79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2022 Справа № 910/15890/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С. розглянув справу
за позовом: Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів,
предмет позову: стягнення 208 293,29 грн.,
підстава позову: невиконання зобов'язань по договору № 4 від 07.05.2019,
за участю представників:
позивача: Суткович Марина Анатоліївна - адвокат, ордер серії АА № 1174853 від 25.01.2022 (в режимі відеоконференції),
відповідача: не з'явився.
09.11.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» про стягнення 208 293,29 грн.
Ухвалою суду від 12.11.2021 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 07.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
У судове засідання 09.02.2022 з'явився представник позивача, зазначив, що подав заяву про відкликання поданої 08.02.2022 заяви про залишення позову без розгляду, тому таку суд не розглядав. Відповідач явку представника повторно не забезпечив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901414371828. Суд зауважує, що відповідач обізнаний про даний судовий процес, що також вбачається із поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи від 22.12.20.2021.
Відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд зазначає, що неявка представника відповідача є повторною та без повідомлення причин неявки в судове засідання 09.02.2022. Тому суд не вважає неявку представника сторони такою, що перешкоджає розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 09.02.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що ним придбано у відповідача бензин А-95 та дизельне паливо у талонах, які з часом було обміняно. Проте, навіть після обміну талонів такі виявились непридатними, про що позивач повідомляв відповідача у листопаді та у грудні 2020, у березні 2021. Станом на дату звернення з позовом до суду, за твердженням позивача, не проведено обмін талонів на бензин А-95 у кількості 4 310 літрів га суму 117 275,00 грн., на дизельне паливо у кількості 2 760 літрів на суму 72312,00 грн., на загальну суму 189 587,00 грн. Крім основного боргу, позивач нараховує 14 704,68 грн. пені, 4 001,61 грн. інфляційних втрат.
Відповідач відзиву та доказів на спростування підстав позову не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
07.05.2019 Управління з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як покупець та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» як продавець уклали договір про закупівлю № 44, відповідно до якого продавець протягом 2019 зобов'язується поставити покупцю у власність товар, зазначений у п. 1.2 цього договору (далі - товар), а покупець - прийняти та оплатити цей товар.
Згідно з п. 1.2 договору найменування товару: 09130000-9 - Нафта і дистиляти (дизельне паливо (талони/скретч-картки) та бензин А-95 (талони/скретч-картки) в асортименті і за цінами, з характеристиками (якістю), порядку та строки згідно зі специфікацією, що є додатком № 1 до договору. Кількість товару - 36 140 літрів, з яких бензин А-95 10 000 л, ДП - 26 140 л.
Ціна договору відповідно до п .3.1 договору становить 956 967,60 грн., вартість одиниці товару: бензин А-95 - 27,20996 грн/л, ДП - 26,20 грн/л.
Поставка товару здійснюється продавцем у талонах/скретч-картках, на яких відображено найменування та кількість товару (п. 5.4 договору).
Додатками до договору є специфікація № 1 та перелік мереж автозаправних станцій, на яких буде здійснено відпуск продукції відповідно до переданих покупцю талонів/скретч-карток.
03.06.2019 сторонами підписано видаткову накладну № 100519/7 на паливо дизельне Mustang на суму 21 833,33 грн. та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на суму 22 674,96 грн., 19.06.2019 підписано видаткову накладну № 190619/8 на паливо дизельне Mustang на суму 43 666,67 грн., 09.07.2019 - на паливо дизельне Mustang на суму 218 333,33 грн., на 286 890,00 грн, та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на суму 113 374,84 грн., на суму 90 699,87 грн.
Позивачем здійснено оплати: 06.06.2019 в сумі 53 409,96 грн., 25.06.2019 на суму 52 400,00 грн., 15.07.2019 на суму 398 049,80 грн. та на суму 453 107,84 грн., тобто всього в сумі 956 967,60 грн.
Сторонами також підписано акти приймання-передачі паливних карток на пальне, зокрема, 03.06.2019 в кількості 180 штук по видатковій накладній № 100519/7, 19.06.2019 в кількості 120 штук по видатковій накладній № 190619/8, 09.07.2019 в кількості 1814 штук по видатковій накладній № 40719/3 та № 40719/2.
Позивач звертався до відповідача із листами про здійснення обміну окремих талонів відповідно до п. 2.4 договору, що вбачається із листів від 09.06.2020, від 08.07.2020.
Крім цього, у листах від 20.11.2020 та від 02.12.2020 позивач також просив здійснити заміну талонів у кількості 4 670 літрів, вартістю 126 989,90 грн., в кількості 7 200 літрів, вартістю 188 640,00 грн., з причин, що талони втратили чинність.
Листом від 22.12.2020 позивач просив відповідача замінити талони на суму 124 893,90 грн. (4 590 літрів бензину А-95) та на суму 192 832,00 грн. (7 360,00 літрів дизельного палива) з підстав непридатності до використання. Після такої претензії 05.01.2021 сторонами підписано акт заміни паливних карток у кількості 118 штук (7 360 л ДП та 4 590 А95).
Позивач повторно звернувся до відповідача із повідомленням, що станом на 17.03.2021 наявні знову непридатні для використання талони на бензин А-95 у кількості 4 310 літрів на суму 117 275,00 грн. та на дизельне паливо у кількості 2 760 літрів на суму 72 312,00 грн., що в сумі становить 189 587,00 грн.
Відповідач у відповідь на вказану претензію надіслав позивачу листа від 09.04.2021 стосовно наявності технічних проблем в системі відпуску пального, стосовно впливу на діяльність карантинних заходів, та з пропозицією продовжити договірні зобов'язання щодо відпуску пального до 31.12.2021. Також на той самий лист позивача відповідач відповів і 25.03.2021 (вх. № 079/2063 від 30.03.2021).
Згідно з листом від 22.04.2021 позивач просив відповідача здійснити заміну талонів як таких, що непридатні для використання на діючі талони відповідно до п. 2.4 договору на загальну суму 189 587,00 грн. (11 950 літрів): бензин А-95 в кількості 4 310 літрів, вартістю 117 275,00 грн., дизельне паливо в кількості 2 760 літрів, вартістю 72 312,00 грн. Доказів надіслання такого листа до справи не долучено.
Згідно з гарантійним листом про термін дії талонів вих. № 13080 від 11.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» гарантувало термін дії талонів 36 місяців з моменту їх отримання покупцем, гарантувало заміну або продовження терміну дії талонів, проведення безоплатного обміну карток та відпуск товарів по всій території України.
Дані факти матеріалами справи підтверджені, сторонами не спростовані.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару - палива у скретч-картках.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім цього, ст. 693 Цивільного кодексу України перебачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача товар - паливо дизельне Mustang та бензин автомобільний А-95-Євро5-Е5 на загальну сумі 956 967,60 грн., які позивачем сплачено упродовж червня -липня 2019.
Відповідно до п. 4.1 договору продавець поставляє зазначений вище товар шляхом передачі покупцю талонів/скретч-карток, які дають право безстроково або протягом не менше 365 календарних днів (з можливістю продовження цього терміну) отримати товар в мережі автозаправних станцій.
Відповідно до п. 2.4 договору талони/скретч-картки повинні бути номіналом 10, 20 літрів (у співвідношенні 70/30), мати безстроковий термін дії не менше 365 календарних днів з можливістю подальшої заміни невикористаних замовником талонів/скретч-карток, та діяти на всіх АЗС, на яких є обов'язкова гарантована можливість заправки по талонах/скретч-картках, наданих продавцем.
Відповідно до п. 2.5 договору гарантійний строк отримання товару - безстроково з моменту отримання покупцем талонів/скретч-карток. Продавець відповідно до письмової заявки покупця у разі необхідності обміну талонів/скретч-карток старого зразка на талони нового зразка, закінчення терміну їх дії, пошкодження, виявленні покупцем дефектів, будь-якого іншого, що може якимось чином вплинути на якісні характеристики пального тощо, забезпечує протягом п'яти робочих днів безкоштовний обмін талонів/скретч-карток в асортименті та необхідній кількості, без урахування коливання ціни.
Відповідно до п. 6.3 договору продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором; у разі, якщо на АЗС отримання пального по талонах/скретч-картках не відбулося з причин, незалежних від покупця, продавець має усунути такі причини та забезпечити отримання пального, якщо причини не будуть усунені протягом п'яти робочих днів, продавець має повернути на рахунок покупця кошти за ту кількість товару, яка не отримана.
Як вбачається із матеріалів справи, зокремаз листування між сторонами, і не заперечено та не спростовано відповідачем, позивач звертався неодноразово до відповідача із проханнями про здійснення обміну окремих талонів, зокрема з підстав закінчення строку дії таких і як наслідок - непридатності їх до використання. Відповідачем у свою чергу виконувались вимоги позивача, адже 05.01.2021 сторонами підписано акт заміни паливних карток у кількості 118 штук. Проте, станом на 17.03.2021 у позивача знову виявлено непридатні для використання талони на бензин А-95 у кількості 4 310 літрів на суму 117 275,00 грн. та на дизельне паливо у кількості 2 760 літрів на суму 72 312,00 грн., що в сумі становить 189 587,00 грн., про що відповідача повідомлено претензією від 18.03.2021. так, доказів її надіслання немає, проте, є відповідь відповідача на таку претензію - відповідь на претензію від 25.03.2021, що підтверджує факт обізнаності відповідача із виявленими позивачем недоліками товару та вимогами позивача. Також суд зауважує, що саме в цій претензії позивач уже стверджував про непридатність талонів, загальною вартістю 189 587,00 грн., що є предметом позову в частині основного боргу. Крім цього, суд зауважує, що відповідач фактично не висловив заперечень чи зауважень щодо вимог позивача і непридатності поставлених ним позивачу талонів. Пояснення відповідача полягають у наявності технічних проблем в системі відпуску пального, впливі на діяльність карантинних заходів. Відповідач пропонував продовжити договірні зобов'язання щодо відпуску пального до 31.12.2021, проте, відповіді з прийняттям такої пропозиції позивачем у матеріалах справи немає.
Позивач стверджує, що звертався повторно до відповідача із листом від 22.04.2021 і просив здійснити заміну талонів як таких, що непридатні для використання на діючі талони відповідно до п. 2.4 договору на загальну суму 189 587,00 грн. Проте, суд зазначає, що доказів надіслання такого листа до справи не долучено. Водночас суд стверджує обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку по заміні непридатних карток ще до квітня 2021, про що зазначено вище.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар на умовах переоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 Цивільного кодексу України.
Приписами ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Так, за загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Суд звертає увагу, що із листування сторін вбачається, що відповідач не заперечив факту неналежного виконання своїх зобов'язань перед позивачем, навіть вчиняв дії щодо заміни паливних карток. Крім того, інших доказів, ніж ті, що є в матеріалах справи, які б спростовували зазначені позивачем обставини, відповідач за час даного судового провадження не подав, хоча про судове провадження обізнаний.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, вартістю 189 587,00 грн., що відповідає вартості бензину А-95 у кількості 4 310 літрів (на суму 117 275,00 грн.) та дизельного палива у кількості 2 760 літрів (на суму 72 312,00 грн.).
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами, адже, здійснюючи повну оплату товару - палива у спосіб придбання у відповідача карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС у спосіб пред'явлення паливних карток, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача, що і гарантував відповідач відповідно до договору. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій від позивача для отримання палива на АЗС при пред'явленні карток. Технічні збої в системах оператора, запровадження карантину, підвищення світових цін на нафту, про які зазначав відповідач у своїх відповідях, не можуть вважатись об'єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі. Тому, саме таку суму суд визнає обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у картках, погоджені умови щодо забезпечення карток достатньою кількістю палива і обов'язок відповідача обміняти картки відповідно до п. 2.4, п. 2.5, п. 6.3.3 договору, суд зазначає, що позивачу мали бути передані картки, які уже на час передачі мали бути забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Крім цього, відповідач зобов'язувався здійснювати обмін карток, строк дії яких закінчився, а такий закінчувався через рік з дня придбання карток, що мало місце в липні 2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Більше того, як зазначено вище, п. 6.3.3 договору визначено обов'язок постачальника усунути причини, які унеможливлюють отримання палива позивачем, а у разі невиконання таких - повернути грошові кошти у випадку кошти за ту кількість товару, яка не отримана.
Суд звертає увагу, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 Цивільного кодексу України).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обгрунтованість позовної вимоги про стягнення 189 587,00 грн., так як права та інтереси позивача в цій частині порушуються відповідачем.
Крім основного боргу, позивач нараховує 14 704,68 грн. пені, 4 001,61 грн. інфляційних втрат.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3.1 договору у разі несвоєчасної поставки товару покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі 0,5 % від суми несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення з дня строку поставки товару, але не нижче подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період нарахування.
Суд зауважує, що постачальник відповідно до договору зобов'язався поставити позивачу товар - паливо у картках, який мав бути доступний під час пред'явлення на АЗС, а у випадках неможливості обміну таких - здійснити обмін карток. Такий обов'язок постачальник повинен виконати усунути такі причини та забезпечити отримання пального протягом п'яти робочих днів, а якщо причини не будуть усунені, то продавець має повернути на рахунок покупця кошти за ту кількість товару, яка не отримана. Суд зазначає, що незважаючи на фактичне отримання відповідачем вимоги позивача від 18.03.2021 (так як відповідачем надано відповідь на неї), із наявних у справі доказів неможливо однозначно встановити, коли у відповідача закінчились передбачені договором п'ять днів на заміну карток. Суд звертає увагу, що для нарахування пені потрібно встановити точний момент прострочення, адже пеня нараховується за шість місяців з моменту прострочення, який не може бути змінений навіть за згодою сторін. Оскільки із обставин, матеріалів справи та пояснень сторін не вдалося підтвердити, що таким моментом є 18.03.2021, то суд не вважає розрахунок пені, здійснений позивачем, обґрунтованим. Тому заявлена до стягнення пеня не підлягає задоволенню.
Щодо нарахованих інфляційних втрат, то підстави для їх нарахування наявні, адже відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, враховуючи, що 25.03.2021 відповідачем надано відповідь на претензію позивача від 18.03.2021, та по суті вимоги претензії не виконав, то прострочення обов'язку, передбаченого п. 6.3.3. договору настало в березні. Тому інфляційні втрати можна нараховувати, починаючи з квітня 2021. Позивач здійснює нарахування таких за період квітня - серпня 2021, тобто в межах допустимого періоду. Перерахувавши інфляційні втрати за обраний позивачем період на суму заборгованості 189 587,00 грн., суд зазначає, що такі пораховано правильно. Відповідно, сума інфляційних втрат у розмірі 4 001,61 грн. є обґрунтованою і такою, що підлягає стягненню.
Враховуючи встановлені вище обставини, не заперечені та спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС, а також у розмірі інфляційних втрат, визначених судом вище. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” (ідентифікаційний код юридичної особи 39046990, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Єфремова, будинок 84, квартира 1Б) на користь Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи 42698051, 04074, місто Київ, вулиця Вишгородська, будинок 21) 189 587,00 грн. основного боргу, 4 001,61 грн. інфляційних втрат, 2 903,82 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 14 704,68 грн. пені.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14.02.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.