вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа№ 927/463/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Яковлєва М.Л.
Куксова В.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 (головуючий суддя Федоренко Ю.В., повний текст рішення складено 12.07.2021)
за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача Державної служби України з безпеки на транспорті
до Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича
про стягнення плати 37920,91 грн. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом
Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов, у якому просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича на користь держави плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 37920,91 грн, що еквівалентно сумі 1280,10 євро.
В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури посилається на те, що Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки 31.05.2020 складено акт, згідно якого порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпечного із перевищенням осьових навантажень (з урахуванням одиночної та строєної осі), вчинено ФОП Овчаренком В.В. Цього ж дня, відповідачу зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 1280,10 євро.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 у позові про стягнення 37 920,91 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позовні вимоги є непідтверджені належними доказами, оскільки наданий прокурором Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024030 від 31.05.2020 та складений на його підставі Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 3 від 31.05.2020 не можна визнати належним доказом на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення під час здійснення перевезень автомобільним транспортом, оскільки вказані документи оформлені стосовно іншої особи - ФОП Заіка В.В. Також судом враховано, що дії працівників позивача щодо складення вказаного розрахунку визнані протиправними рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №620/3077/20.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого суду, Чернігівська обласна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 та ухвалити нове рішення, яким позов Чернігівської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича на користь держави плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 37920,91 грн., що еквівалентно сумі 1280,10 євро.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича на користь Чернігівської обласної прокуратури судові витрати у загальному розмірі 5675,00.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- факт використання ФОП Овчаренком В.В. транспортного засобу для перевезення вантажу підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №620/3077/20;
- підставою для складення розрахунку та винесення постанови стали зафіксований та документально підтверджений факт перевищення вагових параметрів транспортним засобом;
- відповідачем не було надано доказів на спростування факту перевищення нормативно - вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу;
- апелянт посилається на практику Північного апеляційного господарського суду в подібній справі;
- суд допустив порушення ст.73,76,78,86, 236 ГПК України, визнавши неналежним надані прокурором докази у справі - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024030 від 31.05.2020 та розрахунок плати за проїзд №3 від 31.05.2020.
05.08.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Хрипун О.О,. Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та встановлено строки на їх подання.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5026/21 від 12.10.2021, у зв'язку з перебуванням суддів Хрипуна О.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Сітайло Л.Г., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6517/21 від 22.12.2021, у зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.
Інші учасники своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2020 посадовими особами Київського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на автодорозі Київ - Чоп 36 км., проведено габаритно-ваговий контроль автопоїзду: автомобіль (тягач) марки IVECO, модель 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки SCHWARZMULLER модель SPA ЗЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За результатами вказаного документального габаритно-вагового контролю автомобіля та причепа, який здійснено на підставі даних ТТН від 30.05.2020 № 460442, встановлено перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.05.2020 № 024030, в якому вказано, що суб'єктом який перевіряється є ФОП Заїка Віталій Віталійович, водій транспортного засобу Овчаренко Віктор Васильович та складено Довідку №043057 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 31.05.2020.
На підставі акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.05.2020 № 024030, державним інспектором Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 31.05.2020 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 3, яким платнику ФОП Заїка Віталій Віталійович визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 1280,10 євро.
01.09.2018 між ФОП Овчаренко В.В. (орендар) та ФОП Заїка В.В. (орендодавець), укладені договори оренди транспортного засобу марки IVECO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепу марки SCHWARZMULLER SPA 3E, реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до умов яких орендодавець передає в оренду орендареві вказані транспортні засоби до 01.01.2022 для перевозки вантажів по території України.
Відповідно до п. 1.4 Договорів предмет оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання договору.
Отже, вищезазначені транспортні засоби на момент проведення контролюючим органом перевірки - 31.05.2020 року перебували у користуванні у ФОП Овчаренко В.В. на умовах оренди, який використовував їх з метою перевезення вантажу.
Дані обставини з урахуванням ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, як преюдиційні обставини не потребують доказування, оскільки встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №620/3077/20, яке набрало законної сили.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що, Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки 31.05.2020 складено акт, згідно якого порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпечного із перевищенням осьових навантажень (з урахуванням одиночної та строєної осі), вчинено ФОП Овчаренком В.В. і саме з нього підлягає стягненню плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 37920,91 грн, що еквівалентно сумі 1280,10 євро.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на їх недоведеність належними та допустимими доказами, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Щодо звернення прокурора з даним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Частиною третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
За змістом частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та необхідність їх захисту обґрунтована прокурором в позовній заяві посиланням на ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України, за якою плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України. Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов'язання перед її народом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (Закон № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відповідно до пп.15 та 27 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абзац 1 п.8 Положення №103).
З огляду на викладене, прокурор правильно визначив Державну службу України з безпеки на транспорті як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і яка реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Судом враховано, що листом від 23.02.2021 позивач повідомив прокурора про те, що його повноваження обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд, оскільки відсутнє закріплене на законодавчому рівні право на звернення з даного питання до суду з позовами. Просив звернутися до суду для представництва інтересів держави.
В матеріалах справи наявне відповідне повідомлення Чернігівської окружної прокуратури про представництво інтересів Державної служби України з безпеки на транспорті від 29.04.2021 № 1381ВИХ-21, тобто до звернення до суду.
Таким чином, з огляду на зміст листа позивача від 23.02.2021 про відсутність повноважень для звернення до суду з позовом, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті позовних вимог.
Предметом позову є стягнення з Фізичної особи-підприємця Овчаренко Віктора Васильовича на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 37920,91 грн, що еквівалентно сумі 1280,10 євро.
В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури посилається на те, що Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки 31.05.2020 складено акт, згідно якого порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпечного із перевищенням осьових навантажень (з урахуванням одиночної та строєної осі), вчинено ФОП Овчаренком В.В. Цього ж дня, відповідачу зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 1280,10 євро.
Статтею 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
За змістом ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Абзацом 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
Згідно з п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 3 Порядку здійснений габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними, дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами Національної поліції, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Згідно з п.п. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законом параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Зі змістом підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Відповідно до п.21 Порядку №879 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Як встановлено судом, перевезення вантажу 31.05.2020 здійснювалось автомобілем марки IVECO, модель 440Е43, реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марки SCHWARZMULLER модель SPA ЗЕ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що перебували у користуванні у ФОП Овчаренко В.В. на умовах оренди, який використовував їх з метою перевезення вантажу.
31.05.2020 інспектором Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) проведено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного автомобіля та причепа яким встановлено перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів та складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 31.05.2020 № 024030. В акті вказано, що перевірка здійснювалась відносно ФОП Заіка Віталія Віталійовича, водій - Овчаренко Віктор Васильович . До позовної заяви додано копію товарно-транспортної накладної серії ЖКА №460442 від 30.05.2020 перевізником та водієм у якій зазначено ФОП Овчаренко В.В.
Перевірка здійснювалась посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі затвердженого щотижневого графіка та направлення на рейдову перевірки №000188 від 29.05.2020.
Судом враховано, що, Заіка Віталій Віталійович звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати розрахунок від 31.05.2020 №3 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТНТ від 30.05.2020 № 460442, складений Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки; визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу від 28.07.2020 № 197925.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №620/3077/20, яке набрало законної сили 11.11.2020 (про що наявна відмітка в Єдиному державному реєстрі судових рішень) визнано протиправними дії Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо складання 31.05.2020 розрахунку №3 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у відношенні Заіки Віталія Віталійовича. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області про застосування адміністративно господарського штрафу від 28.07.2020 № 197925.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини перша та друга статті 216 ГК України).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст.224 ГПК України).
Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.
Згідно п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, крім іншого, видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що з Акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024030 від 31.05.2020 вбачається, що суб'єктом, що перевіряється вказано ФОП Заіка Віталій Віталійович. Крім того, платником по Розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 3 від 31.05.2020 також вказано ФОП Заіка Віталій Віталійович.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що наданий прокурором Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024030 від 31.05.2020 та складений на його підставі Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 3 від 31.05.2020 не можна визнати належним доказом на підтвердження вчинення відповідачем правопорушення під час здійснення перевезень автомобільним транспортом, оскільки по - перше, вказані документи оформлені стосовно іншої особи - ФОП Заіка В.В., а по - друге, як було зазначено вище, дії працівників позивача щодо складення вказаного розрахунку визнані протиправними рішенням суду.
Відтак, як правильно зауважив суд першої інстанції, безпідставним є твердження прокурора, що Актом №024030 від 31.05.2020, складеним Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки, підтверджується, що ФОП Овчаренко В.В. вчинено порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу, в тому числі небезпечного із перевищенням осьових навантажень (з урахуванням одиночної та строєної осі). Крім того, відносно відповідача не складався і акт за формою згідно з додатком 3 до Порядку №1567, який повинен складатися посадовими особами Укртрансбезпеки, що проводили перевірку, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Судом враховано посилання апелянта на те, що факт використання ФОП Овчаренком В.В. транспортного засобу для перевезення вантажу підтверджується рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №620/3077/20.
Однак, суд наголошує, що вказаним рішення адміністративного суду встановлено, що перевезення здійснював відповідач, щодо якого не складались передбачені чинним законодавством документи: акт про перевищення нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержавння вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (додаток № 3 до Порядку №1567), а дії працівників позивача по складанню розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 3 від 31.05.2020 вказаним судовим рішенням визнані протиправними.
Крім того, посилання прокурора на практику Північного апеляційного господарського суду в подібній справі №927/1010/19 судова колегія відхиляє з огляду на приписи частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження прокурора в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції ст.73,76,78,86, 236 ГПК України, що на його думку полягають у визнанні неналежними наданих прокурором доказів у справі - акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №024030 від 31.05.2020 та розрахунок плати за проїзд №3 від 31.05.2020 судова колегія визнає безпідставними та такими, що не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення.
Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі прокурор не наводить обґрунтованих доводів щодо підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно та всебічно досліджено обставини справи, дано їм належну правову оцінку на підставі наявних у справі доказі у їх сукупності, висновки суду є вмотивованими, а тому доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши вищенаведені обставини, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 у справі №927/463/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 927/463/21 повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді М.Л. Яковлєв
В.В. Куксов