Справа № 357/10967/21
2/357/740/22
Категорія 71
іменем України
01 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Махаринського Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської про позбавлення батьківських прав, -
В вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської про позбавлення батьківських прав, мотивуючи тим, що 17.10.2014 року позивач з відповідачкою одружилися, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народився ОСОБА_3 . 31.07.2017 року шлюб розірваний за рішенням суду.
За час спільного життя відповідачка не проявляла до сина материнської любові та турботи.
Через розлад в сім'ї Позивач переїхав та взяв сина до себе, щоб забезпечити турботою та лікуванням - ОСОБА_3 тяжко хворіє, а відповідачка за сином не доглядала. Відтоді, син живе з батьком, а мати дитиною не цікавиться та переїхала за кордон.
Мати не зацікавлена у збереженні зв'язку з сином, нехтує обов'язками з виховання, навчання та догляду, попри слабке здоров'я сина.
З вересня 2018 року відповідачка не приводила сина та не забирала з дитячого садочка, з вихователями не спілкувалась, батьківські збори та свята не відвідувала.
Натомість, позивач цікавиться життям дитини, присутній на святах у дитячому садочку, приділяє увагу фізичному здоров'ю та інтелектуальному розвитку сина - лікування та корекційно-розвиткові заняття у реабілітаційному центрі.
Відповідачка не має перешкод у спілкуванні з дитиною, однак свідомо не цікавиться життям і здоров'ям сина.
Відповідачка наголошує, що не повернеться в Україну, оскільки вже як 2 роки в Дубаї, ОАЕ створила сім'ю та працевлаштована, відтак, видала довіреність на вчинення дій щодо сина.
Позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме інтересам дитини, оскільки дитина живе та виховується у стійкому сімейному середовищі батька, який створив належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.
Просив суд позбавити ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 1-4 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2021 року ( а. с. 31 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 24.09.2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської про позбавлення батьківських прав була залишена без руху ( а. с. 36-37 ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
06 жовтня 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 63 ).
23 жовтня 2021 року за вх. № 49337 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 64 ).
З отриманої відповіді вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Відомості з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області стосовно відповідача передані судді 24.10.2021 року.
Ухвалою судді від 25 жовтня 2021 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 25.11.2021 року ( а. с. 65-66 ).
Ухвалою суду від 25.11.2021 року витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України відповідачем - ОСОБА_2 за період з 01.01.2018 року по теперішній час, із зазначенням дат та напрямку ( а. с. 78-79 ).
Ухвалою суду від 25 листопада 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.12.2021 року ( а. с. 80-81 ).
29 грудня 2021 року по справі було оголошено перерву до 01.02.2022 року ( а. с. 91-94 ).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив позов задовольнити. Судові витрати понесені по справі, просив залишити за ним.
Представник третьої особи Махаранський Г.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив задовольнити його вимоги та позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої дитини.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є хресним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та другом позивача ОСОБА_1 , якого він знає з 2004 року. Відповідача ОСОБА_2 бачив останній раз десь три роки потому та відомо, що остання перебуває в Дубаї. Підтвердив, що дитиною мати не займається, дитиною повністю опікується батько та всі витрати несе лише батько.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення.
З вказаного поштового повідомлення вбачається, що судову повістку про слухання справи, яке відбудеться 01.02.2022 року у Білоцерківському міськрайонному суді отримано 05.01.2022 року мамою ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії ( ч. 3 ст. 130 ЦПК України ).
Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач завчасно була повідомленою про дату судового засідання та належним чином.
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзив на позовну заяву позивача.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Протокольною ухвалою суду від 01.02.2022 року було постановлено продовжити проведення розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Встановлено, що з 17.10.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2017 року ( а. с. 41-42 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя від шлюбу народилася дитина ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про народження від 27.03.2015 року серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ( а. с. 40 ).
З Довідки, виданої 09.06.2021 року за вих. № 336 Дошкільним навчальним закладом ( ясла-садок ) комбінованого типу № 21 «Малятко» вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ДНЗ ( ясла-садок ) комбінованого типу № 21 «Малятко» з 01.08.2017 року. З вересня 2018 року мама, ОСОБА_2 , жодного разу не була в дошкільному закладі. Дитину не приводила і не забирала, з вихователями не спілкувалася, батьківські збори та свята не відвідувала ( зі слів вихователів ) ( а. с. 43 ).
З характеристики ОСОБА_3 , наданої ДНЗ ( ясла-садок ) комбінованого типу № 21 «Малятко» вбачається, що виховується у неповній родині, в якій створені сприятливі умови для виховання та розвитку дитини. Тато приділяє дуже багато зусиль, щоб ОСОБА_3 почував себе добре. Соціально-побутові умови в родині хороші. ОСОБА_1 приділяє увагу не тільки фізичному розвитку дитини ( хлопчик проходить періодично курс лікування ), й інтелектуальному ( відвідує реабілітаційний центр ). На жаль, у ДНЗ не бачили маму, участі у вихованні та навчанні власної дитини не приймає. Хлопчик потребує допомоги спеціалістів, щоденної уваги та допомоги від дорослих ( а. с. 44 ).
З довідки з місця роботи, яка видана ТОВ «Росер» ОСОБА_1 , останній дійсно працює в даному товаристві на посаді директора з 04.01.2012 року і по теперішній час ( а. с. 47 ) та має позитивну характеристику, яка видана 09.06.2021 року ТОВ «Росер» ( а. с. 45-46 ).
Як в становлено в судовому засіданні під час розгляду справи так і матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на ранній дитячий аутизм ( а. с. 49-51, 52, 53 ).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 залишила дитину батьку та на протязі останніх трьох років не піклується про дитину, не проявляє до сина материнської любові та турботи. Не зацікавлена у збереженні зв'язку з сином, нехтує обов'язками з виховання, навчання та догляду, попри слабке здоров'я сина, про що свідчать матеріали справи, та як встановлено переїхала проживати за кордон. Дитиною повністю займається батько ОСОБА_1 .
Як зазначив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , мати дитини ОСОБА_2 залишивши дитину з ним наголошувала, що у зв'язку із хворобою, яку має ОСОБА_3 , вона не може з ним бути та витримувати.
Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 15 грудня 2021 року за № 876, орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків з виховання сина, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини ( а. с. 89 ).
Оскільки мати дитини, ОСОБА_2 самоусунулася від виховання дитини та турботи про неї, звертаючись до суду, позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по виханню дитини.
Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Відповідач ОСОБА_2 в свою чергу в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, жодних заяв та клопотань від останньої на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядилися своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що дитиною мати не займається, дитиною повністю опікується батько та всі витрати несе лише він. Мати дитини він бачив останній раз десь три роки потому та йому відомо, що остання перебуває в Дубаї. Він, як хресний батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 допомагає позивачу ОСОБА_1 у разі необхідності та по мірі можливостей.
Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).
Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від покладеного на нею обов'язку по вихованню свого сина, не піклується про фізичний і духовний її розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання та взагалі виїхала за межі України, де проживає більш двох років.
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.
Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.
За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов'язків, що є правовою підставою для позбавлення її батьківських прав.
В судовому засіданні встановлено відсутність об'єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до своєї дитини, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення її батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідачів батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та необхідності позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При звернені до суду з даним позовом, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 10 від 10.09.2021 року ( а. с. 27 ).
Однак, в судовому засіданні під час розгляду справи, ОСОБА_1 просив суд понесені ним витрати залишити за ним.
Тому, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про можливість віднесення судових витрат понесених позивачем при зверненні до суду за рахунок останнього.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, б. 8, ідентифікаційний код - 35615529 ).
Повне заочне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.
Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов