справа № 361/6750/18
провадження № 2/361/79/21
28.10.2021
Іменем України
28 жовтня 2021 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю., Панек А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
У жовтні 2018 року виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - виконком Броварської м/ради) звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що з 12 серпня 2014 року територіальна громада міста Бровари в особі Броварської міської ради Київської області та її виконавчий комітет володіє, розпоряджається та управляє житловим фондом гуртожитку по АДРЕСА_2 . Мешканці гуртожитку мають право на приватизацію житлових приміщень, за умови, що вони є його законними мешканцями, які не мають власного житла, не використали своє право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично у ньому протягом тривалого часу проживають.
Відповідач ОСОБА_1 на розгляд наглядової ради при виконкомі Броварської м/ради надала документи для отримання ордеру та підтвердження права на користування у вказаному гуртожитку кімнатою НОМЕР_5 (раніше НОМЕР_4 ). У ході перевірки встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на склад сім'ї із чотирьох чоловік, а саме: вона, її чоловік ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4 був виданий ордер № 2 на заселення кімнати НОМЕР_4 (на даний час у зв'язку із присвоєнням нової нумерації НОМЕР_5) на підставі спільного рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Постійно-діючий будівельний поїзд № 2" та профспілкового комітету від 07 серпня 2002 року.
За результатами перевірки фактичного проживання наймачів у кімнаті НОМЕР_5 , зі слів сусідів встановлено, що відповідачі у вказаній кімнаті гуртожитку не проживають близько п'яти років, про що 18 травня 2015 року складено відповідний акт. Відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 березня 2010 року на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 178,8 м2, житловою площею 112,9 м2. Листом сільського голови села Нові Петрівці повідомлено, що відповідачі дійсно проживають за вказаною адресою.
Рішенням виконкому Броварської м/ради № 307 від 26 травня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі ордера, у зв'язку з невикористанням кімнати гуртожитку за призначенням протягом тривалого часу.
Оскільки відповідачі добровільно відмовилися від проживання в гуртожитку у місті Бровари Київської області, більше семи років тому виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а саме до села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, та постійно там проживають, відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР вони втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 надала до суду письмові пояснення, у яких зазначала, що вона як молодий спеціаліст - вчитель Броварської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 3 прибула у 1987 році до Броварського району з міста Ржищева Кагарлицького району Київської області, вона не може бути виселена зі службового приміщення без надання їй іншого жилого приміщення, оскільки в силу ч. 2 ст. 125 ЖК УРСР відноситься до осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Вона тимчасово не проживала в кімнаті гуртожитку, оскільки здійснювала догляд за своїм свекром, батьком її чоловіка ОСОБА_5 , 1926 року народження, який є літньою людиною, потребував догляду, оскільки крім похилого віку страждав на супутні хвороби та міг рухатися лише за допомогою сторонніх осіб. Позивач порушив ч. ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР, де зазначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Згідно із п. 12 Примірного положення про гуртожитки норма житлової площі в гуртожитку складає 6 м2 на одну особу, тобто її сім'я мала б займати 24 м2, проте вказана кімната гуртожитку має вдвічі меншу площу, у неї є діти різної статі, тому її сім'я мала б займати дві кімнати замість однієї. Дійсно її чоловікові ОСОБА_2 на підставі договору дарування належить житловий будинок, який в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України є його особистою приватною власністю, тому власного житла вона не має, на постійне місце проживання до іншого населеного пункту не переїжджала, не змінювала місце реєстрації та є такою, що потребує поліпшення житлових умов. Крім того, виконком Броварської м/ради уже звертався до суду з аналогічним позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування кімнатою в гуртожитку, у 2016 році рішеннями Броварського міськрайонного суду Київської області, які залишені без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області, у задоволенні цих позовів відмовлено. Просила у задоволенні даного позову також відмовити.
Представник позивача Якуніна С.В. у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеному, просила суд задовольнити позов повністю.
Представник відповідачів ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнали, проти його задоволення заперечували, з підстав викладених у письмових поясненнях. Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що вона, її чоловік та діти 15 років у гуртожитку не проживають, тривала відсутність у гуртожитку пов'язана з тим, що вона здійснювала догляд за своїм літнім свекром, який попри свій похилий вік страждав супутніми хворобами та не міг рухатися без сторонньої допомоги, у зв'язку із сімейними обставинами вона постійно проживала в будинку її чоловіка ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 . Її діти: син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 навчалися в школі у селі Нові Петрівці, вони дорослі, мають власні сім'ї. Інтерес до кімнати в гуртожитку відповідачі не втратили, вони намагалися отримати ордер, проте їм відмовили. Просили суд у задоволенні позову відмовити.
З'ясувавши позицію учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
14 серпня 2002 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Відкритого акціонерного товариства "Постійно-діючий будівельний поїзд-2" від 07 серпня 2002 року, відповідачу ОСОБА_1 , яка працює у школі № 3, видано ордер № 2 на право на зайняття із сім'єю з 4-х чоловік жилої площі в гуртожитку у АДРЕСА_7 (на даний час НОМЕР_5 згідно із рішенням № 616 від 28 жовтня 2014 року щодо зміни нумерації), площею 9,03 м2.
Склад сім'ї: ОСОБА_1 , 1967 року народження, чоловік ОСОБА_2 , 1963 року народження, син ОСОБА_3 , 1990 року народження, та дочка ОСОБА_4 , 1997 року народження.
Із 21 вересня 2002 року місце проживання усіх відповідачів зареєстровано у вказаному гуртожитку, що підтверджується копіями їхніх паспортів, довідками про реєстрацію місця проживання особи.
Судом встановлено, що згідно із рішенням Броварської міської ради Київської області від 22 травня 2014 року № 1224-45-06 у комунальну власність територіальної громади міста Бровари Київської області прийнято безоплатно гуртожиток по АДРЕСА_2 , що перебував у державній власності та на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "Постійно-діючий будівельний поїзд-2".
12 серпня 2014 року затверджено акти приймання-передачі даного гуртожитку у комунальну власність територіальної громади міста Бровари.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилаючись на ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР, вказував на те, що відповідачі більше 7 років не проживають у кімнаті АДРЕСА_1 , добровільно відмовилися від постійного проживання у цій кімнаті та виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, а саме до села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, де відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_6 .
За змістом ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
За правилом ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЖК УРСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 128 ЖК УРСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Відповідно до ст. 129 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Згідно із ст. 107 ЖК УРСР наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 761/44727/16-ц наголосив на тому, що за правилами ч. 2 ст. 107 ЖК УРСР особа втрачає право користування житловим приміщенням з дня вибуття з нього, натомість за правилами ст. 71 ЖК УРСР особа вважається такою, що втратила право користування житловим приміщенням з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили, оскільки саме суд має встановити відсутність у такої особи поважних причин відсутності за місцем попереднього проживання, саме з чим і пов'язується втрата права користування житлом.
При цьому задоволення позову про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, у порядку частини другої статті 107 ЖК Української РСР виключає необхідність дослідження інших обставин для вирішення питання, чи втратив відповідач право користування спірним житлом за правилами статті 71 ЖК Української РСР, оскільки вибуття особи на постійне проживання в інше приміщення свідчить про автоматичну втрату права користування приміщенням з наступного дня після такого вибуття, оскільки передбачається, що особа набула право користування іншим житлом. А отже, дослідження наступних обставин після вибуття особи за іншим місцем проживання не впливає на оцінку втрати особою права користування спірним житлом.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснив, що на ствердження вибуття наймачів, які вибули на інше постійне місце проживання, суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, особистої заяви особи про вибуття з місця реєстрації на інше постійне місце проживання, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 26 березня 2010 року на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_6 , загальною площею 178,8 м2, житловою площею 112,9 м2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно № 34958596 від 16 березня 2015 року.
Згідно із витягом з протоколу № 09 засідання наглядової ради з питань розподілу і утримання житла в гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій від 20 травня 2015 року ОСОБА_1 пояснила, що в гуртожитку вона не проживає, оскільки таким складом сім'ї це є неможливим, на даний час вона зі своєю сім'єю проживає у селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Рекомендовано виконавчому комітету відмовити ОСОБА_1 у видачі ордера на кімнату АДРЕСА_1 , у зв'язку з невикористанням кімнати за призначенням протягом тривалого часу та запропонувати в добровільному порядку звільнити жиле приміщення від особистих речей та здати ключі від кімнати до КП "ЖЕК-2".
Рішенням виконкому Броварської м/ради від 26 травня 2015 року № 307 ОСОБА_1 відмовлено у видачі ордера на кімнату АДРЕСА_1 у зв'язку з невикористанням кімнати гуртожитку за призначенням протягом тривалого часу.
Із актів від 29 вересня 2015 року та від 04 лютого 2016 року, складених комісією Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора-2" (далі - КП "ЖЕК-2"), вбачається, що під час обстеження житлового приміщення, опитування мешканців гуртожитку, встановлено, що у кімнаті АДРЕСА_1 фактично ніхто не проживає.
У довідках № 36 від 18 червня 2019 року та № 59 від 03 жовтня 2019 року, виданих КП "ЖЕК-2", зазначено, що відповідач ОСОБА_1 мала заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг за період із січня 2018 по травень 2019 року в розмірі 3877 грн. 02 коп. та за період із січня по вересень 2019 року в розмірі 1967 грн. 86 коп.
Листом КП "ЖЕК-2" № 01-04/23 від 23 вересня 2019 року відповідачу ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку з перебуванням у провадженні суду цивільної справи № 361/3068/19за її позовом про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування підпунктів рішення про відмову у видачі ордеру на кімнату її питання щодо проведення ремонту в кімнаті гуртожитку не може бути розглянуте, до розгляду зазначеної справи.
Із акту про фактичне проживання чи не проживання громадян, які мешкають в гуртожитках, які перебувають на балансі та обслуговуванні КП "ЖЕК-2", б/н від 25 лютого 2020 року видно, що у кімнаті АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_8 , у графі родинні відносини зазначено - квартирант.
Відповідачем ОСОБА_1 сплачено заборгованість за житлово-комунальні послуги, що підтверджується квитанціями від 26 лютого та від 18 червня 2020 року, а також рахунками на оплату комунальних послуг за січень та за травень 2020 року, тобто під час розгляду судом даної справи.
Із листа Новопетрівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 3 Вишгородської районної ради Київської області від 27 листопада 2020 року № 68 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 вересня 1997 року до 22 червня 2005 року, а відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01 вересня 2003 року по 29 травня 2012 року навчалися у вказаній школі.
У довідці Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 13 вересня 2019 року № 907 зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доглядали за батьком відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 отримали довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платників податків (ідентифікаційного номеру) у Вишгородському районі Київської області, тобто за місцем їхнього постійного проживання, що передбачено ч. 3 ст. 5 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів".
Із актів про фактичне проживання чи не проживання громадян, які мешкають в гуртожитках, які перебувають на балансі та обслуговуванні КП "ЖЕК-2", від 08 січня 2019 року, 25 лютого, 17 липня та 06 серпня 2020 року вбачається, що у кімнаті АДРЕСА_1 фактично ніхто не проживає.
Відповідач ОСОБА_1 надала письмові пояснення, у яких зазначала, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 після смерті її свекра повернулися проживати до гуртожитку, сплатили заборгованість за житлово-комунальні послуги, її син та дочка мають власні сім'ї та дітей, з огляду на площу кімнати в гуртожитку, а саме 9,3 м2, фізично неможливо проживати такій кількості людей, тому відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернулися до будинку АДРЕСА_6 (т. 2 а. с. 63-64).
До зазначених пояснень суд ставиться критично, оскільки факт не проживання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гуртожитку після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується актами від 10 вересня та 08 жовтня 2020 року про фактичне проживання чи не проживання громадян, які мешкають в гуртожитках, які перебувають на балансі та обслуговуванні КП "ЖЕК-2" б/н.
Із змісту зазначених актів вбачається, що сусіди із кім. НОМЕР_6 та НОМЕР_7 надали пояснення про те, що у кім. НОМЕР_5 до 2020 року три місяці проживали квартиранти, шибка у вікні кімнати розбита, двері у кім. НОМЕР_5 заставлені речами сусідів, кімнатою ніхто не користується.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала факту не проживання усіх членів її сім'ї (відповідачів у справі) у гуртожитку та пояснила, що близько 15 років тому переїхала проживати в житловий будинок АДРЕСА_6 , у зв'язку з доглядом за свекрухою та свекром, вказувала на те, що кімната в гуртожитку має незадовільні умови для проживання, а тому проживати до неї вона не поверталась. При цьому відповідач ОСОБА_1 зазначала, що вона та члени її сім'ї не вибували на інше місце проживання, оскільки весь час залишаються зареєстрованими в гуртожитку, сплачують за його утримання. Також пояснила суду, що вона та члени її сім'ї постійно проживають у АДРЕСА_6 , який належить її чоловікові та подарований йому його батьком.
У вищезазначеному селі вони проживають більше 15 років, проживають в умовах, які значно кращі ніж у гуртожитку. У цьому ж селі її діти почали навчатися та закінчили навчання в загальноосвітній школі. На даний час її діти син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 створили власні сім'ї, у них народилися діти, усі вони разом проживають у вказаному вище будинку.
ОСОБА_1 також пояснила, що вона працює у Броварській ЗОШ № 6 вихователем групи продовженого дня, кожного дня приїздить на роботу до міста Бровари. У гуртожитку ні вона, ні члени її сім'ї постійно не проживають, оскільки у гуртожитку незадовільні умови проживання. Після смерті батька чоловіка ОСОБА_5 вона та члени її сім'ї не поверталися проживати до кімнати гуртожитку через незадовільні умови; вона та чоловік один-два рази ночували в кімнаті гуртожитку, ще два рази вона ночувала у сестри та брата. За проханням знайомих, вона надавала кімнату гуртожитку в користування знайомому молодому чоловікові, який проживав там приблизно півроку, при цьому залишив їй борг за користування кімнатою. ОСОБА_1 зазначила, що кімната у гуртожитку не цікавить її для проживання, оскільки не задовольняє потреби її сім'ї у житлі. Вона перебуває на квартирному обліку у виконавчому комітеті та потребує надання іншого благоустроєного житла, якого чекає близько 35 років. Від заселення у квартиру, яку їй запропонували отримати згідно з рішенням виконкому у 1997 році, вона відмовилася, оскільки остання також була в неналежному стані, потребувала ремонту, а у неї на той час діти були ще маленькі.
З наданих пояснень відповідача, слід дійти висновку, що підставою заперечення проти позову відповідач ОСОБА_1 зазначає незадовільні умови проживання у гуртожитку та необхідність отримання іншого благоустроєного житла для задоволення потреб її сім'ї у житлі, відповідно до вимог житлового законодавства.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вибули до нового місця проживання до будинку АДРЕСА_6 , де вони і проживають на даний час, відповідачі після смерті ОСОБА_5 , за яким вони доглядали, не повернулися проживати до кімнати гуртожитку, не використовують її за призначенням, з власної ініціативи добровільно стали проживати не у кімнаті гуртожитку, а у будинку в селі Нові Петрівці, у цьому ж селі відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчалися в школі.
Обставин, що позивач чинив перешкоди відповідачам у користуванні спірним житлом, суд не встановив, тобто вони добровільно припинили користуватися кімнатою в гуртожитку, самостійно звільнили житлове приміщення та вибули на постійне проживання до іншого населеного пункту.
Верховний Суд у постанові від 23 липня 2018 року у справі № 754/15850/15-ц зазначив, що факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК УРСР) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв'язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).
Згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачі не ставляться до кімнати у гуртожитку як до свого постійного місця проживання, мета відповідача ОСОБА_1 щодо утримання за собою спірної кімнати гуртожитку полягає лише в отриманні нею в порядку поліпшення житлових умов заміну житла у гуртожитку (спірної кімнати) на постійне житло у місті Бровари Київської області, згідно із чергою перебування її сім'ї на квартирному обліку, не проживання відповідачів у кімнаті гуртожитку, не користування нею та проживання відповідачів протягом тривалого часу у будинку АДРЕСА_6 має не тимчасовий, а постійний характер.
Відповідачі набули право користування іншим житловим приміщенням, що свідчить про втрату ними інтересу до спірного житлового приміщення у гуртожитку як до свого постійного місця проживання, це підтверджено і самим відповідачем ОСОБА_1 , а також набуття права власності на житловий відповідачем ОСОБА_2 .
Доводи представника відповідачів про повернення відповідачів для проживання у гуртожиток не відповідають дійсності, оскільки не підтверджені жодним належним доказом та спростовуються поясненнями відповідача ОСОБА_1 , яка у судовому засіданні підтвердила, що жоден з членів сім'ї не повертався у гуртожиток для проживання.
Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо порушення позивачем ч. ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР, суд до уваги не приймає, з огляду та те, що ст. 71 та ст. 107 ЖК УРСР, яка є підставою поданого позову, за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову, оскільки ст. 71 ЖК УРСР регулює збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, а норма ст. 107 ЖК УРСР передбачає, що особи які вибули на інше постійне місце проживання втрачають право користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що підставою цього позову є саме ст. 107 ЖК УРСР, посилання відповідача ОСОБА_1 на судові рішення Броварського міськрайонного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області від 01 червня 2016 року, від 07 червня 2016 року, 21 липня 2016 року, 08 серпня 2016 року, 31 серпня 2016 року, ухвалені у цивільних справах за позовом виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, суд до уваги не приймає, оскільки підставою для подання зазначених позовів була ст. 71 ЖК УРСР.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у наданому їм у користування житловому приміщенні - кімнаті АДРЕСА_1 , тривалий час, виїхали на постійне місце проживання до села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, суд дійшов висновку, що позов ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 704 грн. 80 коп. із кожного.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 274 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04054932) сплачений судовий збір у розмірі по 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. із кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.