79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2022 Справа № 914/3584/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув справу
за позовом: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл Сервіс", м. Львів,
предмет позову: стягнення 19 292,52 грн.,
підстава позову: порушення умов договору № 154 від 09.12.2020 року,
за участю представників:
позивача: Дримченко Андрій Володимирович (в режимі відеоконференції),
відповідача: не з'явився.
26.11.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл Сервіс" про стягнення 19 292,52 грн.
Ухвалою суду від 30.11.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 12.01.2022. Судові засідання відкладались на 02.09.202 та на 09.02.2022, у тому числі і за клопотанням представника відповідача (12.01.2022).
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Відзиву на позовну заяву не подано.
У судове засідання 09.02.2022 з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції), судом задоволено його клопотання про поновлення строку для подання доказів, поданих з клопотанням 04.02.2022, без виходу до нарадчої кімнати. Відповідач повторно явку представника не забезпечив, причин неявки не повідомив. Суд зауважує, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, адже 12.01.2022 ним подано клопотання про відкладення судового засідання, а 02.02.2022 на підставі заяви його представника Богославця Олега Мирославовича останньому надано доступ до матеріалів даної справи в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Причинами для відкладення розгляду справи визначено, зокрема, неявку в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомляється про дату та час судових засідань у спосіб надіслання на його юридичну адресу судових рішень. Відповідач інших адрес суду не повідомляв, а враховуючи, подані представником відповідача клопотання, описані вище, суд вважає, що учасник справи повідомлений належним чином про її розгляд. При цьому своїми процесуальними правами під час розгляду справи не скористався. Відтак, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 09.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що ТОВ «Транс Ойл Сервіс» не виконує свої обов'язки відповідно до умов договору № № 154 від 09.12.2020, у зв'язку з чим нереалізованими залишились талони на суму 16 188,00 грн., тобто не переданим залишилось пальне в обсязі 760 літрів (76 талонів номіналом 10 л). Позивач зазначає про звернення до відповідача із претензіями щодо виконання умов договору, проте, такі залишились без задоволення. У зв'язку з порушенням умов договору позивачем також нараховано 2 760,26 грн. пені, як складається із 1 537,10 грн. пені та 1 133,16 грн. штрафу, 126,74 грн. 3 % річних, 307,57 грн. інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
09.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» (згідно з договором - постачальник, відповідно до обставин справи - відповідач) та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області (згідно з договором - замовник, відповідно до обставин справи - позивач) уклали договір № 154 на поставку товару, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити замовнику по бланках внутрішнього обігу (далі - талони) бензин - марка А-95 (далі - товар) в асортименті, в кількості і за цінами, вказаними в цьому договорі, а замовник - прийняти і оплатити вказаний товар.
Додатком № 1 до договору сторонами підписано специфікацію на бензин А-95, 1 700 літрів, на загальну суму 36 210,00 грн. з ПДВ.
28.12.2020 позивачем сплачено відповідачу 36 210,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2089.
14.01.2021 сторонами підписано акт приймання-передачі талонів на пальне в кількості 170 штук по 10 л.
Листом від 19.02.2021 відповідач повідомив позивача про зміну його місцезнаходження.
Згідно з реєстром позивача у серпні 2021 не використаними є талони в кількості 76 штук, номіналом по 10 л. Позивачем долучено копії талонів, які залишились в його розпорядженні, зі строком дії до 12.01.2022, номіналом 10л в кількості 76 одиниць.
Згідно з претензією від 16.08.2021 позивач вимагав у відповідача вжити невідкладних заходів щодо забезпечення виконання умов договору шляхом заміни невикористаних (заблокованих і непридатних) талонів на 760 л на аналогічну кількість талонів, придатних для обміну на товар, або відшкодувати збитки на суму 16 188,00 грн., про що повідомити замовника упродовж 10 днів з дня отримання претензії. На підтвердження доказів надіслання претензії подано копію фіскального чеку від 17.08.2021.
Докази відповіді відповідача на вказану претензію, як і докази заміни талонів чи відшкодування вартості неотоварених талонів у матеріалах справи відсутні.
На підтвердження зазначеної в позовній обставини про відмову в отоваренні пального позивачем подано фото екрану терміналу АЗС з відмовою в отриманні товару зі статусом талонів «заблоковано».
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару - бензину А-95.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім цього, ст. 693 Цивільного кодексу України перебачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача товар - бензин марки А-95 у талонах в кількості 1 700 л, вартістю 36 210,00 грн., які позивачем сплачено 28.12.2020.
Відповідно до п. 5.3 договору передача товару замовнику здійснюється цілодобово окремими партіями шляхом його обміну на талони постачальника, що є підставою для відвантаження товару з АЗС, які обслуговують талони постачальника.
Відповідно до п. 5.5 договору обов'язок постачальника поставити товар вважається виконаним з моменту обміну усіх талонів замовника на товар в кількості і асортименті, вказаних у талонах.
Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку талонів і товару у строки, встановлені цим договором.
Позивачем підтверджено вжиття ним заходів щодо повідомлення відповідача про недоліки обміну талонів на пальне, що вбачається із претензії від 16.08.2021. Проте, відповідач не відреагував на звернення позивача, обміну талонів не провів, грошові кошти не повернув, інших зауважень чи незгод не висловив. Відповідач також не реалізував своє право на заперечення підстав позову у спосіб подання відзиву на позовну заяву.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим, кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар - пальне на умовах переоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Талон відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання талонів з метою мати можливість їх пред'явлення на АЗС для отримання палива, суд зазначає, що позивачу мали бути передані талони, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні талонів на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій позивача для отримання палива на АЗС при пред'явленні талону. Як встановлено з матеріалів справи, позивачу передані відповідні талони, проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами іншою стороною. Решта талонів у кількості 76 штук позивач не може бути отоварена позивачем з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Як встановлено вище, відповідач неналежним чином виконував свій обов'язок щодо поставки товару - бензину марки А-95 на АЗС за талонами, придбаними позивачем у відповідача, чого останній не заперечив ні у відповідь на претензію, ні на позовну заяву.
Позивач стверджує, що з придбаних у відповідача 1 700 літрів пального у талонах не отриманими залишаються 760 літрів, вартість яких згідно з даними специфікації становить 16 188,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Враховуючи встановлені обставини справи, неспростованість їх відповідачем, суд доходить висновку про порушене право позивача на отримання оплаченого ним товару у спосіб відпуску палива на АЗС в кількості, обумовленій договором. Відповідно, позивач має право вимагати у відповідача повернення сплаченої за неотриманий товар грошової суми. Такою сумою є 16 188,00 грн., що відповідає вартості 760 літрів, придбаних по ціні 21,30 грн. згідно зі специфікацією. Враховуючи наведене, сума, заявлена до стягнення, визнається судом обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач також заявляв до стягнення 1 537,10 грн. пені та 1 133,16 грн. штрафу, 126,74 грн. 3 % річних, 307,57 грн. інфляційних втрат.
Так, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.4.2 договору встановлено, що за порушення постачальником строків постачання товару стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, по якому допущено прострочення постачання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Згідно з п. 6.3.4 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку талонів і товару у строки, встановлені цим договором. Пунктом п. 5.2 договору передбачено, що талони не є товаром, а п. 5.5 договору передбачає, що обов'язок поставити товар є виконаним у момент обміну усіх талонів замовника на товар.
Позивач вважає, що станом на серпень 2021 талони в тій спірній кількості, що є предметом позову, не могли бути обміняні на АЗС на паливо, про що було повідомлено відповідача у претензії від 16.08.2021, тому і прострочення настало 16.08.2021.
Суд зауважує, що звертаючись із відповідною претензією, станом на 11.08.2021 позивачем уже сформовано реєстр невикористаних талонів, які очевидно до цього часу пред'являлись на АЗС, проте не могли бути отоварені. У відповідь на претензію відповідач не здійснив обміну непридатних карток, а також не повідомив причин стосовно обставин, повідомлених йому позивачем. Разом з тим, суд зазначає, що незважаючи на встановлені та не спростовані відповідачем обставини фактичної непридатності карток, проданих відповідачем, на обізнаність відповідача із недоліками таких карток, із наявних у справі доказів у співвідношенні зі строками виконання зобов'язань, передбачених п. 5.5 договору, неможливо точно встановити, коли у відповідача наставав момент прострочення. Суд звертає увагу, що для нарахування пені потрібно встановити конкретний момент прострочення, адже пеня нараховується за шість місяців з моменту прострочення, який не може бути змінений навіть за згодою сторін. Оскільки із обставин, матеріалів справи та пояснень представника позивача не вдалося підтвердити, що таким моментом є 16.08.2021, то суд не вважає розрахунок пені, здійснений позивачем, обґрунтованим. Тому заявлена до стягнення пеня не підлягає задоволенню.
Аналогічні підстави суд застосовує стосовно здійсненого позивачем розрахунку 3 % річних, який через відсутність точної дати виникнення прострочення, суд також не визнає обґрунтованим, а суму, заявлену досягнення, суд не має об'єктивної можливості перевірити.
Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості, то суд звертає увагу, що такий нараховується за прострочення виконання зобов'язання, якщо таке тривало понад 30 календарних днів. На відміну від порядку нарахування пені, встановлення точної дати прострочення на підстави нарахування штрафу не впливає, адже враховуючи обставини справи, суд зазначає, що повідомивши у серпні 2021 відповідача про непридатність карток, обов'язок по забезпеченню своєчасного постачання палива відповідачем порушено уже в серпні 2021. Із позовною заявою позивач звернувся до суду 18.11.2021, тобто однозначно після спливу більше як 30 днів. Тому на час звернення з позовом до суду у позивача наявне право на стягнення штрафу. Порахований такий також правильно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих інфляційних втрат, то підстави для їх нарахування наявні, адже відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тому інфляційні втрати розраховуються за вересень і жовтень 2021 і становлять 341,70 грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення меншу суму - 307,57 грн., що пов'язане із включенням позивачем до періоду прострочення серпня, в якому була дефляція, то у суду немає підстав стягувати більший розмір інфляційних втрат.
Враховуючи все зазначене, суд підсумовує, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Сервіс” (ідентифікаційний код юридичної особи 42647162, 79008, Львівська обл., місто Львів, вул. Староєврейська, будинок 7А) на користь Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39766281, 73036, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Університетська, будинок 136 А) 16 188,00 грн. заборгованості, 1 133,16 грн. штрафу, 307,57 грн. інфляційних втрат та 2 074,33 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 1 537,10 грн. пені, 126,74 грн. 3% річних.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.02.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.