07 лютого 2022 рокум. Ужгород№ 260/6176/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як державного органу, що призначає або виплачує пенсію, які полягають у відмові, оформленій листом за вих. №4426-3977/С-02/8-0700/21 від 26.08.2021, здійснити зарахування до загального та спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області" від 19.02.2021 №93/2021, стажу роботи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії; провести перерахунок, починаючи з дня призначення пенсії за віком 23.04.2012, та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі, починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального та спеціального стажу роботи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області" від 19.02.2021 №93/2021, стаж роботи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії; провести перерахунок, починаючи з дня призначення пенсії за віком 23.04.2012, та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі, починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії.
У поданому до суду відзиві відповідач заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за період, що виходить за межі шестимісячного строку звернення, мотивоване пропуском строку звернення. Вважає, що оскільки ОСОБА_1 пенсія призначена з 23 квітня 2012 року, то отримуючи щомісячно пенсію у неналежному розмірі, остання повинна була знати про порушення своїх прав.
Позивач проти заявленого клопотання заперечила. Зокрема, зазначила, що вона не отримувала від уповноваженого органу жодної інформації про порядок зарахування спірного періоду роботи до її страхового стажу. Вимог щодо надання будь-яких додаткових документів або відомостей на підтвердження пільгового стажу від органу Пенсійного фонду України також не надходило. Тому з огляду на принцип належного урядування була впевнена у проведенні належного обрахунку її страхового стажу. Проте в подальшому з мережі Інтернет дізналася про непоодинокі випадки неправильного зарахування до страхового стажу лікарів-бактеріологів відповідних періодів роботи, тому в липні 2021 року звернулася до органу Пенсійного фонду для отримання необхідних роз'яснень. Саме з відповіді на такий запит в серпні 2021 року вона дізналася про порушення своїх прав на пенсійне забезпечення.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності не здійснення органом Пенсійного фонду України обчислення страхового стажу позивача у подвійному розмірі згідно з нормами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та проведення відповідного перерахунку пенсії з моменту призначення такої - з 23 квітня 2012 року.
Поряд з цим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом тільки 08 листопада 2021 року.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строків звернення до суду з даним позовом, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а.
Так, застосовуючи строки у сфері пенсійного забезпечення, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а сформулювала правову позицію, відповідно до якої, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
ОСОБА_1 заявляє, що про порушення своїх прав вона дізналася з листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.08.2021, надісланого на її заяву щодо порядку врахування спірного періоду роботи до страхового стажу, оскільки до такого часу про порядок здійснення обчислення страхового стажу ні при призначенні пенсії, ані в подальшому органом Пенсійного фонду України повідомлено не було.
Відповідач у заявленому клопотанні вказану обставину будь-якими доказами не спростував. Заявлене клопотання аргументує виключно тим, що пенсійні виплати є періодичними платежами, що пенсіонер отримує щомісячно, а тому повинен бути обізнаним з фактом порушення своїх прав.
Разом з тим, суд не може погодитися з такою позицією суб'єкта владних повноважень та не вважає вказану аргументацію достатньою для залишення частини позовних вимог без розгляду з підстав пропуску пенсіонером строку звернення до суду.
Так, положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV врегульовано порядок визначення розміру пенсії за віком за спеціально розробленою формулою, що передбачає необхідність визначення коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи у порядку, встановленому ст. 25 вказаного законодавчого акту. В свою чергу коефіцієнт страхового стажу також розраховується за спеціальною формулою, яка вимагає врахування не тільки суми місяців страхового стажу (що є спірним питанням в даній адміністративній справі), але й обчислення величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).
Отже, для здійснення перевірки правильності нарахування пенсії необхідні спеціальні навички та відомості, якими не може володіти пенсіонер.
Відповідно до принципу «належного врядування», пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. На думку суду, пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду до моменту встановлення протилежного.
Судом встановлено, що при зверненні за призначенням пенсії в 2012 році ОСОБА_1 подавала до уповноваженого органу трудову книжку, з якої достеменно можна було встановити періоди та місце роботи позивача. Разом з тим, такі відомості не були враховані відповідачем. Більше того, із запитами про надання роз'яснень щодо порядку врахування спірного періоду роботи або надання додаткових документів для можливості вирішення питання щодо пільгового обчислення такого стажу орган Пенсійного фонду України не звертався.
Тому суд погоджується з твердженням позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналася виключно з листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26 серпня 2021 року.
В свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, жодних належних та допустимих доказів на спростування зазначеного твердження, в супереч вимогам ст. 77 КАС України, суду не надав. Заявлене клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду відповідач аргументує виключно посиланням на періодичний характер отримуваних ОСОБА_1 пенсійних виплат, що на його думку, є безумовним доказом її обізнаності з порядком проведеного розрахунку не тільки пенсії, але й страхового стажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд враховує те, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в даному випадку використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано періоди її трудової діяльності у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на вищенаведене суд вважає, що пенсіонер не може бути позбавлений права на отримання пенсійних виплат у належному розмірі тільки з підстав своєї необізнаності з порядком призначення такої.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» та в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 87 Закону №1788 слід дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки є неможливим обмеження строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.
Протиправна невиплата пенсії, яка сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України), може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його право на соціальних захист пенсійне забезпечення.
При цьому суд вважає, що значні часові межі тривалості протиправної бездіяльності уповноваженого органу щодо неналежного нарахування пенсії особі не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 вересня 2020 року у справі №635/7878/16-а, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18 від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/2020.
Зокрема, у таких Верховний Суд дійшов висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом слід відраховувати саме з моменту отримання ОСОБА_1 листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.08.2021. Отже, позивачем не пропущено встановлений нормами ст. 122 КАС України строк звернення до суду.
Окрім того суд зазначає, що пенсіонер не може бути позбавлений соціальної захищеності та належного пенсійного забезпечення внаслідок невиконання уповноваженими органами покладених на них обов'язків, оскільки це суперечитиме конституційним засадам у сфері соціального захисту.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.
З огляду на вищенаведене суд не вбачає підстав для обмеження права позивача на проведення перерахунку пенсії шістьма місяцями, що передували зверненню до суду з даним позовом, а тому вважає, що у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 166, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.О. Ващилін