07 лютого 2022 року м. Ужгород№ 260/6176/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р. О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як державного органу, що призначає або виплачує пенсію, які полягають у відмові, оформленій листом за вих. №4426-3977/С-02/8-0700/21 від 26.08.2021, здійснити зарахування до загального та спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області" від 19.02.2021 №93/2021, стажу роботи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії; провести перерахунок, починаючи з дня призначення пенсії за віком 23.04.2012, та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі, починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до загального та спеціального стажу роботи у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області" від 19.02.2021 №93/2021, стаж роботи ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії; провести перерахунок, починаючи з дня призначення пенсії за віком 23.04.2012, та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі, починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що протягом трудової діяльності вона працювала у закладах охорони здоров'я, в тому числі, на посаді лікаря-бактеріолога. Норми ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачають зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі роботу, в тому числі, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я. Тому вважає, що період її роботи в бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі клініко-дослідної лабораторії має бути зарахований в подвійному розмірі для нарахування пенсії. Проте відповідач при призначенні пенсії вимоги ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не виконав. Більше того, за результатами розгляду поданого в липні 2021 року звернення з проханням провести відповідний перерахунок відмовив у зарахуванні такого стажу у подвійному розмірі з мотивів відсутності будь-якої інформації про те, що бактеріологічне відділення клініко-діагностичної лабораторії належить до закладів охорони здоров'я.
07 грудня 2021 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №0700-0802-7/47502 від 02.12.2021, в якому проти заявлених позовних вимог заперечує. Так, зазначає, що нормами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено перелік закладів, робота в яких зараховується до стажу в подвійному розмірі, серед яких: інші інфекційні заклади (відділення) охорони здоров'я. Тому оскільки бактеріологічна лабораторія по структурі не є окремим відділом особливо небезпечних інфекцій КП Ужгородської районної лікарні, тому в Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відсутні підстави для зарахування в подвійному розмірі стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога.
10 грудня 2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача, наведеними у відзиві, не погоджується. Звертає увагу суду на те, що наведені у відзиві підстави відмови є відмінними від тих, що зазначені у листі-відповіді від 26.08.2021. Так, відповідач обґрунтовує безпідставність заявлених позовних вимог відсутністю відомостей про те, що посада, що обіймала позивач, належить до відповідних закладів охорони здоров'я, про які йдеться у ст. 60 Закону. Проте такі норми жодним чином не передбачають необхідність роботи саме на конкретних посадах закладів охорони здоров'я, а пов'язують право особи на зарахування періоду роботи до стажу виключно із роботою у закладах охорони здоров'я згідно з переліком. Окрім того, відповідач не навів жодних аргументів стосовно наданого Міністерством охорони здоров'я роз'яснення терміну «інфекційний заклад». В свою чергу позивач в межах своїх посадових обов'язків постійно працювала з матеріалом, потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, а також із живими збудниками таких, а тому характер її роботи супроводжувався відповідним ризиком.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з 1995 року по теперішній час працює на наступних посадах:
- з 01.02.1995 - 01.10.2008 - завідувач бактеріологічною лабораторією - лікар-бактеріолог Ужгородської відділкової клінічної лікарні;
- з 01.10.2008 - 29.12.2015 - завідувач бактеріологічного відділу - лікар-бактеріолог клініко-діагностичної лабораторії Ужгородської відділкової клінічної лікарні;
- з 05.01.2016 - 14.09.2016 - лікар-бактеріолог бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального закладу «Ужгородська центральна районна лікарня»;
- з 15.09.2016 - 13.11.2019 - лікар-бактеріолог бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального закладу «Ужгородська районна лікарня»;
- з 13.11.2019 - по теперішній час - лікар-бактеріолог бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області».
Станом на день виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області) та отримує пенсію за віком.
Так, відповідно до протоколу №909 від 24.04.2012 ОСОБА_1 з 23 квітня 2012 року призначено пенсію з розрахунку страхового стажу 40 років 5 місяців 27 днів. При цьому будь-якого пільгового обчислення такого стажу здійснено не було.
28 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою, в якій просила повідомити про порядок зарахування стажу роботи на посадах у бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі закладів охорони здоров'я та зарахувати такий у подвійному розмірі з проведенням відповідного перерахунку пенсії. До такої долучила, серед іншого, довідку Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області» про підтвердження спеціального стажу роботи від 19.02.2021 №93/2021.
За результатами розгляду зазначеного вище звернення листом від 26.08.2021 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило заявницю про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів, зазначених у довідці Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області» про підтвердження спеціального стажу роботи від 19.02.2021 №93/2021, з огляду на відсутність будь-якої інформації про приналежність бактеріологічного відділення клініко-діагностичної лабораторії до закладів охорони здоров'я, передбачених ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням органу Пенсійного фонду України, вважаючи його таким, що порушує передбачене законодавством право на пенсію ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).
Спірні правовідносини виникли з приводу порядку зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на лікарських посадах у бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі закладів охорони здоров'я.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.
Нормами ст. 56 Закону №1788 визначено, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положеннями ст. 60 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент призначенні позивачу пенсії) передбачено пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах. Так, зокрема, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Станом на день звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії положення ст. 60 Закону №1788 в частині, що стосується пільг по обчисленню стажу за роботу в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, залишилися без змін.
Отже, норми чинного законодавства, що регулюють питання пенсійного забезпечення, передбачають пільгове (в подвійному розмірі) обчислення страхового стажу за роботу в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я.
Згідно ст. 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з відомостями трудової книжки ОСОБА_1 остання у період з 01 лютого 1995 року по теперішній час працювала в бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі клініко-діагностичної лабораторії закладу охорони здоров'я.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 виконувала роботу, що пов'язана з відбором та лабораторними дослідженнями біологічного матеріалу на небезпечні інфекційні захворювання, а також із живими збудниками інфекційних хвороб (дифтерія, менінгіт, сальмонельоз), вела облік музейних культур збудників ІІІ-ІV груп патогенності та виконувала пересів музейних культур, що підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області» та довідкою про підтвердження спеціального стажу роботи від 19.02.2021 №93/2021.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.07.1995 №133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», дифтерія, менінгоковова інфекція, сальмонельоз відносяться до групи небезпечних інфекційних хвороб.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не є предметом доказування.
Окрім того, відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області» про підтвердження спеціального стажу роботи від 19.02.2021 №93/2021, період роботи ОСОБА_1 з 01.02.1995 по 01.02.2021 підлягає зарахуванню до стажу у подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788.
Спір в даній справі виник з проводу заперечення органом Пенсійного фонду України права позивача на обчислення стажу роботи в бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі клініко-діагностичної лабораторії закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі з огляду на відсутність інформації про віднесення таких до переліку закладів, передбачених ст. 60 Закону №1788.
Проте суд не може погодитися з такою позицією відповідача з огляду на наступне.
П. 1 ч. 1 ст. 1 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III, інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Згідно ст. 7 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що «інфекційний заклад (відділення)» - це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 «Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи. Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю», затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 №1, лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР №916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України, згідно вказівки Міністерства охорони здоров'я України №165 від 28 травня 1996 року та застосовувалася станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Більше того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові 22 грудня 2021 року у справі №688/2916/17, колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді лікаря-бактеріолога в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788, оскільки протягом зазначеного періоду така особа працювала з особливо небезпечними та небезпечними інфекціями.
Ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 01 лютого 1995 року на посадах в бактеріологічній лабораторії та бактеріологічному відділі клініко-діагностичної лабораторії закладу охорони здоров'я підлягає зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону №1788.
Окрім того, як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд зобов'язати орган Пенсійного фонду України провести перерахунок її пенсії, починаючи з дня її призначення - 23 квітня 2012 року.
Поряд з цим ОСОБА_1 звернулася до суду з даним адміністративним позовом тільки 08 листопада 2021 року.
Приймаючи рішення з приводу зазначеної позовної вимоги, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а.
Так, в такій постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала правову позицію, відповідно до якої, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов'язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз'яснення від органу Пенсійного фонду України на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про порушення своїх прав з листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.08.2021, надісланого на заяву ОСОБА_1 щодо порядку врахування спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд враховує те, що зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в даному випадку використовується як спосіб відновлення порушеного права у зв'язку з тим, що при призначенні пенсії позивачу протиправно не було враховано періоди її трудової діяльності у порядку, передбаченому ст. 60 Закону №1788.
За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що зарахування спірного періоду роботи позивача з порушенням вимог Закону №1788 відбулося з вини органу Пенсійного фонду України. Так, при зверненні за призначенням пенсії в 2012 році ОСОБА_1 подавала до уповноваженого органу трудову книжку, з якої достеменно можна було встановити періоди та місце роботи позивача. Разом з тим, такі відомості з протиправних причин не були враховані відповідачем.
Відповідно до принципу «належного врядування», пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону. На думку суду, пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності дій працівників Пенсійного фонду до моменту встановлення протилежного.
З огляду на вищенаведене суд вважає, що пенсіонер не може бути позбавлений права на отримання пенсійних виплат у належному розмірі тільки з підстав своєї необізнаності з порядком призначення такої.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, викладену в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» та в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 87 Закону №1788 слід дійти висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки є неможливим обмеження строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.
Протиправна невиплата пенсії, яка сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України), може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень відповідний орган Пенсійного фонду України протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його право на соціальних захист пенсійне забезпечення.
При цьому суд вважає, що значні часові межі тривалості протиправної бездіяльності уповноваженого органу щодо неналежного нарахування пенсії особі не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 вересня 2020 року у справі №635/7878/16-а, від 24 листопада 2020 року у справі № 815/460/18 від 26 січня 2021 року у справі №520/11178/2020.
Зокрема, у зазначених вище постановах Верховний Суд дійшов висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
З огляду на вищенаведене суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 87 Закону №1788 та зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 220453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, що полягають у відмові, оформленій листом за вих. №4426-3977/С-02/8-0700/21 від 26.08.2021, здійснити зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі довідки Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області" від 19.2.2021 №93/2021, періоди роботи, починаючи з 01.02.1995 та включаючи стаж роботи після призначення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", провести перерахунок, починаючи з дня призначення пенсії за віком з 23.04.2012, та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум), наступні періоди роботи:
- з 01 лютого 1995 року по 01 жовтня 2008 року на посаді завідувача бактеріологічною лабораторією - лікаря-бактеріолога Ужгородської відділкової клінічної лікарні;
- з 01 жовтня 2008 року по 29 грудня 2015 року на посаді завідувача бактеріологічного відділу - лікаря-бактеріолога клініко-діагностичної лабораторії Ужгородської відділкової клінічної лікарні;
- з 05 січня 2016 року по 14 вересня 2016 року на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального закладу «Ужгородська центральна районна лікарня»;
- з 15 вересня 2016 року по 13 листопада 2019 року на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального закладу «Ужгородська районна лікарня»;
- з 13 листопада 2019 року - на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії Комунального некомерційного підприємства «Ужгородська районна клінічна лікарня Ужгородської районної ради Закарпатської області».
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 220453063) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) 908,00 гривень (Дев'ятсот вісім гривень 00 коп.) судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін