вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/10507/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі Реуцькій Т.О.
За участю представників:
від позивача: Кологойда О.В. ( довіреність від 10.01.2022 №1)
від відповідача 1: Перцев Д.П. (довіреність б/н від 24.03.2021)
від відповідача 2: Круть Є.Ю. (довіреність від 18.01.2021 №96/ДнЭ/2021)
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7»
на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2021
у справі №910/10507/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7»
до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд»
2. акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго»
про стягнення 91 875,62 грн.,-
Позов заявлено про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 як солідарних боржників 3 % річних в сумі 26 717,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 65 157,89 грн., які нараховані на суму грошового зобов'язання з повної оплати вартості належних позивачу акцій відповідача 2 викуп яких проводився в порядку, визначеному ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства».
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що;
- в результаті проведення процедури обов'язкового продажу акцій відповідача 2, позивача позбавлено права власності на такі акції за ціною яка не відповідала їх дійсній вартості, так як ціна придбання та обов'язкового продажу акцій визначені відповідачами з порушенням вимог, визначених ст. 8, 65-1, 65-2 Закону України «Про акціонері товариства», а отримані позивачем з рахунку умовного зберігання (ескроу) грошові кошти не забезпечили повну компенсацію дійсної ринкової вартості проданих в обов'язковому порядку акцій;
- з огляду на вказані обставини позивач в лютому 2018 року звернувся до суду з відповідним позовом у якому просив стягнути з відповідачів 304 781,57 грн., що є різницею між ціною належних позивачу акцій відповідача 2, яка на його думку є належною, та ціною акцій, визначеною відповідачами (справа № 910/2483/18). За результати розгляду вказаної справи ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у ній затверджено мирову угоду про врегулювання спору у справі, укладену сторонами 03.06.2021;
- за умовами вказаної мирової угоди відповідач 1 та відповідач 2 зобов'язались сплатити позивачу 296 592,80 грн. компенсації вартості акцій відповідача 2, які були придбані відповідачем 1 у позивача за публічною безвідкличною вимогою відповідача 1 в порядку обов'язкового продажу, передбаченого ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- при цьому умовами вказаної мирової угоди (п. 10) погоджено, що дана мирова угода не регулює питання компенсації 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до ст. 625 ЦК України, що не було предметом спору у справі № 910/2483/18 і може вирішуватись в окремому правовому спорі;
- враховуючи, що грошове зобов'язання щодо повної оплати вартості акцій відповідача 2, які належали позивачу та підлягали обов'язковому продажу за публічною безвідкличною вимогою, виконано 17.06.2021, є підстави для стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.02.2018 (дата списання акцій з рахунку) по 17.06.2021 які нараховуються на суму, погоджену сторонами у відповідній мировій угоді (296 592,80 грн. - примітка суду).
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі № 910/10507/21 у задоволені позову відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив про те, що суму грошових коштів в розмірі 296 592,80 грн. у мировій угоді, затвердженій ухвалою господарського суду від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18, сторони визначили як компенсацію вартості акцій відповідача 2, що були придбані відповідачем 1 у позивача за публічною вимогою відповідача 1 в порядку обов'язкового продажу, а не як суму грошового зобов'язання перед позивачем у спорі між сторонами, що виключає застосування до правовідносин у даному спорі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат.
11.10.2021 до господарського суду міста Києва від відповідача 1 надійшла заява про надання доказів судових витрат після ухвалення рішення суду в якій заявник просив поновити йому, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України процесуальний строк для подання доказів судових витрат, долучити до матеріалів справи докази судових витрат, які заявник має сплатити у зв'язку з розглядом справи № 910/10507/21 та винести додаткове рішення по справі, яким стягнути з позивача на користь відповідача 1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 32 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі № 910/10507/21 подану товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну допомогу залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21 скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що:
- зобов'язання з оплати вартості акцій, проданих в обов'язковому порядку, є грошовим зобов'язанням оскільки: виражено в грошових одиницях (національній валюті України); передбачає обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора; кредитор (позивач) має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку;
- вказане зобов'язання між сторонами спору виникло з правочину обов'язкового продажу акцій, оформленого публічною безвідкличною вимогою відповідача 1 про придбання акцій в усіх власників акцій відповідача 2 від 06.12.2017, а не за рішення суду як помилково вважає відповідач 1;
- грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів;
- грошові кошти в сумі 296 592,80 грн., сплачені відповідачем 1 відповідно до п. 1 мирової угоди у справі №910/2483/18, є вартістю акцій відповідача 2 (ціною їх обов'язкового продажу), визначеною сторонами відповідно до п. 2. ч. 2 ст. 8 та ч. 7 статті 65-2 Закону «Про акціонерні товариства» як подвійна ринкова вартість акцій товариства (подвійний середній біржовий курс за останні три місяці обігу акцій на AT «Українська біржа») мінус сума коштів, сплачених відповідачем 1 на рахунок умовного зберігання (ескроу) у 2018 році, а відтак, вказана грошова сума є основною сумою боргу - вартістю (ціною обов'язкового продажу) акцій відповідача 2;
- у мировій угоді сторонами погоджено, що вона не регулює питання компенсації 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до ст. 625 ЦК України, що не є предметом спору у справі № 910/2483/18 та справі № 910/15153/18, і може вирішуватись в окремому правовому спорі, що свідчить про те, що сторони мирової угоди свідомо визнали, що у позивача є втрати внаслідок тривалого строку невиконання основного зобов'язання, але, оскільки вони не заявлялись у справах № 910/2483/18 та № 910/15153/18, їх оплату доцільно вирішувати в окремому спорі;
- при цьому мирова угода у справі № 910/2483/18 не передбачає припинення або зміну строків виконання зобов'язання щодо оплати вартості акцій, що були придбані відповідачем 1 у позивача за публічною вимогою відповідача 1 в порядку обов'язкового продажу, передбаченого ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», та звільнення відповідачів від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання щодо оплати повної вартості акції;
- добровільне виконання відповідачем 1 умов мирової угоди щодо повної оплати вартості акцій відповідача 2 не звільняє відповідачів від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання;
- в разі затвердження мирової угоди нарахування здійснюється не за невиконання мирової угоди, а у зв'язку з простроченням основного зобов'язання та як мирова угода не є договором в розумінні цивільного законодавства, а вважається процесуальним документом, що підтверджує волю сторін на взаємне прагнення досягти згоди щодо предмету спору без ухвалення судового рішення з одночасним припиненням провадження у справі. При цьому мирова угода не припиняє основного зобов'язання і не змінює строки його виконання;
- відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю (пункт 43 мотивувальної частини постанови), а відтак, оскільки обидва відповідача в мировій угоді визнали наявність зобов'язання щодо оплати компенсації вартості акцій, обов'язок відповідачів сплатити інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України є їх акцесорним зобов'язанням і поділяє долю основного.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 апеляційну скаргу у справі №910/10507/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 08.10.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/10507/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10507/21.
26.10.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10507/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21, справу призначено до розгляду на 07.12.2021 о 10 год. 45 хв.
Крім того, не погоджуючись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/10507/21 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (ухвалення додаткового рішення).
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 05.11.2021 Руденко М.А. (головуючий суддя), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Пауер Трейд» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 25.10.2021 у справі №910/10507/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/10507/21, спору призначено до розгляду на 07.12.2021 о 10 год. 50 хв.
10.11.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача 1 на ухвалу господарського суду м. Києва від 25.10.2021, у якому, серед іншого, позивач навів попередній розрахунок судових витрат з надання правової допомоги позивачу на стадії апеляційного провадження по справі № 910/10507/21 визначивши його в сумі 11 405,00 грн., яка включає судовий збір в сумі 3 405,00 грн. та витрати на надання правової допомоги 8 000,00 грн. (вказані витрати складаються з витрат на: складання та подання апеляційної скарги вих. № 41 від 08.10.2021, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу вих. № 42 від 08.11.2021, участь в судовому засіданні, призначеному на 07.12.2021) та просив покласти судові витрати на відповідача 1.
16.11.2021 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 1, з посиланням на те, що:
- сплачена на користь позивача грошова сума в розмірі 296 592,80 грн. є сумою компенсації вартості акцій, а не сумою грошового зобов'язання перед позивачем, що виключає застосування до правовідносин у даному спорі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат;
- під час укладення мирової угоди сторони домовились, що відповідач 1 здійснить оплату узгодженої компенсації за здійснену процедуру Сквіз-аут, а не визнає, що в процедурі Сквіз-аут, станом на 13.02.2018, існувало грошове зобов'язання зі сплати відповідачем 1 на користь позивача 296 592,80 грн.;
- при цьому жодним рішенням суду або жодним іншим належним доказом не встановлено/не підтверджено того, що під час придбання акцій позивача у процедурі Сквіз-аут відповідачами порушено вимоги Закону України «Про акціонерні товариства»;
- посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних втрат на будь-яке грошове зобов'язання, а також зазначення про те, що Мирова угода не звільняє від відповідальності за прострочення основного зобов'язання, не заслуговують на увагу, оскільки, як було зазначено вище, у відповідача 1 немає і не було жодного простроченого основного зобов'язання перед позивачем;
- вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, так як, навіть у випадку якщо б відповідач 1 своєчасно не оплатив позивачу вартість акцій відповідача 2, саме відповідач 1, а не солідарно обидва відповідачі, повинен був би також сплатити акцесорні вимоги щодо 3% річних та інфляційних втрат,
просить у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем 1, серед іншого, додані попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв'язку з переглядом справи № 910/10507/21 у суді апеляційної інстанції та заява про надання доказів понесених судових витрат після ухвалення рішення суду у яких відповідач 1 зазначив про те, що станом на час подання відзиву на апеляційну скаргу, вбачається, що загальна орієнтовна (попередня) вартість витрат на правову допомогу, які відповідач 1 очікує понести у зв'язку з переглядом справи № 910/10507/21 у суді апеляційної інстанції складає 20 000,00 грн., а також просив встановити йому строк 5 (п'ять) днів після ухвалення рішення Північним апеляційним господарським судом за результатом перегляду справи № 910/10507/21 для подання доказів понесених судових витрат, а питання про судові витрати вирішити додатковим рішенням.
06.12.2021 до суду від позивача надійшли:
- відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зауважив на тому, що: грошові кошти в сумі 296 522,80 грн. є компенсацією (доплатою) вартості акцій, розмір якої визначено на підставі п. 2 ч. 2 ст. 8, п. 1 ч. 3 ст. 65-1 та п. 3 ч. 7 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» і відповідає розрахунку грошової суми стягнення у справах № 910/2483/18 та № 910/12591/18; зобов'язання з оплати позивачу вартості акцій виникло 06.12.2017 (з дати подання відповідачем 1 публічної безвідкличної вимоги); вартість акцій визначена на підставі п. 2 ч. 2 ст. 8, п. 1 ч. 3 ст. 65-1 та п. 3 ч. 7 ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства», а правильність розрахунку підтверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18 та постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18; зобов'язання з оплати вартості акцій виконано частково 08.02.2018, а у повному обсязі - 17.06.2021; боржником у зобов'язанні щодо компенсації позивачу вартість акцій є солідарно відповідач 1 та відповідач 2; на вказане зобов'язання поширюються положення ст. 625 ЦК України;
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 розгляд справи було відкладено на 18.01.2022
У судовому засіданні 18.01.2022, представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідачів 1 та 2 заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 як солідарних боржників 3 % річних в сумі 26 717,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 65 157,89 грн. які нараховані на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання з повної оплати вартості належних позивачу акцій відповідача 2.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в результаті проведення процедури обов'язкового продажу належних позивачу акцій відповідача 2, позивача було позбавлено права власності на такі акції за ціною, що не відповідала їх дійсній вартості, а відтак, враховуючи те, що грошове зобов'язання з повної оплати вартості акцій позивача, які підлягали обов'язковому продажу за публічною безвідкличною вимогою, було виконано лише 17.06.2021, позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період до дати отримання ним повної вартості таких акцій.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
В силу ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати з правочинів, безпосередньо з актів цивільного законодавства та інших юридичних фактів.
З матеріалів справи слідує, що зобов'язання, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення якого є предметом позову у цій справі, виникло з огляду на проведення процедури обов'язкового продажу належних позивачу акцій відповідача 2 на вимогу особи (осіб, що діють спільно), яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій (ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»).
За змістом ст.ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 20.06.2018 у справі № 910/21812/17, від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 12.03.2019 у справі № 904/8223/16, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Так як обов'язок щодо виплати позивачу вартості акцій виражений в грошових одиницях України та, передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку, вказане зобов'язання є грошовим.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Водночас, для визначення розміру 3 % річних та інфляційних втрат в будь-якому випадку необхідно встановити розмір грошового зобов'язання та строк його виконання.
З матеріалів справи слідує, що при визначенні вказаних вище обставин позивач виходить з того, що:
- в результаті проведення процедури обов'язкового продажу акцій відповідача 2, позивача позбавлено права власності на такі акції за ціною, що не відповідала їх дійсній вартості, так як ціна придбання та обов'язкового продажу акцій визначені відповідачами з порушенням вимог, визначених ст. 8, 65-1, 65-2 Закону України «Про акціонері товариства», а отримані позивачем з рахунку умовного зберігання (ескроу) грошові кошти (з розрахунку 488,14 грн. за одну акцію - примітка суду) не забезпечили повну компенсацію дійсної ринкової вартості проданих в обов'язковому порядку акцій;
- з огляду на вказані обставини позивач в лютому 2018 року звернувся до суду з відповідним позовом у якому просив стягнути з відповідачів 304 781,57 грн., що є різницею між ціною належних позивачу акцій відповідача 2, яка на його думку є належною, та ціною акцій, визначеною відповідачами (справа № 910/2483/18). (а.с.14-15 т.1) За результати розгляду вказаної справи ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у ній затверджено мирову угоду про врегулювання спору у справі, укладену сторонами 03.06.2021;
- за умовами вказаної мирової угоди відповідач 1 та відповідач 2 зобов'язались сплатити позивачу 296 592,80 грн. компенсації вартості акцій відповідача 2, які були придбані відповідачем 1 у позивача за публічною безвідкличною вимогою відповідача 1 в порядку обов'язкового продажу, передбаченого ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства»;
- при цьому умовами вказаної мирової угоди (п. 10) погоджено, що дана мирова угода не регулює питання компенсації 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до ст. 625 ЦК України, що не було предметом спору у справі № 910/2483/18 і може вирішуватись в окремому правовому спорі;
- враховуючи, що грошове зобов'язання щодо повної оплати вартості акцій відповідача 2, які належали позивачу та підлягали обов'язковому продажу за публічною безвідкличною вимогою, виконано 17.06.2021, є підстави для стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.02.2018 (дата списання акцій з рахунку) по 17.06.2021 які нараховуються на суму, погоджену сторонами у відповідній мировій угоді (296 592,80 грн. - примітка суду).
Отже, на думку позивача, вартість за якою у нього мали бути викуплені акції відповідача 2 є сума, яка була йому сплачена у добровільному порядку, а саме 488,14 грн. за одну просту іменну акцію відповідача 2 та сума, виплату якої сторони погодили у затвердженій ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18 мировій угоді від 03.06.2021 (296 592,80 грн.).
Отже, позивач вважає, що розмір грошового зобов'язання, тобто дійсну вартість акцій, встановлений затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18 мировою угодою від 03.06.2021.
Проте колегія суддів не може погодитись із вказаною позицією позивача.
Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
З аналізу наведених приписів процесуального законодавства вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 (провадження № 12-55гс20).
За умовами затвердженої ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2021 у справі № 910/2483/18 мирової угоди сторони, (а.с.14-15 т.1) серед іншого, погодили, що:
- відповідач 1 та відповідач 2 погодились сплатити позивачу грошові кошти в сумі 296 592,80 грн., як компенсацію вартості акцій відповідача 2, що були придбані відповідачем 1 у позивача за публічною вимогою відповідача 1 в порядку обов'язкового продажу, передбаченого ст. 65-2 Закону України «Про акціонерні товариства» (п. 1);
- відповідач 1 зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня затвердження цієї мирової угоди господарським судом міста Києва у справі № 910/2483/18 сплатити на користь позивача вказану суму компенсації в розмірі 296 592,80 грн. (п. 2);
- сторони погодили, що за умови належного виконання цієї мирової угоди не матимуть одна до одної майнових, немайнових чи будь-яких інших претензій щодо процедури обов'язкового продажу акцій відповідача 2 за Публічною вимогою, зокрема щодо ринкової вартості та ціни продажу акції відповідача 2, належної до виплати на користь позивача у зв'язку з їх обов'язковим продажем за Публічною вимогою (п. 9);
-не зважаючи на пункт 9 цієї мирової угоди, сторони домовились, що дана мирова угода не регулює питання компенсації 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідно до ст. 625 ЦК України, що не є предметом спору у справі № 910/2483/18 та справі № 910/15153/18, і може вирішуватись в окремому правовому спорі (п. 10).
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що умовами цієї мирової угоди сторони не встановили розмір грошового зобов'язання, яке існувало у відповідача 1 перед позивачем щодо виплати останньому вартості та ціни продажу акції відповідача 2, належної до виплати на користь позивача у зв'язку з їх обов'язковим продажем за публічною вимогою, а лише домовились про виплату певної компенсації.
Зазначене спростовує посилання позивача на те, що умовами вказаної мирової угоди сторони визначили ціну продажу акцій.
Слід зазначити і про те, що позивачем не наведено наявності інших правових підстав (судове рішення, правочин тощо), які б встановлювали ціну продажу акції відповідача 2, належну до виплати на користь позивача у зв'язку з їх обов'язковим продажем за публічною вимогою.
Вказане свідчить про те, що, незважаючи на наявність у відповідачів грошового зобов'язання перед позивачем щодо виплати останньому ціни належних позивачу акцій відповідача 2 у зв'язку з їх обов'язковим продажем за публічною вимогою, розмір такого грошового зобов'язання з наявних у матеріалах справи доказів встановити не вбачається за можливе, що, в свою чергу унеможливлює перевірку правильності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом цього спору.
Слід зазначити і про те, що, з огляду на неможливість визначення ціни продажу акцій, яку позивач мав отримати та враховуючи те, що позивачем без порушення відповідних строків отримано грошові кошти в рахунок оплати вартості акцій, неможливо встановити і період прострочення обов'язку по виплаті ціни акцій.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів 3 % річних в сумі 26 717,73 грн. та інфляційних втрат в сумі 65 157,89 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на позивача.
Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати позивача на професійну правову допомогу, які пов'язані з розглядом цієї апеляційної скарги, також покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Синергія-7» на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2021 у справі №910/10507/21 залишити без змін.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Матеріали справи №910/10507/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 15.02.2022.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук