Рівненський апеляційний суд
Іменем України
10 лютого 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 , -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором, про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст. 307 КК України, і обрано підозрюваній запобіжний захід - домашній арешт за місцем проживання із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово до 17 лютого 2022 року.
На ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Рівненського відділу поліції ГУНП в Рівненській області свій паспорт громадянина України та паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.
В апеляційній скарзі прокурор, покликаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, зазначає, що, на його думку, інші запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави - вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У рішенні Європейського Суду з прав людини ( п. 131 справа "Алєксандр Макаров проти Росії" від 12 березня 2009 року) зазначено, що докази про ризик перешкоджання здійсненню розслідування ( спроби маніпулювати свідками чи погрожувати їм) не мають бути голослівними посиланнями, а повинні бути підкріплені фактами, здатними довести, що незастосування до підозрюваного арешту справді спричинить перешкоджання розслідуванню, а ризик вчинення нових злочинів, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 17 березня 1997 року "Мюллер проти Франції", повинен враховуватися, беручи до уваги минуле особи та спосіб її життя.
Згідно ст. 183 КПК України та роз'яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим його процесуальних обов'язків та належної поведінки.
У рішенні Європейського Суду з прав людини ( справа "Мацнеттер проти Австрії" ) зазначено, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.
При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти.
Між тим, відповідно підпункту 1(с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність відповідних і достатніх підстав для тримання особи під вартою. Ризик переховування обвинуваченого від слідства і правосуддя, враховуючи Рішення Європейського суду з прав людини у справі “W. проти Швейцарії” від 26.01.1993 року, « Бекчієв проти Молдови» від 4.10.2005 року не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку, а повинно підтверджуватися фактичними доказами.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судима, має постійне місце проживання, де проживає з бабусею, оскільки виховується без батьківського піклування, по місцю проживання характеризується позитивно, будь-яких достовірних даних, які б свідчили про порушення ОСОБА_6 умов цілодобового домашнього арешту чи невиконання покладених на неї слідчим суддею обов'язків, не встановлено.
Не навів таких доказів і прокурор в судовому засіданні, який ствердив, що підозрювана виконує покладені на неї слідчим суддею обов'язки, умов цілодобового домашнього арешту не порушує і не чинить перешкод слідству у досудовому розслідуванні кримінального провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення та обрання ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 21 грудня 2021 відносно ОСОБА_6 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3