вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 911/3274/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Тищенко А.І.
Яковлєва М.Л.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»
на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі № 911/3274/20 (суддя Рябцева О. О., повний текст рішення складено 16.04.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал»
про стягнення 179 889,04 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» (надалі-відповідач) про стягнення 179889,04 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та умов договору № 788015/06/2018 від 14.06.2018 р. зобов'язаний був зареєструвати податкові накладні з урахуванням податку на додану вартість, а саме: на суму 692017,24 грн. (сума податкового кредиту - 115336,21 грн.) та на суму 387317,00 грн. (сума податкового кредиту - 64552,83 грн.). Однак, відповідач не здійснив заходів щодо порядку реєстрації податкових накладних № 15 від 20.06.2018 р. на суму 692017,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 115336,21 грн.) та № 21 від 06.07.2018 р. на суму 387317,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 64552,83 грн.), що призвело до позбавлення ТОВ «Метінвест-СМЦ» права на податковий кредит на загальну суму 179889,04 грн. з вини відповідача. Невиконання відповідачем обов'язку з реєстрації вказаних податкових накладних позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 179889,04 грн., що фактично є його збитками, у зв'язку з чим позивач, посилаючись на ч.ч. 1, 2 статті 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 179889,04 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» про стягнення 179 889,04 грн. відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- рішення №1196089/10199217 від 18.06.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних та квитанція від 20.08.2018 про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 06.07.2018 на переконання позивача є належними та допустимими доказами вини відповідача;
- вина відповідача у порушенні зобов'язання полягає у ненаданні контролюючому органу копій відповідних документів, що призвело до зупинення реєстрації податкових накладних;
- щодо причинно - наслідкового зв'язку позивач наполягає, що відповідач встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав, що не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період;
- відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄДРПН та не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних;
- відсутність вини відповідача належним чином відповідачем доведено не було.
27.05.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 11.06.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2396/21 від 16.06.2021, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» про розгляд справи з повідомленням (викликом) представників учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3652/21 від 17.08.2021, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Мартюк А.І., Хрипун О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
28.09.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» надійшли пояснення, у яких відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, що саме систематичні протиправні дії податкового органу стали причиною блокування/зупинення реєстрації податкових накладних відповідача та завдали збитків позивачу, що підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 по справі №320/3414/20, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2021 залишене без змін, а не з вини відповідача.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5252/21 від 22.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Хрипун О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6570/21 від 23.12.2021, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.06.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» (виконавець) було укладено договір № 788015/06/2018 на виконання робіт (надання послуг).
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених даним поговором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку на свій ризик виконати роботи по ремонту бетонного полотна, згідно визначених об'ємів робіт (додаток № 1).
Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг), в тому числі вартість матеріалів, передбачених цим договором, складає 1079334,24 грн., в тому числі ПДВ 179889,04 грн.
Пунктом 3.3 договору сторонами погоджено порядок розрахунків, згідно з яким замовник сплачує виконавцю передоплату в розмірі повної вартості матеріалів (100%), що складає 438353,53 грн. без ПДВ та 30% передоплати за роботи (послуги), що складає 138327,50 грн. без ПДВ протягом 5 банківських днів з моменту підписання даного договору. Решту 70% від загальної вартості робіт (послуг), що становить 322764,17 грн. замовник оплачує протягом 10 календарних днів з дати підписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у договорі.
До вказаного договору сторонами було підписано додаток № 1, яким погоджено види та об'єми робіт, та додаток № 2, яким погоджено кошторис на виконання робіт.
Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-911 від 14.06.2018 р. на суму 1079334,24 грн., у тому числі ПДВ на суму 179889,04 грн.
20.06.2018 р. позивачем здійснено передоплату у сумі 692017,24 грн., з яких ПДВ становить 115336,21 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4500060252 від 20.06.2018 р. У вказану суму 692017,24 грн. входить 100% передоплати повної вартості матеріалів (без ПДВ) у сумі 438353,53 грн. та 30% передоплати за роботи (послуги) (без ПДВ) у сумі 138327,50 грн.
Отже, позивачем згідно з п. 3.3 договору здійснено передоплату у сумі 438353,53 грн., що становить 100% повної вартості матеріалів (без ПДВ) та у сумі 138327,50 грн., що становить 30% передоплати за роботи (послуги) (без ПДВ).
Відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи по ремонту бетонного полотна за адресою: 50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Широківське шосе, 8, загальна вартість яких становить 899445,20 грн. без ПДВ (ПДВ 20% - 179889,04 грн.); Загальна вартість з ПДВ 1079334,24 грн., що підтверджується Актом № 911 здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаним сторонами 06.07.2018 р.
На виконання п. 3.3 договору позивачем було сплачено решту 70% від загальної вартості робіт у сумі 387317,00 грн., з яких ПДВ становить 64552,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4500068670 від 12.07.2018 р.
Відповідно до п. 3.4 договору виконавець зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відтвореного у встановленому порядку цифрового підпису уповноваженої виконавцем особи та спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкової накладної на всю суму податкових зобов'язань з ПДВ, що виникли у Виконавця з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, наступного за місяцем виникнення податкових зобов'язань з ПДВ;
- розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості робіт/послуг - з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством, але не пізніше 5-го (п'ятого) числа календарного місяця, наступного за місяцем зазначеного збільшення суми компенсації вартості.
Виконавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту зменшення суми компенсації вартості робіт/послуг, скласти та надати замовнику шляхом, погодженим з замовником, розрахунок коригування до податкової накладної на всю суму зазначеного зменшення компенсації вартості.
Виконавець зобов'язаний під час оформлення первинних документів, пов'язаних з виконанням договору, відображати в них інформацію про коди робіт/послуг згідно державного класифікатора продукції та послуг, визначену з дотриманням вимог чинного законодавства.
У разі, якщо внаслідок порушення виконавцем встановлених чинним законодавством та цим договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної, або первинних документів, пов'язаних з виконанням договору, замовник втратить право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначеної в податковій накладній, виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику всі пов'язані з таким порушенням збитки протягом трьох робочих днів з моменту відправки йому відповідного повідомлення замовником або в інший термін, узгоджений сторонами.
Обґрунтовуючи наявність збитків у сумі 179889,04 грн., позивач посилається на те, що відповідач не оформив податкові накладні та не зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних, та у такий спосіб позбавив позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту і використання права на зменшення податкових зобов'язань на суму 179889,04 грн.
Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції станом на червень - липень 2018 року) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Положення статті 201 ПК України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» є платником податку на додану вартість, якому присвоєно індивідуальний податковий номер № 401992110243, що підтверджується Витягом № 1610244500032 з реєстру платників податку на додану вартість, сформованого 13.04.2016 р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було складено податкові накладні № 15 від 20.06.2018 р. та № 1 від 06.07.2018 р. та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Посилаючись на те, що відповідач не зареєстрував вказані накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач просить стягнути збитки у сумі 179889,04 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» задоволенню не підлягає, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними.
На підтвердження відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем надано Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних № 2959825 та № 3148789, які сформовані на запити покупця - ТОВ «Метінвест-СМЦ», станом на 19.10.2020 р. та станом на 21.01.2021 р.
Як вбачається з вказаних витягів, податкова накладна № 15 від 20.06.2018 р. та податкова накладна № 1 (№ 21) від 06.07.2018 р. значаться у таблиці «отримані» та відсутні у таблиці «видані».
Щодо податкової накладної № 15 від 20.06.2018 р. головою комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1196089/40199217 від 18.06.2019 р. про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав не надання платником податку копій документів.
До податкової накладної № 1 від 06.07.2018 р. відповідачем було отримано квитанцію від 20.08.2018 р. про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкової накладної від 06.07.2018 р. з порядковим номером № 1 на загальну суму з ПДВ 387317,00 грн.; платник податку ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» - продавець; платник податку ТОВ «Метінвест-СМЦ» - покупець.
У вказаній квитанції вказано, що за результатом обробки податкової накладної № 1 від 06.07.2018 р. документ прийнято; відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 06.07.2018 р. № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена; ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку»; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову посилався на те, що системні протиправні дії податкового органу стали причиною блокування/зупинення реєстрації податкових накладних відповідача та завдали збитків позивачу, що підтверджується рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 р. у справі № 320/3414/20 та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 р. у справі № 826/12108/18, а не відповідача, який діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд, зокрема, зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» з переліку платників податків, які відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, а рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 р. у справі № 320/3414/20 вказаний адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Індустріал» задоволено.
Однак, станом на дату прийняття рішення у даній справі (№ 911/3274/20) рішення у справі № 320/3414/20 не набрало законної сили, а тому у суду відсутні підстави для визнання преюдиційними обставин, встановлених даним рішенням відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Водночас, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Отже, необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 918/219/17, від 10.03.2020 р. у справі № 911/224/19.
Тобто, Верховний Суд наголосив на необхідності доведення факту вини контрагента у подібних спорах, яка була б підтверджена належним та допустимим доказом (акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, всупереч вказаним вимогам законодавства позивачем таких доказів не надано, а водночас позивач не заперечує, що із заявою зі скаргою на дії відповідача в порядку ст. 201 ПК України він не звертався.
Натомість, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄДРПН та не надано жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог щодо своєчасної реєстрації податкових накладних, а тому на переконання скаржника відсутність вини відповідача належним чином відповідачем доведено не було.
Однак, з такими доводами колегія суддів не вбачає за можливе погодитись, оскільки за змістом частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не доведено факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, то суд вважає недоведеним факт винних дій відповідача, що мали своїм наслідком збитки позивача.
Відтак, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» задоволенню не підлягає.
Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-СМЦ» на рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.03.2021 у справі №911/3274/20 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 911/3274/20 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді А.І. Тищенко
М.Л. Яковлєв