"22" квітня 2010 р. м. Київ К-4298/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року по справі № 2-27/9784-2006А за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Кримської республіканської філії до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року, позовні вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»в особі Кримської республіканської філії до ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.02.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.06.2008 року прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення -скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000072200/0 від 11.04.2006 року стали закріплені в акті №7/22-0/09324075 від 29.03.2006р. «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Євпаторійською філією Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»за період з 01.07.2005р. по 20.01.2006р.»висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93 «Про місцеві податки та збори», ст.16 Закону України «Про рекламу», ст.ст. 2, 6 Положення «Про податок з реклами», затвердженого рішенням Євпаторійської міської ради від 19.06.1998 № 23/3-153, а саме заниження податку з реклами у загальній сумі 14,90 грн., у тому числі: за 3 квартал 2005р. -7,45 грн., за 4 квартал 2005р. -7,45 грн.
Крім того, в зазначеному акті перевірки відповідач посилається на порушення п.п.6.9 ст.6 рішення Євпаторійської міської ради № 23-26/7 від 27.07.2001 «Про терміни надання розрахунків по місцевим податкам та зборам»та п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме до податкової інспекції не представлені розрахунки податку з реклами у терміни здачі щоквартально.
Під час перевірки було встановлено, що позивач на території міста Євпаторії (кут пересічення проспектів Перемоги/Леніна, вул. Сімферопольська, вул. Чапаєва, вул. Ескадронна) розміщує рекламні споруди (щити), на які у 2004 році надані паспорта. Загальна площа розміщення 38,2 кв.м, загальна площа рекламного полотна 68,4 кв.м., однак щоквартальні розрахунки з податку з реклами за період 2003-2005 роки позивач до податкового органу не надавав і податок з реклами не сплачував: за 3 квартал 2005р. -7,45 грн., за 4 квартал 2005р. -7,45 грн.
Факт замовлення товариству з обмеженою відповідальністю «КРИЛ»розміщення у місті Євпаторія реклами банку у 2004 і 2005 роках підтверджується договорами, рахунками на оплату послуг і позивачем не заперечуються.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду мотивували свої висновки тим, що позивач не є платником податку з реклами, а тому донарахування податковим органом позивачу цього податку є незаконним. Судами також визнано помилковим застосування податковим органом Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Євпаторії, затвердженого рішенням Євпаторійської міської Ради №39/1 від 25.01.2002, оскільки цей акт регулює інші взаємовідносини, а не порядок сплати податку.
Колегія суддів касаційної інстанції не може в повній мірі погодитись з висновком судів попередніх інстанцій що позивач не є платником податку з реклами.
Податок з реклами встановлюється п.1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування», статтями 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі по тексту -Декрет №56-93).
Відповідно до ст.11 Декрету №56-93 об'єктом податку з реклами є -вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Платниками податку з реклами є -юридичні особи та громадяни.
Податок з реклами сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.
Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати 0,1 відсотка і вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.
Податок з реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.
Органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів (ст.18 Декрету №56-93).
Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством (ст.19 Декрету №56-93).
Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати місцевих податків і зборів до бюджету місцевого самоврядування, відповідно до ст.22 Декрету №56-93, покладається на платників відповідно до чинного законодавства.
Контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється державними податковими інспекціями.
Таким чином, для правильного вирішення питання щодо правомірності донарахування позивачу податку на рекламу судам необхідно було з'ясувати чи є позивач платником цього податку з огляду на положення ст.11 Закону України «Про рекламу», оскільки рекламовиготовлювач податковим агентом відповідно до закону не визнаний.
Крім того, судам слід було дати оцінку встановленим у справі обставинам з огляду на положення, закріплені в рішеннях Євпаторійської міської ради, яка в межах наданих законодавцем органам місцевого самоврядування повноважень встановлює і визначає порядок сплати місцевих податків і зборів.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно ч.2 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати зазначене, а також те, що згідно з частиною 1 статті 138 КАС предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 222, 227, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
Касаційну скаргу ДПІ у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити частково, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий:/підпис/_______________________Т.М. Шипуліна
Судді:/підписи/_______________________Л.І. Бившева
_______________________М.І. Костенко
_______________________Н.Є. Маринчак
_______________________Є.А. Усенко