існували на час укладення договору) чи зростання цін на нафтопродукти не можуть вважатись об'єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Як встановлено вище, позивачу передано скретч-картки (бензин і дизельне паливо у скретч-картках), проте, лише частина з них - в сумі 1 668,00 грн. виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами відповідачем. Решта скретч-карток, загальною вартістю 48 705,60 грн. з незалежних від позивача причин неможливо обміняти на АЗС на відповідне паливо. На підтвердження зазначеного позивачем долучено службові документи АЗС від 24.11.2021. На час постановлення рішення даній справі про інші обставини жодною зі сторін суду не повідомлено.
Суд звертає увагу, що із листування сторін вбачається, що відповідач не заперечив факту неналежного виконання своїх зобов'язань перед позивачем, навіть більше, визнавав допущення таких. Під час розгляду справи таких обставин також не спростоував.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на їх спростування відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо реалізації ним придбаних у відповідача сктреч-карток лише частково, вартістю 1 668,00 грн., та неможливості реалізації решти - на суму 48 705,60 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати частину карток, придбаних у відповідача, суд визнає доведеною та не спростованню. Наведене не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару - пального у скреч-картках, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, обов'язок забезпечення здійснення якого належить відповідачу.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Як встановлено судом вище, та не спростовано відповідачем, із претензій позивача вбачаєтеся, що позивач вимагав у відповідача усунення недоліків щодо отримання палива. Вартість нереалізованих карток на пальне, придбаних у відповідача, становить 48 705,60 грн. (2 485 л дизельного палива та 435 л бензину), що не заперечено та не спростовано відповідачем.
Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 48 705,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, позивач нараховує 13 394,04 грн. пені, і 3 409,39 грн. штрафу.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків виконання зобов'язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф 7 відсотків від вказаної вартості товару.
Суд зауважує, що відповідно до п. 5.1 договору продавець зобов'язаний поставити товар належної якості та комплектності разом із накладною протягом 15 календарних днів після підписання цього договору. Як зазначалося вище, позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Скретч-картки передані позивачу 01.06.2020, коли сторонами підписано видаткову накладну № 140520/4 на суму 50 373,60 грн. Та як виявилось, такі не були забезпечені достатньою кількістю палива, доступного для обміну позивачем. У визначений договором строк, останнім днем якого було 09.06.2020, обміну карток чи поставки додаткових карток не було вчинено. Тому з 10.06.2020 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пленумом Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснюється, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналізуючи вимогу про стягнення пені, суд звертає увагу, що позивач починає нараховувати пеню з 01.03.2021 і нараховує до 30.11.2021. При цьому позивач не обґрунтовує виникнення прострочення саме в визначену ним дату. А відповідно до умов договору, як судом встановлено вище, прострочення поставки товару настало в іншу дату. Тому позивач мав право нараховувати пеню за період шести місяців, починаючи з 10.06.2020, і до 10.12.2020. Однак, обраний без обґрунтувань позивачем період не відповідає обставинам справи. Тому пеня, визначена позивачем, не є обґрунтованою і позовна вимога в частині її стягнення задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості, то суд зазначає, що з 10.06.2020 минуло понад 30 днів, у зв'язку з чим позивач правомірно заявляє до стягнення 3 409,39 грн. штрафу
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (ідентифікаційний код юридичної особи 39046990, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Миколаївській області (ідентифікаційний код юридичної особи 34772662, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Спаська, будинок 32) 48 705,00 грн. основного боргу, 3 409,39 грн. штрафу та 1 805,79 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 13 394,04 грн. пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.02.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.