20 січня 2022 року Справа № 160/25381/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.12.2021 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача - Акерманом Олегом Матвійовичем подана позовна заява в інтересах позивача: ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047050014500 від 30.08.2021р. про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , з врахуванням всього стажу роботи зазначеного у трудовій книжці, періоду навчання згідно диплому, заробітної плати для обчислення пенсії, з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч.1 ст. 28, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з дати звернення - 28.11.2018р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 року зазначена вище справа розподілена та 14.12.2021 року передана судді Пруднику С.В.
20.12.2021 року ухвалою суду означену позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву від імені позивача (оригінал апостиля); оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 908 грн.
30.12.2021 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником позивача - Акерманом Олегом Матвійовичем подано клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір". В обґрунтування клопотання зазначено, що згідно довідки з Інституту національного страхування Ізраїлю Бітуах ОСОБА_3 не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн. (0 грн. х 0,05% = 0 грн.). Таким чином, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
У період з 28.12.2021 року по 19.01.2022 року включно суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
З огляду на такі доводи суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, у даному випадку, на думку суду, що відомості з наданої позивачем довідки не відображають майнове становище останньої, оскільки довідка не містить розмір соціальної надбавки та розмір соціальної виплати, та, відповідно, неможливо встановити чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік, у зв'язку з чим, надана довідка не може бути розцінена, як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.
Відтак, доводи позивача не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою для звільнення від сплати суму судового збору, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 160/9108/19.
До того ж, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Разом з тим, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що майновий стан позивача, перешкоджає сплаті судового збору за подання позову у встановлений законом порядку.
У постанові Верховного Суду від 24.01.2020 року у справі № 815/2320/18 касаційний суд зробив акцент, що в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди мають встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо) рухомого, нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Княт проти Польщі, заява № 71731/01; п. 63-64 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Єдамський та Єдамська проти Польщі, заява № 73547/01).
Окрім того, суд зазначає, що згідно з статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном, повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Консульська легалізація документів та/або проставлення апостилю - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно із статтею 1 Гаазької конвенції, ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:
a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту «d» частини 2 статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного відповідно до Конвенції та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Крім того, відповідно до пункту 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 05 грудня 2003 року №237/803/151/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.
В порушення вищевказаних вимог до матеріалів адміністративного позову додані копії документів, які не засвідчені належним чином, в тому числі й копія довіреності та апостилю.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що надані через систему «Електронний суд» до суду ксерокопія апостилю не є документом, що посвідчують адміністративну процесуальну дієздатність ОСОБА_2 як повноважного представника ОСОБА_1 .
Аналогічна правова позиція неодноразово виловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 05.01.2018 по справі №826/7941/17, від 15.01.2018 по справі №820/2589/17 та від 04.03.2021 року по справі № 540/1138/20.
Відтак, станом на 20.01.2022 року вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року про залишення позовної заяви без руху не виконані, з клопотанням про продовження процесуальних строків для надання часу на усунення недоліків, зазначених в ухвалі, до суду позивач не звернувся.
Суд вважає, що позивачу надано достатньо часу з 20.12.2021 року по 20.01.2022 року на усунення недоліків адміністративного позову, з урахуванням можливого направлення документів засобами поштового зв'язку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи, що позивачем вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року про залишення позовної заяви без руху позивачем станом на 20.01.2022 року не виконані, даний адміністративний позов з доданими до нього додатками підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 132, 169, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні клопотання представника позивача Акермана Олега Матвійовича про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії- повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, направити особі, яка її подала.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник