24 січня 2022 р. Справа № 160/1317/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Зеленодольського міського голови Невеселого Дмитра Юрійовича, Зеленодольскої міської ради, Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, комунального некомерційного підприємства "Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зеленодольської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
20 січня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зеленодольського міського голови Невеселого Дмитра Юрійовича, Зеленодольскої міської ради, Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, комунального некомерційного підприємства "Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зеленодольської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Зеленодольського міського голови №403/3-01 від 20 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 з посади директора Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 28 грудня 2021 року в зв'язку з закінченням строку трудового договору (контракту) п. 2 ст. 36 КЗпП України;
- визнати протиправною бездіяльність органу управління Зеленодольскої міської ради та Виконавчого комітету Зеленодольскої міської ради у відношенні не розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , тимчасово виконуючою обов'язки як з директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 29 грудня 2021 року до призначення директора підприємства за результатами конкурсу;
- визнати протиправною бездіяльність органу управління Зеленодольскої міської ради та Виконавчого комітету Зеленодольскої міської ради у відношенні не розгляду заяви про продовження дії контракту №9 від 29.12.2016 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , як з директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 29 грудня 2021 року;
- поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , на посаді директора Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 29 грудня 2021 року;
- визнати Рішення Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради №214 від 28 грудня 2021 року «про визнання виконуючим обов'язки директора Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» Ярошенко Олени Михайлівни - протиправним та скасувати його;
- стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.12.2021 року по час ухвалення рішення судом.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/1317/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.1 ст.4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином, основою характеризуючою ознакою трудових спорів, які можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, є публічний характер таких трудових правовідносин.
Щоб спір набув ознак публічно-правового в контексті ст. 17 КАС України, правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради».
Спірні правовідносини виникли з приводу не продовження контракту з позивачем як директором вказаного комунального некомерційного підприємства та звільнення з такої посади.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Комунальне некомерційне підприємство «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги «Зеленодольської міської ради» за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством, засновником якого є Зеленодольська міська рада.
За умовами укладеного з ОСОБА_1 , як з директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольської міської ради», контракту №9 від 29.12.2016 року, та додаткових угод до нього, який регулює трудові відносини, пов'язані з виконанням директором підприємства своїх обов'язків, визначає права, відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці керівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового строку дії договору вбачається, що він є особливою формою трудового договору.
Окрім того, відповідно до змісту вищезазначеного контракту такий регулюється нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до норм ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Згідно з ст.2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
В той же час, посада керівника Комунального некомерційного підприємства не відноситься до посади публічної служби, даний спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
З наведеного випливає, що відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, не є публічно-правовими, оскільки спір між фізичною особою ОСОБА_1 та Зеленодольською міською радою виник не з приводу здійснення владних управлінських функцій, а для врегулювання трудових відносин між працівником та роботодавцем, посада керівника комунального закладу не відноситься до посади публічної служби і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Отже, позивач не здійснює службову діяльність у розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України, оскільки не був посадовою особою місцевого самоврядування та спір, що виник у зв'язку призначенням службового розслідування працівника, що перебуває на посаді, трудова діяльність на якій не пов'язана з проходженням публічної служби, має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №814/2514/17 (провадження №11-1472апп18), від 08.04.2020 у справі №200/26696/15-а (провадження №11-877апп19) та постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №160/3630/19 (провадження №К/9901/32312/19).
Щодо позовних вимог визнати протиправною бездіяльність органу управління Зеленодольскої міської ради та Виконавчого комітету Зеленодольскої міської ради у відношенні не розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 , тимчасово виконуючою обов'язки як з директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 29 грудня 2021 року до призначення директора підприємства за результатами конкурсу; визнати протиправною бездіяльність органу управління Зеленодольскої міської ради та Виконавчого комітету Зеленодольскої міської ради у відношенні не розгляду заяви про продовження дії контракту №9 від 29.12.2016 року з ОСОБА_1 , як з директором Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» з 29 грудня 2021 року; визнати Рішення Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради №214 від 28 грудня 2021 року «про визнання виконуючим обов'язки директора Комунального некомерційного підприємства «Зеленодольський центр первинної медико- санітарної допомоги «Зеленодольскої міської ради» Ярошенко Олени Михайлівни - протиправним та скасувати його, слід зазначити, що вказані вимоги позивача по суті не є самостійними позовними вимогами, а охоплюються захистом трудових прав позивача та обраним нею належним способом захисту у виді поновлення на роботі, тому теж не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників регулює Кодекс законів про працю України, ст. 2 якого, зокрема, гарантовано право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а також й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
З огляду на обставини справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу бажання позивача реалізувати своє право на працю, а тому в даному випадку предмет спору носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
З метою забезпечення кращого захисту прав, свобод фізичних та юридичних осіб в різних сферах суспільних правовідносин, здійснення якісного та неупередженого судочинства, належної організації діяльності судів України, запроваджено систему спеціалізації судів при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З цією метою процесуальними кодексами, зокрема, врегульовані питання щодо предметної підсудності спорів у всіх суспільних правовідносинах, які підлягають оскарженню в судовому порядку, тобто чітко визначено конкретні категорії справ, які має право розглядати суд певної юрисдикцію, що покладено в основу функціонування системи судочинства України. Тому суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що даний спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача та не пов'язаний з проходженням ним публічної служби, Дніпропетровський окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, а тому суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.
Враховуючи висновок суду, що даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, позивачу для захисту своїх прав та інтересів в спірних правовідносинах необхідно звернутися з позовом до місцевого загального суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).
Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами, які мають розглядатись за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже у відкритті провадження у справі має бути відмовлено.
Згідно з ч.6 ст.170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За даними положеннями суд роз'яснює позивачу його право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.
Крім того, суд роз'яснює позивачу, що відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/1317/22 за позовом ОСОБА_1 до Зеленодольського міського голови Невеселого Дмитра Юрійовича, Зеленодольскої міської ради, Виконавчого комітету Зеленодольської міської ради, комунального некомерційного підприємства "Зеленодольський центр первинної медико-санітарної допомоги" Зеленодольської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на роботі, стягнення середнього місячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити заявнику, що згідно вимог ч. 5 ст. 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення із відповідним позовом до суду першої інстанції, визначеного в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, і що даний спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко