Постанова від 25.01.2022 по справі 420/7292/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/7292/21

Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,

секретар - П'ятіна В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник відповідача - Клюкін К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021року по справі № 420/7292/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, в якому , з урахуванням уточнень просив:

1) визнати протиправним та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури №2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки”, в частині скасування начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи;

3) визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 16.09.2020 по 30.04.2021 у складі його заробітної плати надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії;

4) визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не встановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”;

5) зобов'язати Одеську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 16.09.2020 по 28.02.2021 з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії у період з 16.09.2020 по 28.02.2021 та виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”;

6) стягнути з Одеської обласної прокуратури суму недоотриманої заробітної плати за період з 16.09.2020 по дату вирішення даної адміністративної справи обчисленої з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії та виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 “Про умови оплати праці прокурорів”;

7) визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратуру щодо не внесення до трудової книжки серія НОМЕР_1 запису про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58;

8) зобов'язати Одеську обласну прокуратуру внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 запис про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58;

9) визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не усуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора, а саме щодо неприйняття рішення про зарахування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури;

10) зобов'язати Одеську обласну прокуратуру усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора шляхом прийняття рішення про зарахування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючого штатного розпису Одеської обласної прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що для проходження атестації ОСОБА_1 у визначений строк було подано заяву Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації на підставі вказаного вище Положення. Станом на дату подання заяви про уточнення позовних вимог триває процедура атестації щодо ОСОБА_1 та відсутні підстави, визначені пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ для його звільнення з органів прокуратури та посади.

У позові вказано, що фактично у посадової особи Одеської обласної прокуратури були відсутні визначені приписами чинного законодавства (на які наявні посилання) підстави для прийняття наказу № 2069к.

Протягом тривалого часу даний наказ, яким лише тимчасово визначено місце роботи, а не функціональні обов'язки, яким не змінено правовий статус позивача як прокурора, фактично продовжує діяти. При цьому від дати прийняття наказу № 2069к від 16.09.2020 ОСОБА_1 , як прокурору фактично зупинено можливість здійснювати свої повноваження у межах, визначених законом. Крім того, від вказаної дати ОСОБА_1 отримує заробітну плату в значно меншому розмірі. Зважаючи на те, що із прийняттям наказу № 2069к від 16.09.2020 порушено законодавство про оплату праці (приписи законодавства про працю), а саме порушено право позивача на отримання заробітної плати у визначеному Законом України “Про прокуратуру” та іншими положеннями чинного законодавства розмірі, ОСОБА_1 вважає, що даний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у наказі № 2062к від 15.09.2020 правовою підставою для його прийняття вказано: “У зв'язку із початком роботи обласних прокуратур” та ч.2 ст.11 Закону України “Про прокуратуру”. Тобто, фактично, законодавчо визначені підстави для скасування вказаної надбавки у наказі не визначено. Факт початку роботи обласних прокуратур, а також те, що з незалежних від позивача обставин процедура атестації щодо нього триває не може бути підставою для скасування вказаного виду надбавки. Зважаючи на вищевказане, позивач вважає, що така складова заробітної плати позивача повинна була йому виплачуватися, а вищевказаний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Щодо виплати премії позивач зазначає, що у період з 16.09.2020 по 28.02.2021 премія позивачу не виплачувалась не тільки за періоди його перебування у відпустках та на лікарняних, а й за інші фактично відпрацьовані дні. При цьому підстави для припинення виплати премії позивачу достеменно невідомі, відповідні рішення керівництва Одеської обласної прокуратури до відома позивача не доводились та про їх існування ОСОБА_1 не відомо.

Щодо розміру посадового окладу належного до виплати позивачу, то на думку ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства відповідачем протиправно здійснюється виплата заробітної плати без врахування надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії у період з 16.09.2020 по 28.02.2021, а також визначення розміру посадового окладу відбувається виходячи із розміру визначеного у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, а не у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру” та приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”.

При цьому, вказано у позові, зважаючи на те, що як стало відомо позивачу вищевказане порушення законодавства про оплату праці (право позивача на отримання заробітної плати у визначеному Законом України “Про прокуратуру” та іншими положеннями чинного законодавча розмір) відбулося саме у зв'язку із прийняттям 16.09.2020 наказу №2069к, право на прийняття якого не передбачено чинним законодавством, оскільки з його прийняттям порушено право ОСОБА_1 на заробітну плату у належному розмірі, вказаний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо порушень прав позивача невнесенням запису до трудової книжки, позивач вказав, що причиною того, що йому, як прокурору, фактично зупинено можливість здійснювати свої повноваження у межах, визначених законом є непроходження атестації. Звернув увагу на те, що дійсно він станом на дату подання даної заяви не завершив процедуру проходження атестації. Однак, ОСОБА_1 не є особою, яка не пройшла атестацію, оскільки рішення за результатами її проведення уповноваженою атестаційною комісією не прийнято з незалежних від особи обставин. 04.03.2021 позивач у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури отримав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 . Згідно останнього запису, який міститься в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (копію, якої отримано 04.03.2021) посадою ОСОБА_1 є “начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеській області”. В той же час, станом на дату подання даної заяви такого органу як прокуратура Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) не існує.

Як стверджує позивач, ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду не відбулась. На думку позивача, запис до трудової книжки у разі перейменування підприємства необхідно вносити за аналогією з п. 2.15 Інструкції № 58 - на підставі наказу (розпорядження) власника підприємства, установи, організації чи вповноваженого ним органу.

З невнесенням відповідного запису позивач також пов'язує і те, що ОСОБА_1 , як прокурору, створюються перешкоди у здійсненні функцій та повноважень, як прокурора, на посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності вже перейменованої Одеської обласної прокуратури.

Щодо бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у неусуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень, як прокурора, то в уточненому позові вказано, що станом на дату подання вказаної заяви підстави для звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади чи для закінчення строку перебування на адміністративній посаді відсутні. З аналізу п.5.6 розділу 5 положення про управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Одеської області, затверджене наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 10.02.2021 №24 вбачається, що збільшення обов'язків за посадою начальника відділу нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, з урахуванням функцій прокуратури в цілому та зокрема повноважень прокурора з виконання покладених на нього функції, не відбулось. Вищевказане у своїй сукупності є додатковим підтвердженням того, що процедура ліквідації чи реорганізації прокуратури Одеської області не відбулась.

В уточненому позові позивач зазначив, що йому достеменно відомі наслідки неуспішного проходження атестації, які передбачені пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ. Станом на дату подання даної заяви триває процедура атестації щодо ОСОБА_1 та відсутні підстави, визначені пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ для його звільнення з органів прокуратури та посади. Дійсно ОСОБА_1 станом на дату подання даної заяви не завершив процедуру проходження атестації. Однак, ОСОБА_1 не є особою, яка не пройшла атестацію, оскільки рішення за результатами її проведення уповноваженою атестаційною комісією не прийнято з незалежних від особи обставин. Недосконалість процедури атестації не може слугувати підставою для обмеження чи припинення прав особи, яка щодо неї проводиться. Відповідно до пункту 3-1 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (з наступними змінами) прокурор, включений до оприлюдненого в установленому порядку графіка складання іспиту (графіка складання іспитів), продовжує проходити атестацію до ухвалення кадровою комісією рішення про успішне або неуспішне проходження ним атестації, незалежно від призначення (переведення) в інший орган прокуратури. Таким чином, вказує позивач, права ОСОБА_1 як особи, яка проходить процедуру атестації на призначення чи переведення до іншого органу прокуратури приписами чинного законодавства не обмежено. За вказаного правового регулювання позивач вважає, що у відповідача є достатні підстави визначення посади ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі згідно новим штатним розписом. Натомість, відповідачем не було вчинено відповідних дій у зв'язку з чим виникла ситуація при якій створені перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень, як прокурора.

З вищевказаного, на думку позивача, вбачається, від дати затвердження штатного розпису Одеської обласної прокуратури позивач як начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області є особою, посада якого відсутня у штатному розписі, тобто перебуває “поза штатом”. Вказана ситуація перешкоджає ОСОБА_1 виконувати свої обов'язки як прокурора, є недопустимою, та порушує норми законодавства про працю, оскільки підприємство не має законодавчих підстав для виведення працівника поза штат, так як такого поняття як "позаштатний розпис" за нормами чинного законодавства взагалі не існує.

На думку позивача, вказана ситуація стала можливою через недосконалість запроваджених Законом №113-ІХ та Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (з наступними змінами) змін та процедур, що є порушенням принципу правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності як елементу верховенства права.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивачем подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Однак, позивачем процес атестації наразі не завершено, рішення кадрової комiсiї з атестації прокурорів регіональних прокуратур про проходження атестації ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури не надходило.

Щодо посилань позивача на статті 32, 33, 36, 38 Кодексу законів про працю України, то відповідач зазначає, що правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, а також систему органів прокуратури визначає Закон України “Про прокуратуру” № 1697-VII. На думку відповідача правові висновки Верховного Суду у справах № 817/860/16 та №826/10460/16, що наведені позивачем у позові, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони є відмінними від тих, які виникли у справі № 420/7292/21. Постанови Верховним Судом у зазначених справах прийнято до набуття чинності Законом № 113-IX від 17.10.2019, а отже без врахування його вимог, а тому їх правові висновки не є відмінними та не підлягають застосуванню.

У відзиві також вказано, що враховуючи те, що на час початку роботи Одеської обласної прокуратури ОСОБА_1 атестацію не пройшов, наказом від 16.09.2020 № 2069к виконувачем обов'язків керівника Одеської обласної прокуратури йому тимчасово визначено робоче місце у Одеській обласній прокуратурі. Доводи позивача про відсутність процесу реорганізації прокуратури Одеської області в Одеську обласну прокуратуру та скорочення посад є помилковими.

В результаті реформування прокуратури Одеської області в Одеську обласну прокуратуру відбулося скорочення штатної чисельності прокурорів на 40 одиниць.

У відзиві вказано, що через не проходження ОСОБА_1 атестації його не було переведено на жодну з посад Одеської обласної прокуратури. Крім того, призначення прокурора на адміністративну посаду, якою в даному випадку є посада начальника відділу Одеської обласної прокуратури, відноситься до виключних дискреційних повноважень керівника обласної прокуратури та повинно відбуватися у визначеному законом порядку (зокрема, з дотриманням положень пункту 22 розділу II Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 липня 2021 року задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував наказ Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020.

Визнав протиправними дії Одеської обласної прокуратури щодо прийняття наказу № 2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки”, в частині скасування начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

Визнав протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратуру щодо невнесення до трудової книжки серія НОМЕР_1 запису про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58.

Визнав протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не встановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”.

Визнав протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у неусуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора, а саме щодо неприйняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури.

Зобов'язав Одеську обласну прокуратуру внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 запис про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58.

Зобов'язав Одеську обласну прокуратуру встановити ОСОБА_1 з 11.09.2020 року посадовий оклад у розмірі, визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов'язав Одеську обласну прокуратуру перерахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 11.09.2020 року по 28.07.2021 року виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”.

Зобов'язав Одеську обласну прокуратуру усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора шляхом прийняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаді аналогічній (рівнозначній) за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючого штатного розпису Одеської обласної прокуратури.

У задоволені решти позовних вимог - відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, Одеська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- судом першої інстанції проігноровано, що згідно практики Верховного Суду (постанова від 18.12.2018 у справі № 813/138/16 та інші) пріоритет мають норми спеціального законодавства (Закону України «Про прокуратуру» та інші), якими встановлюються, зокрема, питання призначення на посади прокурорів, умови роботи в органах прокуратури. Норми КЗпП України застосовуються лише у тих правовідносинах, які не врегульовані нормами спеціального законодавства;

- висновки суду першої інстанції та рішення в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача із підстав не усунення перешкод у здійсненні позивачем функцій та повноважень як прокурора - щодо неприйняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаді, аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу прокуратури Одеської області згідно із діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури, а також зобов'язання обласної прокуратури усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора шляхом прийняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаді згідно діючого штатного розпису Одеської обласної прокуратури наразі є передчасними і безпідставними, оскільки судом не застосовано належні норми матеріального права до спірних правовідносин згідно положень статті 7 КАС України.

- висновок суду першої інстанції про відсутність скорочення кількості посад прокурорів органів прокуратури області не відповідає дійсності;

- судом першої інстанції в порушення імперативних вимог норм статей 7, 90, 242 КАС України не враховано, що призначення прокурора на адміністративну посаду, якою в даному випадку є посада начальника відділу Одеської обласної прокуратури, відноситься до виключних дискреційних повноважень керівника обласної прокуратури та повинно відбуватися у визначеному законом порядку (зокрема, з дотриманням положень пункту 22 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»);

- судом першої інстанції залишено поза увагою, що наразі в структурі і штатному розписі Одеської обласної прокуратури вказана посада начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Одеської обласної прокуратури відсутня;

- у рішенні суду першої інстанції у частині, що стосується наказу від 16.09.2020 №2069к, судом не зазначено, яким нормам матеріального права суперечить цей наказ та які саме права, свободи або законні інтереси позивача порушено його виданням;

- суд першої інстанції не врахував, що дії Одеської обласної прокуратури, з якою після початку її роботи 11.09.2020 позивач не знаходився в трудових відносинах, щодо застосування вказаних положень статті 29 КЗпП України відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 18.12.2018у справі № 813/138/16 та інші) щодо застосування норм трудового законодавства у випадках, коли такі правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства;

- суд першої інстанції не врахував, що через не проходження ОСОБА_1 атестації відсутні підстави для встановленні посадового окладу ОСОБА_1 за положеннями ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», відповідно і перерахунку та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 11.09.2020 по 28.07.2021;

- суперечать вимогам норм матеріального права та приписам статті 242 КАС України викладені висновки суду в частині визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання Одеської обласної прокуратури внести до трудової книжки позивача запису про перейменування органу, оскільки внесення запису до трудової книжки є похідним результатом/наслідком видання розпорядчого акту роботодавця (тут - суб'єкта владних повноважень) і не може розглядатися як самостійний спосіб встановити/довести існування юридичних фактів (безвідносно до правових і фактичних підстав для внесення запису) (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 807/42/18).

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури з 21.06.2006, на займаній посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області - з 12.05.2020, що підтверджується записами, наявними в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.06.2006.

Одеською обласною прокуратурою 15.09.2020 прийнято наказ № 2062к “Про скасування надбавки”, згідно яким, зокрема, скасовано начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 скасовано з 11.09.2020 надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

16.09.2020 виконувач обов'язків керівника Одеської обласної прокуратури В.Веніславський, керуючись ст.11 Закону України “Про прокуратуру”, п.3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та відповідно до ст.29 КЗпП України прийняв наказ №2069к, яким наказано:

- у зв'язку з припиненням функціонування прокуратури Одеської області і початком роботи Одеської обласної прокуратури згідно з наказом Генерального прокурора “Про день початку роботи обласних прокуратур” від 08.09.2020 року №414 з 11.09.2020 року, а також не проходженням атестації, начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадження та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеській області Самойленку О.С. тимчасово визначити місце роботи у відділі нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Одеської обласної прокуратури за адресою: м.Одеса, вул. Жуковського, буд.11.

04.03.2021 позивач у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури отримав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно останнього запису, який міститься в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (копію якої отримано 04.03.2021) посадою ОСОБА_1 є “начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеській області”.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги в частині внесення запису до трудової книжки, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача після того як 11.09.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру, виник обов'язок про внесення змін до трудової книжки серії НОМЕР_1 запису щодо назви органу, в якому працює позивач.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання протиправним дій щодо прийняття наказу Одеської обласної прокуратури №2062к від 15.09.2020, суд зазначив, що під час усього строку розгляду даної адміністративної справи відповідач ні документально, ні нормативно не обґрунтував наявність правових підстав для прийняття такого наказу, а факт початку роботи обласних прокуратур, і також те, що з незалежних від позивача обставин, процедура атестації щодо нього триває, не може бути підставою для скасування вказаного виду надбавки.

Отже, надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи охоплюється заробітною платою прокурора, але її встановлення є правом прокурора, для реалізації якого має бути певне об'єктивне підґрунтя. Тобто право отримати таку надбавку не може бути безумовним і пов'язуватися лише з фактом перебування на посаді в органі прокуратури.

У задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури №2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки” суд першої інстанції відмовив, оскільки позивач фактично з незалежних від нього підстав не виконував функціональних обов'язків за посадою, що враховується при визначенні розміру надбавки та премій.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невстановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів” є протиправною та про наявність підстав для зобов'язання Одеської обласної прокуратури встановити ОСОБА_1 з 11.09.2020 посадовий оклад у розмірі, визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, зобов'язання Одеської обласної прокуратури перерахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 11.09.2020 по 28.07.2021 виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”.

Відмовляючи у частині позовних вимог щодо стягнення з Одеської обласної прокуратури суми недоотриманої заробітної плати за період з 16.09.2020 по дату вирішення даної адміністративної справи обчисленої з урахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії та виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”, суд першої інстанції виходив із того, що стягненню підлягають суми саме нарахованого заробітку.

В той же час, таке нарахування позивачу не було здійснено.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у неусуненні перешкод у здійсненні позивачем функцій та повноважень як прокурора, а саме щодо неприйняття рішення про зарахування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури, суд зазначив таке.

Права ОСОБА_1 як особи, яка проходить процедуру атестації на призначення чи переведення до іншого органу прокуратури приписами чинного законодавства не обмежено, отже у відповідача є достатні підстави для визначення посади ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі згідно новим штатним розписом.

Натомість, відповідачем не було вчинено відповідних дій у зв'язку з чим виникла ситуація при якій створені перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру” №1697-VII.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Частиною 3 статті 16 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Закон України “Про прокуратуру” закріплює однаковий юридичний статус прокурорів через систему гарантій забезпечення їх незалежності, яка є невід'ємною складовою їхнього статусу. Встановлена система гарантій незалежності прокурорів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов'язана з набуттям статусу прокурора, має юридичне призначення, спрямоване на забезпечення здійснення функцій прокуратури.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rec (2000)19 зазначено, що "у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури" (пункт 14).

19 вересня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі - Закон №113-ІХ).

Вказаний Закон набрав чинності 25.09.2019.

Пунктами 6 та 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”.

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (п. 9 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (п. 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ).

На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок №221.

Згідно з п. 1 розділу І Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Таким чином, із прийняттям Закону №113-IX запроваджена атестація прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Судом встановлено, що для проходження атестації ОСОБА_1 у визначений строк було подано заяву Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації на підставі вказаного вище Положення.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем станом на дату вирішення даної адміністративної справи триває процедура атестації позивача.

З наданої до суду копії трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що згідно останнього запису, який міститься в ній посадою ОСОБА_1 є “начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеській області”.

Як вже зазначено вище, до 15 липня 2015 року були чинні положення Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, ст. 13 якого визначала систему органів прокуратури, яку становили: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України міг створювати спеціалізовані прокуратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, ст. 7 якого врегульовано питання системи прокуратури України. Вказана стаття (ст. 7 Закону) зазнавала змін.

Так, в період з 15 липня 2015 року до 25 вересня 2019 року діяла редакція ст. 7 цього Закону, згідно з ч. 1 якої систему прокуратури України становили: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Частиною 4 ст. 7 Закону було визначено, що Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року № 113-IX, яким пункти ч. 1 ст. 7 Закону України “Про прокуратуру” викладено в іншій редакції, згідно з якою систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

Також вказаним Законом викладено в іншій редакції ч.ч. 2 та 4 ст. 7 Закону України “Про прокуратуру”, згідно з якими у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур, обласна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

Перелік, територіальна юрисдикція, утворення, реорганізація та ліквідація, зокрема обласних і окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором (ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 12 Закону України “Про прокуратуру”).

Наказом Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року № 358 “Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора” юридичну особу “Генеральна прокуратура України” перейменовано в “Офіс Генерального прокурора” без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.

Так, Наказом Офісу Генеральної прокуратури №410 від 03.09.2020р. “Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур” вирішено перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, серед інших, юридичну особу “Прокуратура Одеської області” у “Одеська обласна прокуратура”.

Зазначений наказ став підставою для проведення державної реєстрації змін щодо юридичної особи з кодом 03528552 шляхом відповідної зміни назви.

Станом на дату звернення позивача до суду та станом на дату вирішення даної адміністративної справи такого органу як прокуратура Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) не існує.

Натомість, згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, найменуванням юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 03528552 є Одеська обласна прокуратура ( здійснена реєстрація змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру)

Згідно з частиною третьою статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права.

Слід зазначити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім.

Зміна назви юридичної особи за своєю суттю не є реорганізацією юридичної особи, адже до реорганізації юридичної особи віднесено виключно процедури злиття, приєднання, поділу, перетворення, які щодо прокуратури Одеської області не проводилися.

Як вже вказано судом згідно останнього запису, який міститься в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (копію якої отримано 04.03.2021) посадою ОСОБА_1 є “начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеській області”.

Доказів внесення інших після вищевказаного записів до трудової книжки позивача до суду не надано.

Відповідно до пунктів 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Порядок ведення трудових книжок регламентується Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 р. № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Якщо під час роботи працівника назва підприємства змінюється, про це окремим рядком, зокрема у графі 3 трудової книжки робиться запис: “Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то”, а в графі 4 пишеться підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата й номер (п. 2.15 Інструкції № 58).

Усі записи про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди та заохочення в трудову книжку вносить власник або вповноважений ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення, і вони повинні точно відповідати тексту наказу чи розпорядження (п. 2.4 Інструкції № 58).

Отже, запис до трудової книжки у разі перейменування підприємства необхідно вносити за аналогією з п. 2.15 Інструкції № 58 - на підставі наказу (розпорядження) власника підприємства, установи, організації чи вповноваженого ним органу.

Водночас, як вже вказано вище, згідно записів, які містяться в трудовій книжці серія НОМЕР_1 (запис №13), копію якої отримано 04.03.2021, посадою ОСОБА_1 є начальник відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області, тобто органу, який 11.09.2020 перейменовано.

Таким чином, не відображення у трудовій книжці ОСОБА_1 юридичних фактів щодо перейменування роботодавця може негативно вплинути на права позивача щодо належного підтвердження трудового стажу при призначенні пенсійного забезпечення робітників.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що положення Інструкції № 58 підлягають застосуванню при заповненні трудових книжок і працівників прокуратури, що узгоджується з правовими висновками Верховного суду по справі №П/811/1613/17 від 27.05.2020.

Варто також зауважити, що трудова книжка позивача є документом, що містить певну інформацію у розумінні приписів статі 1 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII , а основним принципи інформаційних відносин, є, зокрема достовірність і повнота інформації ( стаття 2 цього Закону )

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що у відповідача після того як 11.09.2020 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу з ідентифікаційний кодом 03528552, зокрема, про зміну її найменування з прокуратури Одеської області на Одеську обласну прокуратуру, виник обов'язок про внесення змін до трудової книжки серії НОМЕР_1 запису щодо назви органу, в якому працює позивач.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо невнесення до трудової книжки серія НОМЕР_1 запису про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58 є протиправною та про наявність підстав для зобов'язання Одеської обласної прокуратури внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 відповідний запис про перейменування органу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним дій щодо прийняття наказу Одеської обласної прокуратури №2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки”, в частині скасування начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, визнання протиправної бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 16.09.2020 по 30.04.2021 у складі його заробітної плати надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії, варто зазначити про таке.

Відповідно до 2.10. Положення про порядок встановлення надбавок до посадових окладів працівникам органів прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 20.03.2006 N 622ц надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи встановлюється:

- керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислугу років, а керівним працівникам і спеціалістам, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів, що передбачено положенням про відповідні структурні підрозділи, а також: прокурорам і слідчим органів прокуратури - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (класний чин) та вислугу років;

- службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу

Встановлення цієї надбавки здійснюється в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах видатків.

При визначенні розмірів надбавки мають бути враховані: особистий внесок працівника у загальну справу; термін його перебування на обійманій посаді; виконавська та трудова дисципліна; якість виконання завдань та особливих доручень; інтенсивність та напруженість у роботі; ініціатива і творчий підхід до виконання службових обов'язків; ступінь завантаженості та складність виконуваної роботи; участь у нормотворчій діяльності.

Зазначена надбавка встановлюється відповідно наказами Генерального прокурора України та прокурорів обласного рівня.

Пропозиції про встановлення надбавки працівникам Генеральної прокуратури України подають Генеральному прокурору України його заступники відповідно до розподілу обов'язків. Стосовно прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступників - заступники Генерального прокурора України за поданням відповідно керівників самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України та прокурорів обласного рівня.

Прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя пропозиції про встановлення надбавки працівникам апаратів цих прокуратур та підпорядкованих прокуратур подаються:

- заступниками прокурорів областей стосовно керівників структурних підрозділів, міжміськрайпрокурорів та їх заступників;

- керівниками структурних підрозділів стосовно підпорядкованих їм працівників;

- прокурорами міст, районів, міжрайонними та прирівняними до них прокурорами стосовно підпорядкованих їм працівників.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Пропозиції щодо їх перегляду подаються відповідними керівниками в порядку, визначеному при встановленні надбавок.

При переведенні працівників на інші посади, встановлені їм раніше надбавки можуть зберігатися на підставі мотивованого рапорту керівника структурного підрозділу із зазначенням про це у відповідному наказі.

Варто погодитись із судом першої інстанції, що зі змісту наказу №2062к від 15.09.2020 законодавчо визначених підстав для скасування вказаної надбавки у ньому не визначено.

При цьому, суд зазначає, що факт початку роботи обласних прокуратур, а також те, що з незалежних від позивача обставин процедура атестації щодо нього триває не може бути підставою для скасування вказаного виду надбавки.

В той же час, відповідно до пункту 2 Постанови №505 керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці надано право установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: прокурорам та слідчим органів прокуратури, а також іншим працівникам прокуратури, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи) - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за класний чин та вислугу років.

Згідно з пунктом 2.8 Положення про порядок встановлення і виплати надбавок і доплат до посадових окладів працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 85 від 18 червня 2015 року (далі - Положення №85) при визначенні розміру надбавки повинні бути враховані: 1) функціональне навантаження та особистий внесок працівника у загальні результати роботи; 2) термін перебування на займаній посаді; 3) стан дотримання службової та трудової дисципліни; 4) своєчасність і якість виконання завдань та особливих доручень; 5) інтенсивність та напруженість у роботі; 6) рівень ініціативності і творчого підходу до виконання службових обов'язків; 7) складність виконуваної роботи; 8) участь у нормотворчій діяльності.

Надбавка встановлюється та виплачується на підставі наказів керівників прокуратури, зокрема, прокурорів обласного рівня.

Відповідно до пункту 1.4 Положення № 85 встановлені надбавки та доплати працівникам виплачуються щомісячно пропорційно відпрацьованому часу.

Отже, надбавка за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи охоплюється заробітною платою прокурора, але її встановлення є правом прокурора, для реалізації якого має бути певне об'єктивне підґрунтя. Тобто право отримати таку надбавку не може бути безумовним і пов'язуватися з фактом перебування на посаді в органі прокуратури та передбачає виконання хоча б певного обсягу роботи.

Натомість автоматичне скасування відповідачем таких надбавок без урахування обставин перебування позивача на посаді в органах прокуратури та виконання хоча б певного обсягу роботи, не можна визнати правомірним з точки зору обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень.

Як підсумок, правильним є висновок суду першої інстанції, що дії Одеської обласної прокуратури щодо прийняття наказу № 2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки”, в частині скасування начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи є протиправними.

Разом з цим, згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Стаття 2 Закону України 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці” (наводиться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачає структуру заробітної плати та визначає такі її складові частини:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

31 травня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури”, підпунктом 2 пункту 2 якої керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці. Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні.

Наказом Генерального прокурора України 09.08.2017 № 234 затверджено Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Відповідно до п.п.2-4 вказаного Положення преміювання працівників Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.

Премії виплачуються працівникам та членам Комісії на підставі наказів Генеральної прокуратури України, керівників регіональних прокуратур, ректора Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.

Пунктом 6 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 09.08.2017 року № 234 визначено, що у разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі.

Пунктом 7 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 09.08.2017 року № 234 визначено, премія не виплачується працівникам:

за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення;

за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати;

на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України;

на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України “Про запобігання корупції”;

при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров'я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України “Про очищення влади”.

Враховуючи, що матеріалами справи не встановлено обставин, передбачених пунктом 7 Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого Наказом Генерального прокурора України 09.08.2017 року № 234, правильним є висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій щодо прийняття наказу №2062к від 15.09.2020 “Про скасування надбавки” в частині скасування начальнику відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 2062к від 15.09.2020, сторонами не оскаржене, а тому відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не надає правову оцінку неоскарженої частини судового рішення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020 ( тимчасове встановлення робочого місця); про визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у невстановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”, похідних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною першою статті 81 Закону № 1697-VII закріплено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-ІХ, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» якого передбачено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.

16 січня 2020 року набрала чинність Постанова № 1155, якою, з-поміж іншого, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

При цьому пунктом 6 Постанови № 1155 установлено, що для прокурорів, умови оплати праці яких затверджені цією постановою, не застосовуються умови оплати праці працівників органів прокуратури, затверджені Постановою № 505.

Отже, внаслідок реформування органів прокуратури в їхній системі відбувалися зміни, що супроводжувались, зокрема, (поетапною) атестацією працюючих прокурорів (усіх рівнів) і переведенням їх на посади відповідно до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур. У зв'язку із цим відбулось розмежування оплати праці тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію і можуть бути переведені на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, і прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур.

30 червня 2021 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 826/17798/14, у якій зазначено наступне: <…> В аргументації відповідача в цій частині є певна рація, адже прокурори, зокрема ГПУ, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до Постанови № 505. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з Постановою № 1155 та статті 81 Закону № 1697-VII.

<…> Зауважимо, що виплата заробітної плати згідно з Постановою № 1155 і статті 81 Закону № 1697-VII пов'язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону № 113-ІХ).

<…>Зважаючи на мету стягнення середньої заробітної плати при поновленні на посаді (відповідно до статті 235 КЗпП), тобто компенсувати втрачений заробіток, колегія суддів вважає, що його розрахунок потрібно проводити на основі того посадового окладу (з урахуванням коефіцієнту підвищення, якщо таке було у розрахунковому періоді), який отримував би позивач як прокурор (чи прирівняні до нього за посадою прокурори), будучи на тій посаді, з якої його неправомірно звільнили (тобто в ГПУ, а не в Офісі Генерального прокурора). Іншими словами, у вимірі обставин цієї справи і чинного законодавчого регулювання організації прокуратури України, середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, адже його туди з об'єктивних причин не переводили. Водночас, прирівнювати посадовий оклад позивача до прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру (без попереднього проходження атестації як умови для переведення) суперечило б меті і вимогам Закону № 113-ІХ.

Додамо також, що з набранням чинності Постанови № 1155 не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону № 113-ІХ). Цей процес був триваючим, тож вочевидь виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітні плати відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до Постанови № 505 і Постанови № 1155).<…>

Колегія суддів уважає, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 липня 2021 року у справі № 826/17798/14 є застосовними і до правовідносин у справі, що розглядається та суд враховує їх у відповідності до вимог частині 5 статті 242 КАС України.

Із наведеного правового висновку вбачається, що середня заробітна плата позивача не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Одеської обласної прокуратури, адже його туди з об'єктивних причин не переводили.

Аналогічна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021, справа № 826/20483/14

Повертаючись до обставин справи, колегія суддів зазначає, що зі змісту наказу №2069к від 16.09.2020 вбачається, що ОСОБА_1 не було звільнено з відповідної посади, а лише на певний період (який не вказано у наказі) визначено місце роботи (без зміни функціональних обов'язків), правовий статус ОСОБА_1 як прокурора не змінився.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набув чинності 25.09.2019, передбачено проведення атестації прокурорів.

За приписами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» тільки у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.

Суд вказує, що на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та вирішення справи судом відповідні норми спеціального законодавства щодо процедури та умов звільнення і переведення прокурорів у зв'язку з реформуванням органів прокуратури неконституційними не визнавалися.

При цьому, наведені норми спеціального законодавства є пріоритетними у порівнянні із загальними нормами трудового законодавства, яке підлягає застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16, від 08.10.2019 у справі № 804/211/16.

Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку, що звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови, зокрема, наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20.

Водночас переведення прокурора може бути здійснено в органи прокуратури за наявності рішення атестаційної комісії про успішне проходження ним атестації.

Як убачається із матеріалів справи рішення кадрової комісії про успішне чи неуспішне проходження атестації позивачем відсутнє, а позивач у встановленому законом порядку до Одеської обласної прокуратури не переведений.

Отже, відсутність факту переводу позивача до Одеської обласної прокуратури зумовлює, що права позивача, як працівника цього органу, не порушені.

Висновок суду першої інстанції, що положення ст.11 Закону України “Про прокуратуру”, п.3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та відповідно до ст.29 КЗпП України не визначають ні підстав для прийняття такого наказу, ні права у керівника органу на його прийняття та, що фактично у посадової особи Одеської обласної прокуратури були відсутні визначені приписами чинного законодавства (на які наявні посилання) підстави для прийняття даного наказу, прийняття цього наказу посадовою особою Одеської обласної прокуратури, тобто вже перейменованого органу, в якому працює позивач є помилковими, адже у результаті реформування органів прокуратури відсутні підстави для звільнення (відсутність рішення атестаційної комісії про неуспішне проходження атестації прокурором) та для переведення позивача до Одеської обласної прокуратури, скасування цього наказу позбавить позивача фактично здійснювати тимчасові повноваження з відповідними негативними наслідками.

Врахувавши наведене вище, колегія суддів зазначає, що правові підстави для задоволення позовної вимоги про: визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020; визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не встановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів” - відсутні.

Вирішуючи вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у неусуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора, а саме щодо неприйняття рішення про зарахування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури, колегія суддів нагадує, що Закон №113-IX передбачає лише дві умови зайняття посад прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме: переведення прокурорів, які займали посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом на підставі рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації; успішне проходження добору на вакантні посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, які з'явилися після звільнення прокурорів за власним бажанням, неуспішного проходження прокурорами атестації або з інших підстав, особами, які не займали посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21.10.2021, справа № 640/154/20.

Відсутність таких рішень не надає права жодному органу вчиняти дії щодо переведення позивача до Одеської обласної прокуратури, а відтак, за встановлених обставин, суд не вбачає правової можливості визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, щодо неприйняття рішення про зарахування позивача на посаду згідно із діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури.

При цьому наявність чи відсутність факту процедури ліквідації чи реорганізації прокуратури Одеської області не впливає на спірні правовідносини, оскільки, як вже зазначалось, перейменування прокуратури, зміна штатного розпису здійснено за спеціальною процедурою, передбаченою правилами "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зарахування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури, у зв'язку з чим, у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги.

З приводу доводів апелянта, що встановлюючи надбавки позивачу за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.03.2020 у справі № 805/3983/17а, від 30.05.2018 по справі № 825/1568/17, колегія судді в зазначає, що дійсно у цих рішеннях Верховний Суд висловив правову позицію, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника, а не його обов'язком, розмір премій встановлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов'язків та дотримання трудової дисципліни, натомість у спірних правовідносинах наказом від 15.09.2020 № 2062к позивача позбавлено такого права незалежно від рівня виконання останнім службових обов'язків та дотримання трудової дисципліни.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неврахування постанови Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 807/42/18, в якому зазначено, що внесення запису до трудової книжки є похідним результатом/наслідком видання розпорядчого акту роботодавця і не може розглядатися як самостійний спосіб встановити/довести існування юридичних фактів, оскільки у цій справі спір виник через те, що в трудовій книжці позивача відсутній запис про його переведення до Чопської митниці Міндоходів.

Натомість у справі, що розглядається, питання щодо переведення позивача до Одеської обласної прокуратури не є предметом спору, а суд першої інстанції лише зобов'язав Одеську обласну прокуратури внести до трудової книжки позивача запис про перейменування органу.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Підсумовуючи наведе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині про визнання протиправними дій щодо прийняття наказу № 2062к від 15.09.2021; визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо не внесення до трудової книжки серія НОМЕР_1 запису про перейменування органу, в якому ОСОБА_1 обіймає посаду та зобов'язанні відповідача внести до трудової книжки серія НОМЕР_1 запис про перейменування органу.

Водночас в частині позовних вимог щодо: визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020; визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не встановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень ст.81 Закону України “Про прокуратуру ”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”, неусуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора, згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури та зобов'язання встановити посадовий оклад з відповідним перерахуванням та виплатою заробітної платні, прийняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаді згідно діючого штатного розпису Одеської обласної прокуратури, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду в цій частині позовних вимог з постановленням нового рішення про відмову у задоволення позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020, справа № 817/66/16 (11-185апп19).

Враховуючи наведе, а також і те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021року по справі № 420/7292/21 - в частині позовних вимог:

- про визнання протиправним та скасування наказу Одеської обласної прокуратури № 2069к від 16.09.2020;

- про визнання протиправною бездіяльності Одеської обласної прокуратури, яка полягає у не встановленні посадового окладу ОСОБА_1 , у розмірі визначеному у відповідності до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”;

- про визнання протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури, яка полягає у неусуненні перешкод у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора, а саме щодо неприйняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаду аналогічній за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючим штатним розписом Одеської обласної прокуратури.

- про зобов'язання Одеської обласної прокуратури встановити ОСОБА_1 з 11.09.2020 посадовий оклад у розмірі, визначеному у відповідності до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”;

- про зобов'язання Одеської обласної прокуратури перерахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату (включаючи оплату часу відпусток) за період з 11.09.2020 по 28.07.2021 виходячи з посадового окладу, у розмірі визначеному у відповідності до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 “Про умови оплати праці прокурорів”;

- про зобов'язання Одеської обласної прокуратури усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 функцій та повноважень як прокурора шляхом прийняття рішення щодо перебування ОСОБА_1 на посаді аналогічній (рівнозначній) за функціональними обов'язками посаді начальника відділу організації процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів при розслідуванні злочинів проти життя управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області згідно діючого штатного розпису Одеської обласної прокуратури, - скасувати.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якої у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2021року по справі № 420/7292/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 02 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І.

Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.