вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 910/107/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Тищенко А.І.
Яковлєва М.Л.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 (суддя Павленко Є.В., повний текст рішення складено та підписано 16.03.2021)
за Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
про стягнення 100 000,00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (надалі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (надалі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, який на момент ДТП був забезпечений відповідачем на підставі полісу серії АМ № 4169664, а тому відсутні правові підстави для стягнення з Компанії на користь Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом порушено норми матеріального права, оскільки факт завданих збитків та виникнення страхового випадку встановлено у судовому порядку та не заперечується особою, що їх завдала;
- судом порушено норми процесуального права, що на думку скаржника полягає у відмові в клопотанні про витребування доказів, чим порушено приписи статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
07.04.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні з повідомленням (викликом) представників учасників справи. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
26.04.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить долучити: копію адвокатського запиту від 15.04.2021; копію листа від 22.04.2021 №000000330393 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»; копію довідки про ДТП №3019256451407445.
26.04.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить долучити: копію листа від 05.04.2021 №31/10-1434 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області; копію листа від 01.04.2021 №2788/41/40/01-2021 Управління патрульної поліції у Київській області; копії матеріалів справи №369/1150/20 Києво - Святошинського районного суду Київської області.
28.05.2021 до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи, що на момент вчинення ДТП, що мало місце 12.09.2019, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що не був забезпечений у Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки ідентифікаційні номери (VIN) транспортних засобів є різними, а тому в страховика відсутні правові підстави щодо здійснення виплати суми страхового відшкодування, так як страховий випадок щодо ДТП, що сталася 12.09.2019, не настав.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2346/21 від 15.06.2021, у зв'язку з перебуванням судді Куксова В. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3638/21 від 17.08.2021, у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко А.І. та Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Мартюк А.І., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5356/21 від 22.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Мартюк А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
06.12.2021 до канцелярії суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо досягнення мирової угоди у справі по ДТП, у який останній повідомляє, що 03.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Автобансервіс» як позивачем укладено мирову угоду у справі №369/771/21, за змістом якої у разі виконання ОСОБА_1 умов про сплату коштів ТОВ «Автобансервіс» відмовляється від будь - яких майнових претензій до Шкарівського М.М. по факту спричинення ДТП.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6566/21 від 23.12.2021, у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Щодо поданих скаржником клопотань про долучення доказів колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 2 3,4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною восьмою статті 80 ГПК України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З наведеного вбачається, що законодавець встановив чіткий порядок та строки подання доказів та подання заяв чи клопотань.
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем на стадії апеляційного провадження подано до суду клопотання до долучення доказів, зокрема:
- 26.04.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить долучити: копію адвокатського запиту від 15.04.2021; копію листа від 22.04.2021 №000000330393 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»; копію довідки про ДТП №3019256451407445.
- 26.04.2021 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» надійшло клопотання про долучення доказів, у якому заявник просить долучити: копію листа від 05.04.2021 №31/10-1434 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській області; копію листа від 01.04.2021 №2788/41/40/01-2021 Управління патрульної поліції у Київській області; копії матеріалів справи №369/1150/20 Києво - Святошинського районного суду Київської області.
Зі змісту клопотання про долучення доказів, а саме: копії адвокатського запиту від 15.04.2021; копії листа від 22.04.2021 №000000330393 Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»; копії довідки про ДТП №3019256451407445 вбачається, що надані документи були отримані у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 15.04.2021.
Суд наголошує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 було зокрема клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» про витребування доказів повернуто без розгляду, з посиланням на статті 81, 170 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що позивачем у встановленому законом порядку в його клопотанні не було зазначено заходів, яких він вжив для отримання цих документів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання наведених доказів.
При цьому, оскаржуване рішення прийнято 16.03.2021.
Наразі, на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення скаржник просить долучити вказані документи, однак не обґрунтовує причин неможливості отримання їх раніше, зокрема під час розгляд справи в суді першої інстанції.
Разом з тим, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Однак, в процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що заявником обґрунтованих причин, з яких такі дії (зокрема щодо отримання необхідних на його думку доказів) не могли бути вчинені раніше з об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій, апелянтом не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення клопотань скаржника про долучення доказів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2019 року на 21 км + 450 м автодороги М-05 Київ - Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Mercedes», державний номерний знак: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , під час вибору безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, наслідок чого не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бетонний відбійник. У подальшому водій, автомобіля «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , у результаті заносу скоїв зіткнення з вантажним паливно-заправним автомобілем «Mercedes», державний номерний знак: НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку. За наслідком зіткнення вказаний автомобіль «Mercedes» перекинувся, що призвело до витоку паливно-мастильної речовини на проїзну частину дороги. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив підпункт пункти 2.9а, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Зазначені обставини були встановлені постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року в справі № 369/1150/20, якою водія автомобіля «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна у матеріалах справи).
Дана постанова була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 травня 2020 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» звернулося до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 2 вересня 2020 року № 330-393-19.
Проте листом від 30 жовтня 2020 року відповідач повідомив позивача про відмову в здійсненні страхового відшкодування з посиланням на неналежно з'ясовані обставини ДТП, зокрема, про невірне зазначення Товариством забезпеченого транспортного засобу, що брав участь у вказаній ДТП.
3 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» повторно звернулося до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування.
11 грудня 2020 року Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було залишено без змін своє попередньо прийняте рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 100 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» задоволенню не підлягає, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі статтею 9 Закону страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту постанови вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , застрахована в Компанії на підставі полісу серії АМ № 4169664.
Однак судом встановлено, що відповідно до вказаного полісу серії АМ № 4169664 (а.с. 14) у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було застраховано автомобіль «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_3 , VIN (номер кузова): НОМЕР_4 .
З постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року в справі № 369/1150/20 (а.с. 9-10) вбачається, що водій ОСОБА_1 , якого було визнано винним у скоєнні даної ДТП, керував автомобілем «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 .
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач послався на те, що відповідно до довідки про ДТП ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 31021», державний номерний знак: НОМЕР_5 , VIN (номер кузова): НОМЕР_6 , а за вказаним полісом був забезпечений інший транспортний засіб - автомобіль «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_3 , VIN (номер кузова): НОМЕР_7 . Дана обставина підтверджується інформацією по вищевказаному полісу, яка міститься у поданій позивачем роздруківки з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України. У той же час відповідач зазначив, що діючих на момент ДТП договорів страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_5 , VIN (номер кузова): НОМЕР_6 , укладених з Компанією, відповідачем не виявлено.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що будь-яких доказів того, що у спірній ДТП брав участь застрахований відповідачем саме на підставі полісу серії АМ № 4169664 автомобіль «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_3 , VIN (номер кузова) НОМЕР_7 , а також те, що зазначений автомобіль та автомобіль «ГАЗ 31029», державний номерний знак: НОМЕР_1 , VIN (номер кузова): НОМЕР_7 , є одним і тим же транспортним засобом, позивач суду не надав.
Суд першої інстанції зазначив, що такі докази також відсутні у матеріалах справи.
Також суд першої інстанції правильно зауважив, що позивачем не було надано документів, відповідно до яких суд міг би встановити, який саме забезпечуваний автомобіль брав участь у даній ДТП, зокрема копії: протоколів від 26 вересня 2019 року серії ДПР18 № 510908 та № 510908, рапортів працівників поліції, пояснень водіїв, протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 під час скоєння ДПТ 12 вересня 2019 року.
Колегією суддів враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 було зокрема клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» про витребування доказів повернуто без розгляду. При цьому, суд, посилаючись на статті 81, 170 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що позивачем у встановленому законом порядку в його клопотанні не було зазначено заходів, яких він вжив для отримання цих документів самостійно, доказів вжиття таких заходів та (або) причин неможливості самостійного отримання наведених доказів.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 81 Господарського процесуального кодексу України при відмові в клопотанні про витребування доказів, оскільки суд першої інстанції вмотивовано відмовив у клопотанні про витребування доказів ухвалу суду від 11.01.2021, та відповідно розглядав справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, який на момент ДТП був забезпечений відповідачем на підставі полісу серії АМ № 4169664, а тому відсутні правові підстави для стягнення з Компанії на користь Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок зазначеної ДТП.
Відтак, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» задоволенню не підлягає.
Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/107/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/107/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді А.І. Тищенко
М.Л. Яковлєв