печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64907/21-к
10 грудня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021, у рамках кримінального провадження № 42019000000001779,
В провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді у справі № 757/57119/21-к від 09.11.2021, а саме: автомобіля PORSCHE CAYENNE, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що є накладений арешт необґрунтованим, оскільки: жодних доказів відповідності арештованого майна ознакам речових доказів прокурор не надав; арештоване майно не відповідає ознакам речових доказів, встановленим ч. 1 ст. 98 КПК України; арешт є надмірно обтяжливим для ОСОБА_4 ; вилучений автомобіль придбаний на кошти надані ОСОБА_4 його рідною тіткою та є особистою власністю ОСОБА_4 тобто придбаний у передбачений законом спосіб.
Вважає, що твердження сторони обвинувачення з приводу того, що вказаний автомобіль міг використовуватися під час вчинення злочину, оскільки предметом вказаного кримінального провадження є вчинення злочинів у сфері програмного забезпечення, певних комп'ютерних програм, тобто автомобіль жодного відношення до може мати вчинення можливих кримінальних правопорушень.
Просить клопотання задовольнити, та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді у справі №757/57119/21-к від 09.11.2021 на автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за її відсутності, вимоги визначені у клопотанні підтримує, просить клопотання задовольнити.
Особа, за клопотанням якої було арештовано майно у судове засідання не з'явився.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України розслідується кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 42019000000001779 від 19.08.2019, за ознаками вчинення за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 209 КК України.
В рамках наведеного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді у справі №757/57119/21-к від 09.11.2021 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (попередній знак НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , вилучений при обшуку останнього з забороною користування та розпорядження ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Накладаючи арешт на майно, відповідно мотивувальної частини ухвали у справі №757/57119/21-к від 09.11.2021, суд виходив з того, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, фабули кримінальних правопорушень, які розслідуються в даному кримінальному провадженні, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, при цьому підозра ОСОБА_4 не пред'являлась, що в свою чергу вказує на безпідставність обмеження права власника на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.
Суд погоджується з доводами заявника за клопотанням, з приводу того, що, виходячи з обставин кримінальних правопорушень, які розслідуються в даному кримінальному провадженні, що вказаний автомобіль міг використовуватися під час вчинення злочину, оскільки предметом вказаного кримінального провадження є вчинення злочинів у сфері програмного забезпечення, певних комп'ютерних програм, тобто автомобіль жодного відношення до може мати вчинення можливих кримінальних правопорушень.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, враховуючи досить тривалий період обмеження прав особи, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -
Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021, у рамках кримінального провадження № 42019000000001779 - задовольнити.
Скасувати накладений в межах кримінального провадження № 42019000000001779 від 19.08.2019, арешт майна, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021 у справі №757/57119/21-к, а саме на автомобіль «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (попередній знак НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 , вилучений при обшуку останнього.
Скасувати встановлену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2021 у справі №757/57119/21-к заборону користування та розпорядження автомобілем «PORSCHE CAYENNE», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (попередній знак НОМЕР_3 ), VIN: НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1