08 лютого 2022 року м. Чернівці
справа № 726/253/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.,
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про виконання зобов'язання за договорами оренди землі та стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончарук Віктор Валентинович до Чернівецької міської ради про визнання недійсними окремих пунктів договорів, за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Мілінчук С.В.),-
У січні 2021 року Чернівецька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виконання зобов'язання за договорами оренди землі та стягнення коштів.
Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що на підставі рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2017 року №769 ОСОБА_1 набув права оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 . 31.07.2017 року між сторонами було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок. Право оренди земельних ділянок було зареєстроване відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 11.1. Договорів визначено, що відповідач сплачує одноразовий внесок - кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати:- за договором № 10570 - у сумі 71 472,37 гривень;
- за договором № 10571 - в сумі 82 098,94 гривень;- за договором № 10572 - у сумі 6 422,28 гривень; - за договором № 10573 - у сумі 29 183,06 гривень до 31.07.2018 року.
Провадження 22ц/822/41/22
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав умови договору в частині сплати одноразового внеску, 23.08.2018 року, останньому було направлено лист про необхідність погашення такої заборгованості у вищевказаній в сумі, однак вимоги позивача відповідачем залишено без задоволення.
Згідно пункту 12.3. Договору оренди визначено, що у разі несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, нараховується пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно за неналежне виконання умов договорів оренди землі за період з 01.08.2018 року по 29.01.2019 року, розмір договірної пені, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 станом на 04.11.2020 року складає 33 766,74 гривень.
На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість у сумі 189176,65 гривень та пеню в сумі 33766,74 гривні, здійснити розподіл судових витрат.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончарук Віктор Валентинович, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Чернівецької міської ради про визнання недійсними окремих пунктів договорів.
Вимоги зустрічної позовної заяви обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна він став власником нежитлових будівель та споруд за адресою АДРЕСА_2 .
Після придбання нерухомого майна, він у 2016 році звернувся до Чернівецької міської ради про надання йому в оренду земельних ділянок для обслуговування нежитлових будівель та споруд.
31.07.2017 року, ОСОБА_1 уклав із Чернівецькою міською радою договори оренди земельних ділянок (0,2159га кадастровий номер 7310136900:56:001:0170;площею0,2480гакадастровийномер7310136900:56:001:0171; площею 0,0194га кадастровий номер 7310136900:56:001:0172) № 10570, №10571, №10572, №10573.
У пунктах 11.1 вказаних договорів зазначено, що орендар сплачує одноразовий внесок (кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати), розрахований згідно з додатком №2 до цього Договору. Таким чином, згідно вказаних пунктів договорів, ОСОБА_1 , начеб то, має сплатити Чернівецькій міській раді одноразовий внесок за користування земельними ділянками поза межами строку дії договору (від набуття у власність до укладення договорів оренди) у загальному розмірі 189 176,65 гривень. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, ЧМР нараховано пеню у розмірі 33 766,74 гривні.
Посилався на те, що укладаючи вказані договори, позивач за первісним позовом (Чернівецька міська рада) не була власником вказаних земельних ділянок, про що йому стало відомо під час ознайомлення із матеріалами справи, тому Чернівецька міська рада не мала права визначати плату за фактичне користування майном, яке їй не належить, а тим більше стягувати розмір одноразового внеску на свою користь.
Зазначав, що тільки з 20.08.2017 року та 19.09.2017 року Чернівецька міська рада стала суб'єктом права власності на орендовані земельні ділянки та набула права на розпорядження ними, в тому числі щодо прийняття рішень стосовно її виділення, укладання договорів оренди, тощо. До вказаної дати міська рада не мала належного обсягу прав та правосуб'єктності, своїми діями не могла отримувати, створювати та здійснювати цивільні права та обов'язки щодо цих земельних ділянок, не могла зазнавати шкоди внаслідок неправомірних дій стосовно неї, набувати вигоди, отримувати з неї дохід, тощо.
За таких умов, пункти 11.1 вказаних договорів виконанню не підлягають, а томі просив суд визнати недійсними та скасувати п.11.1 вищевказаних договорів оренди землі.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання недійсним окремих пунктів договору - задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням представник Чернівецькою міською радою, подано апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду першої інстанції неправомірним, таким що порушує норми матеріального та процесуального права, має місце неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а висновки суду не відповідають їх фактичним обставинам, що є підставою для їх скасування.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції встановив нібито порушення у розрахунку пені та заборгованості щодо сплати одноразового внеску від 04.11.2020 року, однак наявність граматичної помилки в даті, яка зазначена в розрахунку 07.09.2017 замість 07.09.2018 року. суд не звернув увагу на зазначену правильну кількість днів 145, а відтак помилка фактично не вплинула на правильність розрахунку. З огляду на викладене, беручи до уваги правильність результатів здійснених позивачем розрахунків пені, їх спростування може бути виключно за наслідками отримання інших розмірів пені. Судом навіть не запропоновано надати інші більш деталізовані розрахунки, тому наявний в матеріалах справи розрахунок пені є належним доказом.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції керувався сумнівами, що земельні ділянки не відносились до комунальної власності. Вказаний висновок є неприпустимим, оскільки відмову у задоволенні позовних вимог може бути лише встановлення судом іншого суб'єкта права власності на ці земельні ділянки, судом не встановлено хто є власником земельних ділянок, тобто рішення побудоване на припущеннях без конкретного з'ясування обставин.
З метою додаткового доведення належності до комунальної власності земельних ділянок, посилається на те, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленого Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки.
Підставами для реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 7310136900:56:001:0171 (договір оренди №10571) та з кадастровим номером 7310136900:56:001:0172 (договір оренди №10572) є Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку із їх розмежуванням»; з кадастровим номером 7310136900:56:001:0170 (договір оренди №10570) видавник Чернівецька міська рада, з кадастровим номером 7310136900:56:001:0155 (договір оренди №10573) є рішення органу місцевого самоврядування, рішення 31 сесії 7 скликання, серія та номер:769, виданий 30.06.2017 року, видавник Чернівецька міська рада. Таким чином підстави, які зазначені державним реєстратором додатково підтверджують виникнення 01.01.2013 року права власності на земельні ділянки, які передані в оренду ОСОБА_1 , у територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради.
Крім того, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки при прийнятті зустрічної позовної заяви позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір, що є підставою для залишення позовної заяви без руху, однак суд на це не звернув уваги і прийняв позов до свого провадження.
Також в апеляційній скарзі зазначено про неправомірність прийнятого судом додатково рішення про стягнення витрат на правову допомогу, з посиланням на те, що стороною не подано попереднього розрахунку суми витрат на професійну допомогу, та не надано доказів про направлення іншій стороні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, що позбавило можливості представника міської ради подати клопотання про зменшення витрат, тому така заява не могла бути задоволена судом, а підлягала повернення заявнику без розгляду.
Вказує, що судом першої інстанції не зазначено дати складання повного тексту судового рішення, що свідчить про упередженість суду першої інстанції, яка спрямована на утруднення та позбавлення сторони права на оскарження судового рішення.
Просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.11.2021 року та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог Чернівецької міської ради в повному обсязі, зустрічний позов залишити без розгляду.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Рішення суду першої інстанції зазначеним нормам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради та задоволенні зустрічних позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено що вказані земельні ділянки належали відповідачу до реєстрації права на неї. Станом на момент укладення договорів, земельне законодавство передбачало державну реєстрацію права власності на земельні ділянки та пов'язувало виникнення цивільних прав із такою процедурою, а тому тільки з 20.08.2017 року та 19.09.2017 року Чернівецька міська рада стала суб'єктом права власності на земельні ділянки та набула права щодо укладання договорів оренди із зазначенням умов які не можуть розповсюджуватися на минулий час. Орендодавець мав право стягнути такі грошові кошти на свою користь виключно за час, коли орендар користувався земельною ділянкою у період її перебування у власності орендодавця, тобто з 04.10.2016 року. Таким чином, обставина недійсності окремого пункту правочинів, почала існувати у день їх укладення, а саме з 31.08.2017 року, тому суми, які підлягають стягненню із орендаря та вказані у пунктах 11.1 не можуть вважатися достовірними та належними так як і розрахунок плати та в основу якого покладено хибний період її нарахування.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності тощо.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України), є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна, в провадженні у справі про банкрутство, ОСОБА_1 став власником нежитлових будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно договору купівлі - продажу від 04 жовтня 2016 року ОСОБА_1 придбав нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
На земельних ділянках (0,2159 га кадастровий номер 7310136900:56:001:0170; площею 0,2480 кадастровий номер 7310136900:56:001:0171; площею 0,0194 га кадастровий номер 7310136900:56:001:0172) розташовано: офісно-складська будівля літ. А площею 327,20 кв.м; будівля котельні літ. Д площею 147,90 кв.м; будівля вбиральня літ. ТІ. Продавцями у договорі виступали фізичні особи.
На підставі рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 30.06.2017 року № 769 про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення та надання в оренду земельних ділянок, між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_2 укладено договори оренди землі №10570, 10571, 10572, 10573 від 31.07.2017 року.
Відповідно до умов договорів, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування нежитлових будівель по АДРЕСА_1 :- площею 0,2159 га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0170;площею0,2480гакадастровийномер7310136900:56:001:0171;-площею 0,0194га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0172;-площею 0,1509га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0155.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до статті 39 ЗК України та Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, укладеним та зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно із пунктом 11.1 договорів оренди від 31.07.2017 року визначено, що ОСОБА_1 сплачує кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати, розрахованої згідно з додатком № 2. Такий платіж за договорами, ОСОБА_1 повинен сплатити до 31.07.2018 року.
Згідно п. 4.10 рішення Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715 «Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки в м. Чернівцях» (зі змінами, внесеними рішеннями міської ради VІ скликання від 28.07.2011р. №221 та від 29.03.2012р. №467), при переході права власності на будівлю або споруду одноразовий внесок справляється з дня виникнення права власності на будівлю або споруду до дати укладання Договору оренди землі, але не більше ніж за 3 (три) попередні роки, якщо інше не передбачено рішенням міської ради.
Розрахунок коштів за фактичне користування земельними ділянками наведено у додатку № 2 до договорів оренди. Згідно розрахунків, орендар ОСОБА_1 повинен сплатити орендодавцю (Чернівецькій міській раді) кошти за фактичне користування земельними ділянками:- площею 0,2159 га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0170 (за договором № 10570) за період із 04.10.2016 року по 30.07.2017 року у розмірі 71 472,37 гривні;-площею 0,2480 га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0171 (за договором № 10571) за період із 04.10.2016 року по 30.07.2017 року у розмірі 82 098,94 гривні;-площею 0,0194 га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0172 (за договором № 10572) за період із 04.10.2016 року по 30.07.2017 року у розмірі 6 422,28 гривні;-площею 0,1509 га, кадастровий номер 7310136900:56:001:0155 (за договором № 10573) за період із 28.07.2016 року по 30.07.2017 року у розмірі 29 183,06 гривні;.
Розрахунок виконаний на підставі витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 17.07.2017 року без врахування коефіцієнта індексації 1,06 за 2016 рік.
Також, пунктом 12.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, нараховується пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно розрахунку, розмір договірної пені, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 станом на 04.11.2020 року складає 33 766,74 гривень.
Враховуючи розрахунок пені та заборгованості щодо сплати одноразового внеску (плати за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати) сум до сплати за договорами становить 222943 гривні 39 копійок.
На адресу ОСОБА_1 19.06.2018 року та 23.08.2018 року надіслані лист-попередження та лист-претензія щодо виконання умов договору, однак такі були залишені без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність достовірних доказів, що дані земельні ділянки не відносились до комунальної власності, враховуючи наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку із їх розмежуванням», яким внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки, крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.01.2021 року №240477040, підставами для реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 7310136900:56:001:0171 та з кадастровим номером 7310136900:56:001:0172 є Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв'язку із їх розмежуванням», з кадастровим номером 7310136900:56:001:0170 та кадастровим номером 7310136900:56:001:0155 є рішення органу місцевого самоврядування 31 сесії 7 скликання, серія та номер :769, виданий 3006.2017 року, видавник Чернівецька міська рада.
Таким чином, підстави які зазначені державними реєстраторами додатково підтверджують право власності на земельні ділянки з 01.01.2013 року у територіальної громади міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради, які передані в оренду ОСОБА_1 ..
Що стосується обставин при укладенні договорів та протоколів розбіжностей, то колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції, що поняття протоколу розбіжностей Цивільним кодексом України не передбачено. Такий документ, як протокол розбіжностей, притаманний господарським правовідносинам де однією із сторін є суб'єкт господарювання, однак ОСОБА_1 , укладаючи договір оренди земельних ділянок, діяв як фізична особа, і сторони при укладенні договору керувались нормами ЦК України.
У протоколі розбіжностей, відповідач вказує, що не погоджується із умовами договору оренди землі у частині сплати суми одноразового внеску у зв'язку із тим, що він не міг користуватись земельною ділянкою до укладення договору оренди.
Розглянувши надіслані зверненням від 17.08.2017 р. протоколи розбіжностей до договорів оренди землі від 31.07.2017р. №10570, 10571, 10572, 10573, керуючись положеннями ч. 1 ст. 642, ч.2 ст.644 Цивільного кодексу України, вказані протоколи розбіжностей листом від 20.10.2017 р. № Г-5126/0-04/01 були повернуті ОСОБА_1 .
Однак до того часу, 20 серпня 2017 року ОСОБА_1 , не отримавши відповіді департаменту зареєстрував вказані договори № 10570,10571,10572, а 19.09.2017 року договір №10573 (без застережень), що свідчить про прийняття пропозиції департаменту та укладення договору в редакції запропонованій департаментом (ч.2 ст.642 ЦК України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вищевказані договори оренди укладені належним чином з точки зору положень 626, 638, 642 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що уклавши договір оренди, у ОСОБА_1 , на підставі п.11.1. договору, виникло зобов'язання по сплаті одноразового внеску за вказаний період у вказаному розмірі.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 ЦК України також встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно умов договорів оренди землі (абзац 2 пункту 11.1) орендар сплачує одноразовий внесок до 31.07.2018 року.
Пунктом 12.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, нараховується пеня у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.
Відповідно за неналежне виконання умов договору:№10570 за період з 01.08.2018 року по 29.01.2019 року із врахуванням розміру договірної пені - подвійної облікової ставки НБУ становить 12757 гривень 33 копійки, по договору № 10571 за період з 01.08.2018 року по 29.01.2019 року із врахуванням розміру договірної пені - подвійної облікової ставки НБУ становить 14654 гривні 10 копійок, по договору № 10572 за період з 01.08.2018 року по 29.01.2019 року із врахуванням розміру договірної пені - подвійної облікової ставки НБУ становить 1146 гривень 33 копійки, по договору №10573 за період з 01.08.2018 року по 29.01.2019 року із врахуванням розміру договірної пені - подвійної облікової ставки НБУ становить 5208 гривень 98 копійок, а всього на загальну суму 33766 гривень 74 копійки.
Належних та допустимих доказів на спростування вказаного розрахунку стороною відповідача не надано.
З огляду на викладене, у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, згідно умов договору, враховуючи правильність проведених апелянтом розрахунків щодо нарахування пені, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказаний розмір нарахованої пені.
Враховуючи договірні зобов'язання, позивачем обрано спосіб захисту свого порушеного права шляхом зобов'язання відповідача виконати умови договору стягнувши з нього необхідні до сплати грошові кошти.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, щодо наявності належних підстав - договірних відносин, для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті одноразового внеску у розмірі 189 176,65 гривень, а також пені в сумі 33766,74 гривні.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними окремих пунктів договорів, то суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано їх задовольнив, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б дали суду можливість дійти до такого висновку матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересі
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Як на підставу недійсності окремих пунктів договорів ОСОБА_1 посилався на те, що не маючи достатнього обсягу цивільної дієздатності Чернівецька міська рада передбачила такі умови, за яких орендар повинен сплатити йому грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою за період, коли вона не належала міській раді тобто з 04.10.2016 року по 30.07.2017 року, однак такі твердження не відповідають дійсності та спростовуються вищевикладеним у мотивувальній частині даної постанови, а саме те, що міська рада у відповідності до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013 року, є власником земельних ділянок в силу цього закону, а реєстрація в Державному реєстрі є похідною дією.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не залишено без руху зустрічну позовну заяву, у зв'язку із не сплатою в належному розмірі судового збору за подання вказаного позову, то колегія суддів зазначає, що судовий збір сплачений в правильному розмірі за одну позовну вимогу немайнового характеру, незалежно від кількості пунктів оскаржуваних договорів.
В апеляційній скарзі також міститься посилання на неправомірність додаткового рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 30.11.2021 року, щодо стягнення витрат на правову допомогу, однак не містить вимог щодо скасування чи зміни такого рішення, тому колегія суддів не може виходити за межі вимог апеляційної скарги, і таке додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не переглядається.
У зв'язку із наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, із постановленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про виконання зобов'язання за договором оренди землі та стягнення коштів, та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання недійсними окремих пунктів договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В ході розгляду даної справи Чернівецькою міською радою було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви в розмірі 3344,15 гривень, та за подання апеляційної скарги в сумі 5016,23 гривні які у зв'язку із задоволенням первісних позовних вимог та задоволенням апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2021 року скасувати.
Позовні вимоги Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про виконання зобов'язання за договорами оренди землі та стягнення коштів, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради заборгованість по сплаті одноразового внеску ( кошти за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати) у розмірі 189 176 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 65 копійок, та пені в сумі 33 766 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 74 копійки.
В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Гончарук Віктор Валентинович до Чернівецької міської ради про визнання недійсними окремих пунктів договорів, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8360 гривень 38 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складений 09 лютого 2022 року
Головуючий А.І. Владичан
Судді: І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк