Справа № 357/15338/21
2-о/357/13/22
Категорія 17
іменем України
08 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за правилами окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-
В грудні 2021 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, мотивуючи тим, що відповідно до паспорта громадянина України, вона є - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. В її трудовій книжці серії НОМЕР_1, на першій сторінці були допущені такі неточності, а саме: в графі дата заповнення відсутні число та місяць, а мається лише рік заповнення -1981г. Також в графі дата народження спочатку стоїть місяць народження, а потім число місяця. Крім того відсутня печатка установи, яка видавала трудову книжку.
Хоче зазначити, що за своє життя вона мала лише одну трудову книжку, яка наразі належить їй і копія додана до матеріалів справи. Дата заповнення трудової книжки - 20.02.1981. Саме ця дата є першим записом в її трудовій книжці. Про що свідчить друга сторінка трудової книжки та архівний витяг з її першого місця роботи, який надає разом з заявою. Відсутності печатки на першій сторінці обумовлена тим, що працівник, який заповнював трудову книжку помилково забув поставити печатку через легковажне ставлення до своїх обов'язків. Хоча на наступних сторінках трудової книжки стоять печатки установи, яка видала трудову книжку («Тростянецкий райотдел культуры»). Тому потрібно вважати дату заповнення саме 20.02.1981.
Про зміну її прізвища надає копію свідоцтва про шлюб.
У зв'язку з вказаними неточностями в трудовій книжці серії НОМЕР_1, виданої в 1981 році їй відмовили у призначенні пенсії, про що мається письмова відмова від 29.11.2021 р.
У зв'язку з вищевикладеним, для встановлення факту, що трудова книжка серії НОМЕР_1, видана в 1981 році належить їй, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1., РНОК1111 НОМЕР_2, вона вимушена звернутися до суду.
Юридичний факт дати її народження ІНФОРМАЦІЯ_1 міститься у її паспорті громадянина України, серія НОМЕР_3, виданий Білоцерківським РВ ГУМВС України в Київській області 17.12.1996.
Відновити некоректно заповнену з вищезазначену трудову книжку неможливо, оскільки заповнювали трудову книжку в установі «Тростянецкий райотдел культуры». Дана установа не існує з радянських часів.
Просила суд встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, правовстановлюючого документа - трудова книжка серії НОМЕР_4, видана в 1981 році із відсутньою печаткою на першій сторінці, некоректно заповненою датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1., датою заповнення вважати 20.02.1981 ( а. с. 1 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями ( а. с. 14 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 24 грудня 2021 року заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу була залишена без руху ( а. с. 19-21 ).
Ухвалою судді від 14 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання на 08 лютого 2022 року ( а. с. 29 ).
В судове засідання заявник ОСОБА_1. не з'явилася, 03.02.2022 року за вх. № 5017 судом отримано клопотання від представника заявника - адвоката Борика О.О., в якому просив провести розгляд справи 08.02.2022 року о 15 годині 00 хвилин без участі заявника та його представника. Подану заяву становлення факту належності правовстановлюючого документу підтримують.
Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
З даного поштового повідомлення вбачається, що судову повістку отримано особою за довіреністю 20.01.2022 року про слухання справи, яке відбудеться в Білоцерківському міськрайонному суді 08.02.2022 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, у відповідності до вищезазначеної норми, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
З наявної в матеріалах справи копії паспорта, останній виданий на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження ( а. с. 3-4 ).
З трудової книжки вбачається, що остання була заповнена на ім'я ОСОБА_1, прізвище закреслене та нижче вказано, як ОСОБА_1 ( а. с. 5).
Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить в матеріалах справи повторне Свідоцтво про шлюб ( а. с. 9 ).
Із зазначеного Свідоцтва про шлю вбачається, що після одруження прізвище чоловіка та дружини ОСОБА_1.
Рішенням заінтересованої особи від 29.11.2021 року за № 104250010020, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком ( а. с. 11 ).
Підставою такою відмовим слугувало те, що доданими документами до страхового стажу не враховано відомості трудової книжки, заповненої з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме на першій ( титульній ) сторінці некоректно зазначена дата народження, відсутня дата заповнення трудової книжки та печатка.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявник ОСОБА_1. просить суд встановити факт належності їй правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки серії НОМЕР_4, виданої в 1981 році, яка не містить печатку та в останній некоректно заповнено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1., датою заповнення вважати 20.02.1981.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» убачається, при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 315 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до чинного законодавства України, встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі (трудовій книжці) не збігаються з прізвищем, ім'ям, по-батькові цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті, здійснюються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
Відповідно до п.п. 2.11-2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р., за № 110, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Отже, з наявних матеріалів справи вбачається, що дійсно при заповненні трудової книжки на ім'я заявника, дата народження останньої була дійсно вказана не вірно, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1., замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_1.
Тому, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, суд достовірно встановив факт належності трудової книжки саме заявниці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також те, що виправлення у її анкетних даних обумовлені помилкою у написанні дати народження.
Також, вищевказана трудова книжка, яка видана на ім'я заявника не містить печатки підприємства, лише підпис особи, яка відповідальна за видачу трудових книжок.
Тобто, такий обов'язок проставлення печатки покладався на відповідальну особу.
Крім того, трудова книжка повинна містити відомості про дату її заповнення.
Заявник зазначала, що трудова книжка була заповнена саме 20.02.1981 року коли вона вперше була призначена на роботу.
Так, дійсно з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки остання не містить числа та місяця її заповнення, лише рік ( 1981 ).
Перший запис у трудовій книжці зазначений 20.02.1981 року, де на підставі Наказу № 20 від 20.02.1981 року заявника було призначено тимчасово на посаду художнього керівника Гребениковського Будинку культури ( а. с. 5 ).
Згідно Архівного витягу від 13.12.2021 року за вих. № 940, виданого КП «Тростянецький трудовий архів» вбачається, що дійсно Наказом № 20 по Тростянецькому райвідділу культури від 20.02.1981 року було призначено тимчасово на посаду художнього керівника Гребениковського Будинку культури ОСОБА_1 ( а. с. 10 ).
Встановлення факту належності трудової книжки необхідно для призначення та отримання пенсії у встановленому законом порядку. Основним документом, що підтверджує трудовий стаж для призначення пенсії за віком являється трудова книжка. Без встановлення факту належності трудової книжки заявнику, він позбавлений соціальної гарантії наданої державою, а саме на призначення та отримання пенсії за віком.
З наведених вище обставин, враховуючи, що заявник позбавлений можливості самостійно звернутися для внесення виправлень, за відсутності даної установи, тобто, в інший спосіб він позбавлений можливості захистити своє право, тому необхідно дійти висновку про наявність підстав для захисту його прав у судовому порядку.
Отже, з урахуванням зазначено, суд приходить до висновку, що знайшло своє підтвердження того факту, що саме ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить трудова книжки серії НОМЕР_4, яка видана в 1981 році, а датою її заповнення є 20.02.1981 рік, дата прийняття її на роботу вперше.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка дали підстави для висновку, що вимоги заявниці знайшли своє підтвердження в тому, що при заповненні трудової книжки було допущено помилку у даті народженні останньої, а також при її заповненні відсутня печатка підприємства, яка не була поставлена відповідальною особою та число і місяць її заповнення, тому, з метою захисту її особистих прав, суд встановив факт належності трудової книжки, що в свою чергу надасть можливість заявниці реалізувати своє право на соціальну захищеність зі сторони держави Україна у вигляді призначення пенсії при виповненні відповідного віку.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 13, 89, ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265, 273, 293, 294, 315, 316, 353-355 ЦПК України, п.п.1, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд, -
Заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу підлягає задоволенню.
Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, правовстановлюючого документа, трудової книжки серії НОМЕР_4, яка видана в 1981 році та датою заповнення вважати 20.02.1981 рік.
Судові витрати віднести за рахунок заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_2 );
Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в київській області ( адреса місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, ЄДРПОУ: 22933548 ).
Повне судове рішення складено 08 лютого 2022 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов