вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 910/3272/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Яковлєва М.Л.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 (суддя Паламар П.І. )
за позовом Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд»
про стягнення неустойки, ціна позову 18139,80 грн
Служба безпеки України звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» про стягнення неустойки в розмірі 18139,80 грн.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладено договір № 19/1-146-д про закупівлю товарів за державні кошти від 15 жовтня 2010 р., на виконання якого відповідач передав йому 35 телевізорів Bravis LED-32 G5000+T2 вартістю 90699 грн.
Під час приймання-передачі указаного товару було виявлено його невідповідність технічним характеристикам відповідно до специфікації та технічній специфікації до договору, про що складений акт від 20 жовтня 2020 р.
Відповідно до умов п. 8.5. договору у разі поставки (передачі) продавцем товару, який не відповідає специфікації та технічній специфікації, продавець здійсню заміну такого товару у 5-дений строк з дати повідомлення покупцем продавця про виявлені недоліки та сплачує штраф у розмірі 20% вартості такого товару.
Посилаючись на те, що переданий відповідачем товар не відповідає погодженим умовам технічної специфікації (додаток № 2 до договору) щодо технічних характеристик, позивач на підставі ст.ст. 230, 231 ГК України просив стягнути з відповідача на свою користь 18139,80 грн. штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 позов Служби безпеки України задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на користь Служби безпеки України 18139,80 грн. штрафу, 2 270,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві та актом про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану телевізорів Bravis LED-32 G5000+T2 від 20 жовтня 2020 р., складеним на місці приймання-передачі товару та підписаним представниками сторін підтверджується, що поставлений позивачем товар не відповідає встановленим договором вимогам щодо технічних характеристик, узгоджених сторонами, а тому з огляду на умови п. 8.5. договору, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України підлягає стягненню 18139,80 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 повністю та прийняти нове рішення, судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3405,00 грн. покласти на позивача по справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- відповідач стверджує, що ніяких договірних відносин між ним та позивачем не існує, оскільки листом Служби безпеки України було повідомлено про розірвання договору, а тому відповідач вважає, що не має перед позивачем ніяких зобов'язань, оскільки товар, що був предметом позову, відповідач не прийняв через надумані ним причини;
- судом безпідставно прийнято до уваги акт про невідповідність технічного стану як доказ поставки товару;
- поставки здійснено не було, а товар привозився для здійснення поставки, що відповідає специфікації.
14.06.2021 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.
На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/3272/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв'язку з чим ухвалою від 15.06.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарського суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/3272/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду.
30.06.2021 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
27.07.2021 до канцелярії суду від Служби безпеки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи наступне:
- твердження відповідача про нездійснення поставки у зв'язку з не підписанням товарно - супровідних документів є помилковим;
- відповідно до вимог статті 624 ЦКУ, ст.. 231,232 ГКУ та пункту 8.5 договору наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу за поставку товару неналежної якості;
- листом СБУ було повідомлено відповідача про бажання розірвати договір та підписати додаткову угоду з цього приводу, однак відповіді стосовно цього до СБУ не надходило, а тому на думку позивача договірні відносини залишаються діючими.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4464/21 від 16.09.2021, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Станік С.Р., Яковлєв М. Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6588/21 від 24.12.2021, у зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2020 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір № 19/1-146-д про закупівлю товарів за державні кошти від 15 жовтня 2010 р., згідно з умовами якого відповідач зобов'язався у 2020 році у терміни, в порядку та на умовах визначених договором поставити позивачу у власність телевізійне й аудіовізуальне обладнання, код ДК 021:2015-32320000-2 (телевізори) в асортименті, кількості та за цінами вказаними у специфікації (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору, а позивач - прийняти та оплатити вартість товару на умовах передбачених договором.
Ціна договору відповідно до умов п. 4.1. договору становить 90699 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно умов п. 5.3. договору порядок здійснення оплати повинен здійснюватися на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично отриманий, якісний товар на підставі належним чином оформлених документів продавця (накладні) при наявності бюджетних призначень на ці цілі протягом 30 банківських днів.
Відповідно до умов п. 11.1. договору договір набирає чинності з дати укладення його сторонами та діє до 31 грудня 2020 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором в частині взаєморозрахунків між ними та виконання продавцем гарантійних зобов'язань.
Заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення штрафу в розмірі 18139,80 грн на підставі ст.ст. 230, 231 ГК України, ст. 624 ЦК України та відповідно до умов п. 8.5. договору за поставку товару неналежної якості (невідповідність технічним характеристикам відповідно до специфікації та технічній специфікації до договору).
Суд першої інстанції, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим також погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як було зазначено вище, 15 жовтня 2020 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір № 19/1-146-д про закупівлю товарів за державні кошти.
Відповідно до умов п.п. 6.3., 6.4. договору під час приймання-передачі товару сторони зобов'язані належним чином перевірити в повному обсязі кількість, асортимент, комплектність, якість, яка повинна відповідати усім технологічним регламентам (показникам) заводу-виробника (сертифікату виробника) та вимогам наведеним у Додатках, належним чином оформити і підписати всі необхідні товарно-супровідні документи, що засвідчують факт приймання-передачі товару (видаткові накладні, довіреність тощо).
Покупець не підписує документи, зазначені у п. 6.3. договору у разі виявлення факту передачі неякісного, некількісного (дефектного, бракованого), некомплектного товару, у такому разі складається акт недоліків товару, який підписують представники сторін.
Відповідно до технічної специфікації (Додаток № 2 до договору) продавець зобов'язався поставити покупцю 35 телевізорів Bravis LED-32 G5000+T2 з наступними технічними характеристиками: формат екрану - 16:9, яскравість - 210 кд/м2, кут огляду - 170°/170°, дозвіл екрану - 1366 х 768, діагональ екрану (дюйм) - 32, колір - чорний, гарантійний термін - 12 місяців, роз'єм - 3 х HDMI, стандарт цифрового телебачення - DVB-T2.
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що під час приймання-передачі указаного товару було виявлено його невідповідність технічним характеристикам відповідно до специфікації та технічній специфікації до договору, про що складений акт від 20 жовтня 2020 р.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом перевірено та встановлено, що матеріали справи містять акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану телевізорів Bravis LED-32 G5000+T2 від 20 жовтня 2020 р (а.с.18), який був складений на місці приймання-передачі товару та підписаним представниками сторін, відповідно до змісту якого поставлений позивачем товар не відповідає встановленим договором вимогам щодо технічних характеристик, узгоджених сторонами, а саме усі телевізори мають яскравість - 200 кд/м2, замість передбачених договором 210 кд/м2, а також по два замість трьох роз'ємів HDMI.
Апелянт у свою чергу стверджує, що судом безпідставно прийнято до уваги вказаний акт про невідповідність технічного стану як доказ поставки товару та наголошує, що поставки здійснено не було, а товар привозився для здійснення поставки, що відповідає специфікації.
Натомість, дослідивши такі доводи, судова колегія визнає їх суперечливими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Зокрема, суд наголошує, що вказаний акт про невідповідність технічного (якісного, комплектного) стану телевізорів Bravis LED-32 G5000+T2 від 20 жовтня 2020 р свідчить про те, що поставлений товар відповідно до умов договору №19/1-146д від 15.10.2020 містить невідповідності комплектації відповідно до вимог додатку №2 до вказаного договору, що власне і зафіксовано у такому акті, який підписано представниками обох сторін.
Також відповідач стверджує, що ніяких договірних відносин між ним та позивачем не існує, оскільки листом Служби безпеки України було повідомлено про розірвання договору, а тому відповідач вважає, що не має перед позивачем ніяких зобов'язань, оскільки товар, що був предметом позову, відповідач не прийняв через надумані ним причини.
Однак, такі твердженнями судова колегія відхиляє з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту розірвання договору №19/1-146д від 15.10.2020.
Відповідно до статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1-5 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. 3. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
За змістом статті 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.
Відповідно до умов п. 8.5. договору у разі поставки (передачі) продавцем товару, який не відповідає специфікації та технічній специфікації, продавець здійснює заміну такого товару у 5-денний строк з дати повідомлення покупцем продавця про виявлені недоліки та сплачує штраф у розмірі 20% вартості такого товару.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України, ст.ст. 231, 232 ГК України, а також п. 8.5. договору підлягає стягненню 18139,80 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості.
Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №910/3272/21.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
5. Матеріали справи № 910/3272/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
М.Л. Яковлєв